Додана вартість: як гастротуризм може підняти імідж та ціни на агропродукцію

Гастротуризм дає можливість познайомитись з місцевою історію через традиційні для цього регіону страви та напої. Сьогодні івентфірми пропонують гастротури по всьому світу. Вибагливим гурманам пропонують скуштувати м’ясо, обсмажене у жерлі вулкана, устриці прямо з моря чи полювання за трюфелями. Український гастротуризм відносно молодий вид дозвілля, але має все необхідне для розвитку.

Гастроподорож

Багато туроператорів називають батьківщиною гастротуризму Італію, але зрозумілих пояснень, чому саме ця країна, не надають. А звісно, як можна достеменно визначити, хто перший здогадався покликати до себе іноземця скуштувати місцеві смаколики? Словосполучення «кулінарний туризм» офіційно ввели у обіг у 1998 році. Його мета полягала в тому, що через місцеву їжу, гостю буде легше проникнути в культуру країни. Через обмежену кількість виробників, цим видом відпочивали тільки люди із «тугим» гаманцем. У 2012 році цей термін витісняє інший – «гастрономічний туризм». Все через те, що подорожі та місцева кухня стали нерозлучні і таке  дозвілля вже було доступно всім. За даними Всесвітньої туристичної організації, 79% подорожуючих вбудовують у свої маршрути гастрономічні події чи відвідування закладів, де подають місцеву кухню.  Наші туристичні агентства пропонують безліч варіантів гастротріпу по країні. Ціна їх стартує від 500 гривень. Далі все залежить від відстані, точок кількості місць та класу, що відвідає турист. Гастротури обіцяють вам екологічно чисту продукцію. В них можуть входити: збір дикорослих ягід в лісі, винограду на виноградниках, овочів і фруктів на фермах. Також може включати в себе відвідування фабрики або цеху, що виробляють продукти харчування, з дегустацією цієї продукції. Представниками гастротуризму можуть бути як маленькі фермери, так і великі заводи, а також кафе та ресторани. Головне, щоб представлена продукція була характерна та вироблена за місцевими традиціями.

Смачна Україна

Власниця «Бринзарні» та готелю «Куба – далеко», що на Одещині, Лариса Тітікало у гастротуризмі вже з десяток років. Сама дуже полюбляє такий вид подорожей. Розповідає, що почали свій бізнес на козячій ферми саме з прицілом на гастрономічне дозвілля. Зараз на фермі 100 голів кіз, з їх молока виробляють бринзу, традиційну для цієї місцини. Тут бринзу також маринують, витримують у травах, оливах, помідорах. З бринзи тут роблять навіть спеції. Останній рік відвідувачів побільшало, в середньому ферму в день можуть відвідати 30-40 гостей.

Читайте також: Свіжі чи консервовані? Вектор розвитку овочевого ринку

«10 років назад ми придбали тут козячу ферму. Потім, поруч, ділянку з будинком, в якому зараз знаходиться наш готель. Постійно удосконалюємо виробництво. Цю бринзу робили завжди в цій місцевості. Її відмінність від магазинної в тому, що вона зроблена з козячого молока та має більш солоний смак. Від гуцульської її відрізняє більш однорідна структура, зберігатись наша бринза може понад двох років у спеціальному розсолі», - розповіла Ларіса Тітікало.

 «Гастротуризм – дуже популярна тенденція у світі. Більш того, ніхто вже не везе магніти із відпустки, всі хочуть привезти з відпустки враження. Коли  ти показуєш виробництво, розказуєш історію, робиш цікаву подачу, то ваша продукція буде коштувати в 3-4 рази дорожче, ніж у магазині. Бо людина хоче повезти із собою гарні емоції», - додала власниця «Бринзарні».

Наразі у Лариси, вже не вистачає козячого молока для того, щоб бринзи, яку вона виробляє, вистачало всім відвідувачам.

Її колега, власник комплексу «Фрумушика-Нова» Олександр Паларієв, розпочинав свій бізнес у 2006 році. Наразі господарство складається з вівчарського комплексу у 4000 тисячі голів, етнографічного музею, центру сімейного відпочинку з міні-зоопарком, фермою поні, дегустаційним винним залом, обладнаним місцем для риболовлі та іншими розвагами. Працює корчма та готель з номерами і окремими будиночками для гостей.

 «У 2006 році ми побудували вівчарний комплекс. За 4 роки ми стали одним з найбільших господарств у Європі. Але виявилось, що розведення вівць - один з неприбуткових видів тваринництва. Ми розуміли, що продаючи свій товар у вигляді сировини, втрачаємо велику долю прибутку. За рахунок гастротуризму ми подолали неприбутковість та почали отримувати дохід», - каже власник комплексу «Фрумушика-Нова» Олександр Паларієв.

Дорога смаку

Для більшого ефекту бізнес, який надає послуги гастротуризму, має об’єднуватись, у цілі туристичні маршрути. Про це кажуть у проекті ЄС із підтримки розвитку системи географічних зазначень в Україні. Там допомогли із створенням в Україні першого об’єднання представників гастротуризму. Наприкінці 2019 року в Україні презентували етногастрономічний маршрут, «Дорога вина та смаку Української Бессарабії» – організований за європейськими стандартами. Він гарантує туристу, що його подорож буде смачною, безпечною, соціально відповідальною, автентичною та екологічною. Наразі проєкт налічує 25 виробників, має чотири напрямки, загальної довжиною 600 кілометрів.

«Такі маршрути вигідні як маленьким, так і великим виробникам. У маленьких виробників немає засобів для маркетингового просування, а великим вигідно, щоб у туриста було більше точок, які він відвідує. Це більш цікаво людям, значить, і до великого приїде більше людей. Після «Дорога вина та смаку Української Бессарабії» турпотік у кожного учасника збільшується на 30%», - каже національній експерт проєкту ЄС «Підтримка розвитку систему географічних зазначень в Україні» Валерія Бондаренко.

Читайте також: Цінові прогнози. Чи подорожчають хліб, молоко, цукор та картопля?

Наразі в Україні йде розбудова «Дорога вина та смаку  Закарпаття», «Дорога вина та смаку Херсонщини», «Дорога смаку Прикарпаття».

«Щоб потрапити до громадської спілки майбутній учасник такої «Дороги» пише заяву на вступ, проходить аудит на відповідність певним стандартам, якщо потрібно, прибирає недоліки,   та проходить  навчання. А далі саме від  його активної  роботи в рамках спілки буде залежати розвиток та просування його власного еногастрономічного бренду», - зазначила національній експерт проєкту ЄС «Підтримка розвитку систему географічних зазначень в Україні» Олена Мотузенко.

Ложка дьогтю – може бути смаколиком

Головна проблема розвитку гастротуризму в Україні - це велика кількість маленьких господарств, які працюють в «сіру». Тоді як сучасний гастротуризм вимагає для себе повний пакет документів та прозору роботу, каже член правління асоціації індустрії гостинності України та керівник клубу мандрівників Навколо.UA Андрій Тичина.

«Це дуже перспективний різновид туризму, В Україні він тільки починає розвиватися, по суті це є знайомство з країною чи з її окремими регіонами через їхній смак. Але, наприклад, 90% виробників на Закарпатті не можуть працювати, бо працюють майже нелегально. Тут держава мала б допомогти таким виробникам та спростити ведення бізнесу», - пояснює Андрій Тичина.

Читайте також: Рекордне зростання. Як сидр став лідером серед алкогольних напоїв

Також він застерігає, що навіть великі інвестиції у гастротуризм, не означають прибуток в чистому його вигляді.

«Мало в кого з виробників гастротуризм є частиною бізнесу. Рідкість, коли дегустація приносить прибуток. Це, скоріше, промоційний засіб, це можливість познайомитись зі своїм споживачем напряму, а споживачу - з виробником. Так, це допомагає створити імідж далеко від місця виробництва. Людина, яка побачила продукт в магазині, і людина, яка побачила, як це народжується, - це два різних споживача. Можна добавити готельний бізнес, сувенірну продукція, збільшити асортимент, відкрити ресторан на основі своєї продукції. Але це потрібно вміти поєднувати. Не всім це вдається. Я знаю виноробні заводи, які багато витратились на красиві дегустаційні зали, що ніколи не «відіб’ють» ці гроші на екскурсіях. Для них це скоріш рекламний проєкт», - заявив Андрій Тичина.

До коронакризи обіг гастротуризму у світі сягав $45 млрд. Із обмеженням для туристів,  здебільшого ця сума залишається в середині країни. Це шанс для малого фермера отримати додану вартість, включивши гастротуризм до своїх бізнес-планів.