Борошняні муки: що заважає Україні стати світовим гравцем ринку

Україна відома як потужний експортер  зерна, проте вітчизняне борошно все ще залишається “за бортом” – його виробництво поступово скорочується. Якщо на початку 2000-х виробляли 2,9 млн тонн борошна, то зараз – 2,25-2,3 млн тонн, говорять в Асоціації борошномелів України. Причини – зменшення обсягів виробництва хліба та кондитерських виробів, відсутність модернізованих млинів, тощо. Борошномели намагаються знайти шлях на зовнішні ринки, але заважають проблеми з якістю зерна та кінцевого продукту. 

Ціна та якість

В останні роки промислове споживання борошна падає – якщо в 2013 р. в місяць виробники хлібобулочної й кондитерської продукції витрачали 123,9 тис. тонни, то в 2015 р. – 98,5 тис. тонн. Основні причини - анексія Криму та війна на Сході  України. Падає й споживання в домогосподарствах. “В Україні зростає доля міського населення, що у силу вже сформованих певних традицій і культури споживання перестало використовувати борошно в тій кількості в домашніх умовах, як ще 20 років тому”, – говорить очільник борошномельної асоціації  Родіон Рибчинський.

Читайте також: Працюють на хліб: основні факти про виробництво та експорт борошна з України

Скоротилось й виробництво – за даними “Аграрного фонду”, в 2013 було вироблено 2,6 млн тон, а в 2015 - 2,2 млн.  При цьому 97% обсягу традиційно займає пшеничне.

Поступово скорочується й кількість ефективно працюючих підприємств. За словами  радника голови ПАТ «Аграрний фонд» Сергія Сакіркіна, переважна більшість млинів застарілі, рентабельність виробництва у них прямує до нуля, і вони поступово  будуть задавати свої позиції: “Працюють млини 1950-1980 років. Для порівняння: в Німеччині 300 млинів виробляють 7,2 млн тонн”. Якщо на початку 2000-х реально працювали близько 900, то станом на жовтень лише 420, а виробляли більше тисячі тонн борошна на місяць – 49. При цьому, 10 підприємств борошномельної галузі сумарно виробили більше 40% борошна в Україні, хоча минулого року їх частка була на 5% менше. В лідерах підприємства Держрезерву, ДПЗКУ,  “Дніпромлин”, КХП “Тальне”, Вінницький КХП №2, ДП “Новопокровський КХП”.

За даними Агарного фонду

Читайте також: ДПЗКУ залишається лідером з експорту борошна

Заважає модернізації два моменти. За свідченням виробників, внутрішня ціна на борошно на сьогодні є дуже низькою та майже дорівнює ціні на зерно – 195-200 доларів за тону, проти 182-185 відповідно на кінець листопада.

“Фактично, заробітки на виробництві борошна складають не більше 10-15 доларів на тоні, і за ці гроші вони мають  модернізувати млини та створювати експортний потенціал, забезпечувати  маркетингові функції та кредитну підтримку. І це нереально”, – говорить  компанії керівник  департаменту зовнішньо-економічних зав’язків компанії  “Укр-Агро-Продукт” Олена Фісенко. “Борошно в Європі коштує в рази дорожче, ніж у нас при однакових цінах на пшеницю. І хліб, відповідно, коштує дорожче. А чому, власне, хліб повинен коштувати копійки? Хто це придумав?», — говорить  Сакіркін. На його думку, розвиток борошномельної галузі країни найбільше стримує вкрай низька маржинальність даного виду бізнесу, яка відлякує потенційних інвесторів.

Другою проблемою, говорить Фісенко, є відсутність контролю за якістю і виробництвом зерна та продуктів його переробки. “Єдина галузь, у якій можна спостерігати нормальну ситуацію із переробкою  – це масложирова, і то лише завдяки тому, що в свій час держава взялась за регулювання експорту насіння соняшнику, що призвело до побудови власної потужної  переробки всередині держави. Борошномелам на це розраховувати марно”, – стверджує Фісенко. За її словами, у відношенні до української переробки винні і самі борошномели – вони готові віддавати свій товар за безцінь, аби лише вхопитися за ці ринки.

Все на експорт?

За словами Сакіркіна, з 2013 року борошномели  намагаються збільшити частку борошна, яке йде на експорт (див. графік). За даними профільного міністерства, з початку 2016/17 МР Україна експортувала 134,2 тис. тонн борошна, що на 12,3 тис. тонн перевищує показник аналогічного періоду минулого року.

Станом на жовтень 2017 року за обсягами закупівель лідирували КНДР (14 218 тонн), Ангола (5279 тонн) та Молдова (3316 тонн). Ключовими експортерами українського борошна були КХП «Тальне», ДПЗКУ, «Вінницький КХП № 2», ТОВ «Енліль», «Новопокровський КХП».

Поки що у світі до борошна «Made in Ukraine» ставляться достатньо обережно. Останні роки експорт зростав за рахунок продажів у Північну Корею — половина відвантажень відбувалась до цієї країни, а з неї, стверджує засновник «Укр-Агро-Продукт» Борис Шестопалов, в Китай, Філіппіни, Індонезію, Малайзію. Проте у  минулому та поточному МР географія експорту вітчизняного борошна почала поступово трансформуватись — на продукцію почали більше звертати увагу країни Африки та Азії.

Проте кількість борошна на внутрішньому ринку і потенційна відкритість ринків не завжди означає, що його можна нормально вивезти та  легко експортувати. Є проблеми як на рівні держави, так і на рівні підприємств.

“Якщо Україна експортує 300 тисяч тонн борошна, то Туреччина експортує більше 2,5 млн тонн. Створити галузь національну бізнесмени можуть самі, створити галузь, яка стане міжнародною, — ні”, – впевнений Шестопалов. Ні один, навіть найбільший український переробник, не може забезпечити рівень лобіювання інтересів на рівні держави. Посольства України  іноземних державах практично не працюють над тим, аби представити  вітчизняну продукцію на полицях тамтешніх магазинів, впевнені гравці ринку. Зокрема, директор «Агро-Юг-Сервіс» (ТМ Аміна) Аліхан Малачієв розповідає, що вони активно нарощують поставки у борошна Південно-Східну Азію та у Прибалтику, проте вимушені закладити додатковий бюджет на промоцію продукції при експорті — її не знають, а отже, про значне збільшення обсягів торгівлі не йдеться. «Потрібно на державному рівні займатись дослідженням потенційних ринків збуту, їх смакових вподобань та  виходити із нішевою продукцією, яка користуватиметься найбільшим попитом», – закликає він.

Читайте також: Падіння удвічі: як вивести з «тіні» землі аграріїв?

На думку експерта Всесвітньої продовольчої організації ООН (FAO) Пітер Токса, незважаючи на дію квот на безмитний експорт агропродукції до ЄС, українським постачальникам борошна важче вийти на європейський ринок, ніж експортерам зерна. Хоча певні перспективи в них є. “Так, в березні на ринок ЄС було поставлено 1600 тонн українського борошна, що стало місячним рекордом. Так, це небагато, але раніше поставки даної продукції не перевищували 200 тонн”, – резюмував представник FAO. На його думку, досить успішними можуть бути переговори виробників з супермаркетами або дистриб'юторами про постачання органічного борошна, борошняних сумішей, борошна із різних видів зерна (спельти, жита), та борошна для виробництва певних видів продукції приміром для піцци та пасти. Такі точкові поставки можуть дати підприємствам фору навіть перед європейськими постачальниками. Директор «ТОВ КПФ "РОМА"» Сергій Цимбалов навпаки вважає, що Європа, як ринок, на сьогодні для українських борошномелів закрита. Ті, хто спробував отримати квоти, не змогли побудувати довготривалі стосунки із європейськими компаніями. «Одноразові поставки європейцям не цікаві, вони хочуть працювати із постійними партіями стабільної високої якості. Без модернізації млинів зробити ми цього не зможемо», – прокоментував він.  Тому у компанії воліють зосереджуватись на інших державах – Ізраїль, Таїланд, та африканські країни. Залежно від кон’юнктури ринку за місяць «ТОВ КПФ "РОМА"» поставляє на експорт від 1000 до 2000 тонн борошна.

У «Укр-Агро-Продукті» говорять, що попри вели про велику зацікавленість іноземців до борошна, в Україні до сих пір не побудовано лінійку від виробництва пшениці високоякісноякісними борошномельними властивостями до виробництва кінцевого продукту.  «Проблем у підприємств-експортерів декілька – нестабільна  якість зерна і, як наслідок, нерівномірна якість продукції, яку ми експортуємо. Це означає великі складнощі у підписанні контрактів. Нас звикли розглядати як  спотових постачальників. Нам важко укладати контракти, тому що ми не можемо прогарантувати ані стабільність ціни, ані стабільність якості продукції. У нас існує по суті два ринки які живуть різним життям – один – це ринок аграріїв, інший – переробників», — сказала Олена Фісенко. Вона підтверджує, що в українському борошні зацікавлені країни Субсахарної Африки, Близького Сходу, зокрема ОАЕ, але там потрібно працювати над термінами зберігання.

Читайте також: Андрій Радченко: Щоб господарства дотримались умов контрактів, іноді доводиться підключати правоохоронців

Проте не лише європейські, африканські та азійські  країни можуть бути потенційними споживачами  вітчизняного борошна. Так нещодавно підприємство Держрезерву України ДП «Куліндорівський комбінат хлібопродуктів» уклало контракт з американською компанією на поставку до США пшеничного борошна вищого і першого сорту, говорить перший заступник гендиректора ДП Світлана Паненко. «Укладанню контракту передувала довга і копітка робота, адже американський ринок продовольства вважається досить закритим для імпорту, він регулюється низкою рішень конгресу. Необхідно пройти багато експертиз, отримати відповідні документи, що підтверджують якість продукту. Ми кілька разів відправляли пробні партії, вели переговори, і ось нарешті контракт підписаний перший збірний контейнер з борошном відправився до США», – поінформувала вона. Про свої плани щодо  домовленостей із іноземцями звітують низка інших компаній. Проте розповідати про конкретні обсяги поставок бояться – аби не наврочити.  

Ірина Глотова

фото: Pixabay