Блог агронома: говоримо про нестачу вологи, живлення та вибір насіння

Мене звати Юрій Горбачов і я вже четвертий сезон працюю в ФГ «Аллазаров», яке розташоване в Київській області, Кагарлицькому р-ні, село Півці. Протягом року я буду ділитись із вами своїми думками стосовно схем захисту та живлення, а також застосуванню нових технологій. Буду розповідати про те, що відбувається на моїх полях і відмічати цікаві чи незвичні ситуації.

Думаю, в жодній області цього року немає достатньої кількості вологи в ґрунті. Ну в нас — так точно. Взимку опадів було дуже мало — лише один невеликий снігопад на початку лютого та декілька дощів у кінці місяця. Сніг лежав шаром від 2 до 5 см, а дощі сумарно дали нам 42 мм вологи. Тож її необхідно максимально зберегти, і головним заходом для цього є обробіток ґрунту.

З осені ми під посів кукурудзи та соняшника провели оранку і тепер, аби не втрачати дорогоцінну вологу та вирівняти поверхню поля, будемо проводити культивацію стрільчастими лапами. Потім, перед посівом, або проведемо боронування, або вже після посіву «накриємо» поля гербіцидом суцільної дії - Гліфовітом (ізопропіламінна сіль гліфосату 480 г/л, в кислотному еквіваленті, 360 г/л). Все буде залежати від того, які будуть погодні умови. А от під посів сої ми ніякого обробітку проводити не будемо, оскільки наша сівалка обладнана ґрунтообробними знаряддями. Площі ж під ріпаком озимим, який загинув, жодного додаткового обробітку не потребують, тому просто пустимо сівалку і все. По пшениці ми закриття вологи будемо проводити бороною зубовою пружинною. Цю операцію проведемо на днях, але треба дивитись по ґрунту, аби він сильно не налипав на знаряддя обробітку. Бо якщо ґрунт не буде «стиглим», то борона може тільки зашкодити.

Схема живлення

фото: Юрий Горбачов (ФГ «Аллазаров»)

Під посів кукурудзи ми плануємо внести 100 кілограмів аміачної селітри на гектар. Під соняшник в основне внесення вже ми дали 150 кілограмів карбаміду на гектар та з посівом плануємо внести кілограмів по 50 нітроамофоски. Ми вносимо азот під основний обробіток для того, аби пожнивні рештки краще розкладались — це стимулює активність бактерій. Тому, навіть незважаючи на суху погоду, проблем із пожнивними рештками в нас немає. А от рідкими добривами ми певний час не працювали — були проблеми з ефективністю: перший рік усе спрацювало добре, і ми були задоволені результатом, але в наступному сезоні щось пішло не так. Ефект від внесення твердих добрив був кращий, тож ми більше не купували КАС до цього сезону. Можливо, нам просто попалась підробка, але хто знає…

Читайте також: Блог агронома: декілька ідей перед сезоном

Взагалі, мені хотілось би спробувати попрацювати із аміачною водою чи безводним аміаком на кукурудзі. Як на мене, то це мало б набагато кращий ефект, та ще й знищило б більшість шкідників у ґрунті, на кшталт дротяників. Але є й мінуси: для внесення необхідно орендувати техніку, а це — кошти, та й залежність від когось. А так, ми не під кого не підлаштовуємось і вносимо тверді добрива тоді, коли нам це потрібно. Та й директор господарства віддає перевагу, аби заробляли наші працівники, а не наймані. Більш того, агрохолдинг у нашому районі під кукурудзу вносить лише безводний аміак чи аміачну воду. Та по врожайності ми від них не відстаємо. Хоча, усе залежить ще й від гібриду… Тим не менш, вже другий рік поспіль збираємо не менше 10 тонн кукурудзи з гектара. А от два роки до цього врожайність була менша — були проблеми з бур’янами. В мене тоді ще досвіду не було, і були проблеми із гранульованими гербіцидами — препарат не спрацював як треба. Тепер вже таких проблем немає. Бо із року в рік я вчусь, аналізую свої вчинки, і в наступному сезоні усе виходить краще. Зараз застосовуємо Тівітус (римсульфурон, 250 г/кг) на кукурудзі чи Голд Стар (трибенурон-метил, 750 г/кг) на пшениці, і усе гаразд. А Голд Стар Екстра (трибенурон-метил, 563 г/кг + тифенсульфурон-метил, 187 г/кг) мені взагалі дуже сподобався — там у складі дві діючі речовини. І хоч він трохи дорожчий, але діє серйозніше.

Що стосується вже внесених добрив під пшеницю, підживлення якої ми проводили 20−21 лютого аміачною селітрою, то ефект вийшов непоганий. І це при тому, що мерзло-талого ґрунту в нас не було. Рослини відновлюють вегетацію, і вже помітна дія внесених добрив. Колір змінився із жовто-коричневого на яскраво-зелений. Видно, що рослини були виснажені такою погодою, та ще й мало розкущились. Вдався в знаки посів у суху, та ще й після оранки, ґрунт перед посівом був не в найкращому стані. Але наразі стан посівів можна оцінити як задовільний. Втім, аби його покращити, ми вирішили, що треба дати більше азоту, тому додатково внесли 11 березня 100 літрів КАС на гектар.

Гібридні питання

фото: Юрий Горбачов (ФГ «Аллазаров»)

По кукурудзі ми, отримавши у минулих двох роках непогані показники, вирішили зупинитись на гібриді Голосіївський 260 вітчизняної селекції. Він показав найкращий результат серед тих чотирьох гібридів, які ми висівали минулого року. Щоправда, гібриди KWS, що в нас були на дослідних ділянках, в заліку показали вищу врожайність, але в них була дуже висока вологість, від 20 до 30%, і довелось ще досушувати. Тоді як Голосіївську ми збирали при вологості 12−14%. Та й ціна на вітчизняну селекцію суттєво нижча. Тому в цьому році ми вже нічого випробовувати не будемо і всі площі засіємо цим гібридом, він уже перевірений.

Читайте також: Проблемний список: чого чекати зерновикам від нового керівництва Укрзалізниці?

А от гібрид соняшника ми ще не обрали. Мені особисто більше подобаються стійкі до гербіцидів гібриди, адже там у нас не було проблем із бур’янами, тоді як на традиційному було дуже багато лободи та інших бур’янів. Грунтові гербіциди ми не вносили, от і була така проблема… Тож цього року, якщо оберемо традиційний гібрид, будемо працювати ґрунтовими препаратами. Заберемо бур’яни, соняшник підніметься, закриє рядки, і там вже проблем не буде.

Насіння сої ми не купуємо, а сіємо один сорт, потім, після врожаю, відбираємо насіннєвий матеріал, калібруємо його та знову висіваємо. Навіть протруйники не використовуємо. Ну і результат, в принципі, нормальний: у 2018 році зібрали 3,0 т/га, а у 2019 — 2,5 т/га.

Самостійно ми протруюємо лише пшеницю та ячмінь. Для цього навіть декілька років тому придбали машину для протруювання ПС-10. В неї тільки бачок пластиковий, а так вона нічим не відрізняється від радянського аналогу. Пшеницю ми протруювали препаратом Рекорд Квадро (епоксиконазол, 70 г/л + імідаклоприд, 100 г/ + карбоксин, 170 г/л + ацетаміприд, 100 г/л) — непоганий протруйник, але він у нас вже закінчився. Тож перед посівом ярого ячменю треба буде ще дозамовити його або Ультрасил (тебуконазол, 120 г/л). Хоча бували роки, коли ми ячмінь навіть не протруювали і отримували 4,5 т/га врожаю. А сусідні господарства обробляли і отримували менший врожай. Втім, в нас площа під ячменем невелика, усього 15 гектарів, ми його сіємо винятково як кормову культуру для нашого свинокомплексу. Цього року будемо сіяти сорт Триполі. Проведемо оранку, коткування, перед посівом внесемо 100 кг на гектар нітроамофоски. Без оранки обійтись ніяк не можемо — ми на це поле добряче вилили сечівки зі свиноферми і тепер усе це треба перемішати. Інакше можемо отримати проблеми з ячменем.

Читайте також: Рецепти з Америки: як підвищити врожайність кукурудзи та сої

Для посіву ріпака ми обрали сорт Сіріус — це ранній сорт з гарним потенціалом врожайності. Він уже був протруєний. Будемо сіяти в нормі 700 тисяч насінин на гектар. Ярий ріпак я ніколи не сіяв, тож будемо пробувати. Якщо не вийшло із озимим, то, може, хоч із ярим вийде. А для кращого ефекту перед посівом внесемо 200 кг аміачної селітри на гектар. А от обробіток ґрунту робити не будемо — він вже був підготовлений під озимий ріпак.

Стежте за моїм блогом, може, знайдете і для себе щось корисне.