Земля вже не потрібна? Або як існуватиме промислова плантація у горщиках

Коментарі

0

Ярослав Мовчун, співвласник ягідної ферми “Озеряна” вирішив перевести виробництво лохини на 3 га на фактично вирощування в мішках. Які переваги технології та як це працює?

засновник та співвласник ягідної ферми “Озеряна”

В Україні, здається, ми треті чи четверті, хто робить це у промисловому масштабі. Хоча все залежить від результату – поки що тільки почали і вже бачимо різницю. Певний час рослина росте у такому горщику, а через 3-5 років пересаджується в інший об’єм. Загалом такой кущ може рости 15-20 років.  Ми купували саджанці, дорощували в себе на маточнику і потім робили перевалку в пакети з торфом та тирсою.

Поки важко сказати, як відрізняється собівартість кілограму ягоди в закритому та у відкритому грунті. Але у цій технології три беззаперечні переваги.

Якість землі не важлива

Ми можемо вибрати під ягідне господарство абсолютно будь-яку ділянку землі. Навіть колишню територію СТО, де було пролито мастило. Тому що, по суті, коріння не торкається землі взагалі. Нам не потрібно підбирати землю, таку ферму можна навіть робити у рамках міста, на асфальті. Тому, що у нас вся земля йде або в горщику, або в пакеті. В невеликому об’ємі. Саме тому вона називається малооб’ємка.

Місце не має значення

Ми отримуємо поле, яке можна переміщувати. По-перше, навіть якщо власники землі, яку ви орендуєте, вирішили зробити на території вашої ферми щось інше, ви легко можете вивезти свої насадження. По-друге, кущі переміщуються між полем і теплицею. Ми можемо перемістити їх у теплицю, а можемо прибрати їх із теплиці. Відповідно ми розтягуємо плодоношення, не ризикуємо під час надто холодної весни чи осені. 

Потрібно менше води, добрив та енергії

Ми використовуємо менше води, адже це замкнений простір. Горшки й пакети йдуть із певною системою дренажу із потрібною кількістю отворів потрібного діаметру. Вода відводиться рівномірно. У нас немає недоливу, немає переливу. Один момент у тому, що цим всім має управляти автоматика. На колінці “вмикаючи-вимикаючи крани” з примітивними датчиками вологості — так не вийде. Тут потрібен дуже точний вилив. Потрібно знати, скільки кожному кущеві потрібно води на день.  На малооб’ємці автоматика поливу вмикається від 3 до 6 разів на день. І виливає певну кількість води, залежно від температури і випарів. Є навіть датчик сонячної радіації на метеостанції і датчик випарів (ми знаємо, точно скільки у нас витрачено води). Голландці взагалі ще далі пішли. У нас вода, що була у надлишку, зливається по жолобі і використовується повторно. Більше того, вони відстежують по воді кількість добрив, які вони корінням спожили. 

Загалом по цій технології використовується менше добрив. Також це економія на електроенергії - всі насоси, які ми використовуємо, також потребують чималих платежів.

фото: "Озеряна"



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама