Яровий клин 2022: чому соя може потиснути соняшник та кукурудзу

Про це розповідає Василь Кифорук, кандидат с.-г. наук, консультант-технолог в галузі агрономії компанії "BioNorma".

В результаті війни маємо спектр негативних умов, що будуть впливати на ринки, експорт і виробничі можливості сільськогосподарських підприємств.

В першу чергу, це обмеженість доступу України до морських шляхів та високий ризик транспортування морем експортних культур через замінування морських шляхів. Тому, наступним важливим транспортним шляхом буде залізничний транспорт, який, на жаль, має значне обмеження по обсягах, а також проблематику з різною шириною колій в Україні та країнах Європи. Проте, в умовах ведення війни з порушенням всіх можливих правил і законів, залізниця може залишитись одним з основних транспортних шляхів. Таким чином є необхідність вирощувати культури, що мають стабільно високу ціну на світовому ринку та забезпечать високий валовий дохід при умові значного зменшення логістичних затрат.

Приваблива ціна за тонну

В останні роки ринок сої значно змінився. Незважаючи на провідні місця США, Аргентини, Бразилії в експорті сої, для країн Європейського союзу логістично більш вигідно закуповувати сою ближче. Таким чином з 2017 року основними імпортерами української сої, з дружніх країн, є Туреччина, Єгипет, Іран, Італія, які можуть закуповувати від 1,5 до 2,0 млн. т сої. В попередні роки в Україні валовий збір сої сягав 2,3 млн т. Тому, враховуючи вже існуючий ринок, значного перевиробництва сої досягти буде важко.

Вартість 1 т сої коливалася протягом останніх років в межах 530-650$/т. Для порівняння вартість кукурудзи, яка формувала значний вал експортного зерна, становила 175-285$/т. Тобто на кожну тону сої припадає 2,2-3,0т кукурудзи, що за умов продовження воєнних дій зменшить логістичні витрати і забезпечить прибутковість виробництва фермерам, а також надходження валютної виручки в країну.

Читайте також: Олександр Гончаров: Сіяти кукурудзу та інтенсивні сорти пшениці сьогодні не по кишені

Воєнні дії та перекриття морських шляхів призвели до значної обмеженості ресурсних можливостей сільського господарства в Україні: зупинилось нормальне забезпечення підприємств добривами, засобами захисту та іншими препаратами для вирощування культур. В таких умовах перспективність вирощування сої стає більш значною, адже соя потребує значно менших затрат, ніж такі інтенсивні культури як кукурудза, соняшник, зернові, що потребують більшої кількості технологічних операцій, вищих затрат на системи удобрення та захисту.

Азотних добрив треба менше

Соя за рахунок своєї біологічної здатності взаємодіяти з азотфіксуючими мікроорганізмами не потребує значного внесення азотних добрив. А відсутність великої кількості шкідників та хвороб в умовах України на фоні високої стійкості культури забезпечує значно менші витрати на інсектицидно-фунгіцидний захист культури.

Якщо порівнювати системи удобрення сої з кукурудзою, то зернобобова буде в мінімальних затратах майже в 2,0-2,5 рази дешевше. Для формування економічно обґрунтованих урожаїв соя в порівнянні з кукурудзою значно менше потребує, зокрема, азотних добрив, при цьому значно менше виснажує ґрунт, адже формує значно меншу біомасу на одиницю площі, а, відповідно, менше споживає з ґрунту основних елементів живлення (сірки, фосфору і калію). Така ж залежність буде спостерігатись і при порівняні систем удобрення сої з культурами зернової групи, зокрема, ярої пшениці та ярого ячменю.

Читайте також: Посівна 2022: без добрив та грошей, але погода сприяє

При цьому коренева система сої проникає на меншу глибину (до 1,2 м) у порівнянні з кукурудзою, а, відповідно, буде більш ефективніше використовувати вологу верхніх горизонтів, тоді як коренева система кукурудзи значно глибше може проникати в грунт, до 2,5 м. Рослини кукурудзи потребують більшої кількості вологи для формування економічно обґрунтованого рівня урожаю, ніж рослини сої, враховуючи формування біомаси на одиницю площі. А це дуже важливо, враховуючи, що зима була малосніжною, а початок весни є сухим. Таким чином, волога з ґрунту дуже швидко втрачається, а ефективного поповнення її поки що не спостерігається. В результаті соя може виявитись менш ризикованою культурою за умов посушливого року.

Економія на захисті: достатньо однієї обробки пестицидами

Також важливим фактором вирощування даної культури є невеликі затрати на систему інсектицидно-фунгіцидного захисту. Так, в порівняні з соняшником, затрати на систему захисту сої від шкідників та хвороб можуть бути в 1,5-3,0 рази менші. Адже для ефективного захисту соняшнику необхідно застосовувати дві фунгіцидно-інсектицидні обробки: в фазі 4-ої пари листків та зірочки, адже рослини є високорослими, мають інтенсивне наростання біомаси і формують більшу її кількість на одиницю площі, в порівняні з соєю. Крім того, рослини соняшнику в порівняні з соєю, в межах груп стиглості, ростуть більш тривалий період в сезоні, що, відповідно, зумовлює їх пролонгований контакт із шкодочинними об’єктами. Зернові культури (яра пшениця, ярий ячмінь) є ще більш вибагливішими до системи захисту: потрібно проводити 2 – 3 фунгіцидно-інсектицидні обробки. Тоді як рослини сої при вирощуванні на харчові цілі можуть обійтись одним фунгіцидно-інсектицидним захистом в період цвітіння - утворення бобів, залежно від умов вирощування, що значно здешевлює систему захисту культури.

Отже, в умовах ведення агресивної війни Росії проти України вирощування сої як продовольчої культури для сільськогосподарських підприємств, має достатньо велику кількість переваг. Зокрема, зменшення технологічних затрат за рахунок меншої потреби у добривах та засобів захисту, висока і стабільна ціна сої на ринку, достатньо широкі експортні можливості країн-сусідів, а також зменшення логістичного навантаження, що знижує ризики при реалізації вирощеного урожаю.