Андрій Длігач: Продукти харчування за запитом – ось до чого Україна зараз має готуватися

Посткапіталістична економіка настає. Яке місце в ній буде займати агросектор?

Заступниця головного редактора

Про це спілкуємося з Андрієм Длігачем, доктором економічних наук, генеральним директором групи компаній Advanter Group.

Які зміни очікують економіку України в епоху коронавірусу, на вашу думку як вченого?

— Це ж не просто економічна криза, викликана коронавірусом. Це реальний фазовий перехід, зміни у структурі світової економіки, перехід до посткапіталізму. Україна не готова до цього переходу. За нашими дослідженнями (Advanter Group, квітень — липень 2020), лише третина українських підприємств реально адаптувалися до нових умов. Дві третини, відповідно, або знаходяться на межі закриття, або намагаються триматися за старі бізнес-моделі. Це фактично шлях в нікуди, тому, що нова економіка — це не просто фейкова діджіталізація (яка в більшості українських компаній фактично навіть ще не відбулася), це інші бізнес-процеси, інші бізнес-моделі.

Це готовність побачити в якості свого ринку не тільки український ринок, а й ринок Африки, ринок азіатських країн, Близького Сходу. Це вимагає переосмислення того, чим ми займаємося, підвищення ефективності, бо ми слабоконкурентоспроможні на світових ринках продукції з доданою цінністю. Ми як і раніше залишаємося гравцями низькомаржинальних ринків.

Наскільки стійким є тренд на виробництво сировини?

— Економіка України очиститься. Ще кілька років нас буде рятувати металургія і аграрний комплекс, сировинні галузі. Але цьому залишилося буквально лічені роки. Відповідно, які сектори повинні розвиватися? Машинобудування, високоточне машинобудування, військово-промисловий комплекс і все те, що робить укрпром команда Укроборонпрому підвищує шанс, що ми повернемося на світовий ринок озброєння, який поступово зростає. Упевнений, що ми зіграємо велику роль на ринку харчових продуктів, але вже не агросектора, а продуктів з доданою цінністю. В Україні досить сильна школа хімії, біохімії, і Україна може зіграти свою роль на ринку добрив, засобів захисту рослин тощо.

Чи вважаєте ви, що малий бізнес взагалі загине в цих умовах?

— Все навпаки. Якраз великий бізнес — той, який не був готовий, який не модернізований, — отримає серйозний удар від поточних процесів. Час традиційної металургії просто закінчився. Тому для великого бізнесу в Україні дійсно настають важкі часи. Це складнощі з перекредитуванням через те, що кредитний рейтинг великого бізнесу (слідом за рейтингами країни) є досить низьким. І без реальної боротьби з корупцією та судової реформи, без реального відкриття нашого ринку у першу чергу іноземним інвесторам, український великий бізнес не виживе.

Читайте також: Вижити в кризу: які уроки карантину засвоїли підприємці?

Що стосується малого і середнього бізнесу — він є більш адаптивним, йому значно легше закриватися і відкриватися знову з іншими технологіями чи бізнес-моделями. Хоча у нас немає реально діючого діючої системизакону про банкрутствао, хоча у нас, як і раніше, процвітає рейдерство, але тим не менш малий бізнес набагато більш рухливий і адаптивний. А можливості, які дає віддалена робота, Амазон для українських компаній, дозволяють знайти нові ніші для українського бізнесу.

Ми так звикли ідеалізувати агросектор, вважати його проривним для економіки. Яка з галузей стане локомотивом в майбутньому?

— Аграрний сектор у нас вкрай низькоефективний, незважаючи на те, що є багато кейсів, коли агрокомпанії діджіталізуются, вчаться працювати з точним землеробством, реально підвищують ефективність і прибуток з гектара. Все це є, але не перетворюється на глобальну зміну галузі. Як і раніше, вона є низькоефективною, навіть якщо порівнювати з сусідніми країнами. Але у вирощуванні є ІМК, Інагро і Кернел, у сервісній дистрибуції - Агроскоп, у виробництві - Укравіт і інші компанії, чиї кейси надихають.

А якісь цифри можете привести в доказ вищесказаного?

— Наприклад, середня врожайність по озимій пшениці в Україні знаходиться на рівні нижче 50 ц/га, а в Європі (наприклад, в Німеччині) вона зараз більшеблизько 80 ц/га. Заробіток з гектара в Україні становить близько 150−200 доларів — і цей показник є істотно нижчим за показник в Європі (500−800+ доларів, на рівні найефективніших українських компаній). Звичайно, є холдинги, є середні компанії і навіть маленькі компанії, які вириваються з цієї загальної статистики і можна на них орієнтуватися. Але поки що це не змінює агарну індустрію повністю.

Читайте також: Землі працівникам: хто і за що отримає с/г землі згідно нового закону

Потрібна модернізація індустрії, яка вимагає і технологізації, і роботи з провідними міжнародними компаніями щодо технологій вирощування. І потрібно зрозуміти, що без цієї науки, ми не зможемо розвиватися. Енергетика, яка буде заміщувати традиційну, особливо на півдні України — це альтернативна енергетика, відновлювальна енергетика. Миколаївську і Херсонську область ми будемо втрачати як аграрні регіони, тому що субтропіки піднімаються на північ, а зрошення не з'являєтьсявідновлюється, і на цих землях будуть розвиватися нові технології. І технології вертикального вирощування, і технології альтернативної енергетики, і все, що дозволить пов'язати науку з агрокомплексом.

Ви сказали, що настає ера посткапіталізму. Які його основні риси? Деякі експерти вважають, що настає неокапіталізм. Ви з цим не згодні?

— Неокапіталізм — це перехідний період до посткапіталізму. Неокапіталізм — це нова рента. У свою чергу, капіталістична рента базується вже не на ресурсній ренті, не на володінні землею, а на володінні даними, на розумінні, що ти можеш не контролювати, не володіти і навіть не орендувати шматок землі.

Але, якщо у тебе є дані про те, що там вирощувалося раніше, які добрива і засоби захисту рослин вносилися, то, завдяки сучасним технологіям, можна прогнозувати врожайність на цьому шматку землі. Можна підбирати ті культури, ті засоби захисту, які дозволять підвищити врожайність, і є кейси з підвищенням врожайності на 40% і більше. І репутація в цьому новому світі грає більшу роль, ніж просто володіння якимось ресурсом.

Є прогнози, що нас чекає падіння рівня життя населення і, як наслідок, можливе зниження попиту на продукти харчування. Що ви думаєте про це?

— В Україні так, але це ж не проблема. Тому що для українського аграрно-промислового комплексу ринок — це весь світ. Потрібно думати про глобальний ринок. В Україні має бути зона продовольчої безпеки Катару або Саудівської Аравії. Для українських товаровиробників, виробників продуктів харчування цільові ринки — це Танзанія, Нігерія, Уганда та всі великі африканські країни. Африка зараз є прогресивним продовольчим ринком, який вимагає все більше продуктів та зростає драматично швидко.

Йдеться про ринок базових примітивних продуктів?

— Ні, це продукти харчування: м'ясні вироби, ковбасні вироби, продукти як простої, так і глибокої переробки соняшникової олії, бакалійні продукти. Все, що потрібно Африці. Наприклад, навіть у тому ж традиційному українському секторі виробництва соняшникової олії є нові технології, нові культури, які дають можливість зробити високоолеїнову соняшникову олію, яка є більш маржинальною. Але, на жаль, відповідні культури у нас займають менше 3% земель.

І ще, якими зараз є точки зростання для наших аграріїв в умовах пандемії? Всі хочуть дізнатися про нові можливості.

— Можу резюмувати, що це цифрова трансформація аграрного бізнесу, перехід до вирощування більш маржинальних культур, початок управління всім ланцюжком, тобто турбота про переробку власної продукції, отримання підвищеної маржинальності, цінності в самому продукті, контрольований експорт. І самі аграрії повинні об'єднуватись і бути консолідаторами, починати активний експорт в Азію і в африканські країни.

В економіці багатьох країн ринок землі дуже малорухливий, це 2−3% в обігу. Що чекає Україну?

— Нікуди ми не подінемося. І в України не буде якогось іншого шляху. Звичайно, в Україні буде ліберальний ринок землі. Якщо не з цією владою, так з наступною. Якщо не в найближчі роки, то через 10 років. Іншого шляху немає, або ми втратимо наш шанс. Зараз земля знаходиться на піку вартості, тому що завтра це будуть технології вже не тільки генного редагування і вертикального вирощування, а й інші технології: наприклад, альтпротеїнів, які перетворять просто вирощування в commodity (продукт).

Світ, в якому їжа може друкуватися — це не міфи з далекого майбутнього, це наше найближче майбутнє. І ось там вартість землі, чорнозему буде весь час знижуватися. Україна не зможе виїхати тільки на органічному землеробстві, тим більше, що це теж практично фейк.

Читайте також: Шукаємо таланти: за якими фахівцями в агросфері полюють рекрутери?

Майбутнє - саме за технологіями, які будуть комодитизувати їжу, тобто перетворювати її в традиційну сировину, але на цій сировині буде будуватися інша харчова галузь. Це те, що називається coloring food (їжа з програмованими властивостями) та food on demand (- продукти харчування за запитом). І ось до цього Україна повинна бути готова зараз. Відповідно, зараз найкращий час, щоб зробити землю товаром, залучити під неї максимум фінансових ресурсів, які дозволять модернізувати українську аграрну і харчову індустрію.

Україна дуже довго була таким винятком на карті світу як країна, у якій немає офіційного ринку землі. І при цьому ми бачимо зростання агросектора?

— Ми бачили зростання чого? Навіть не продуктивності, яка звичайно виросла, але істотно менше, ніж в Європі. Ми побачили зростання великих аграрних господарств, але не фермерства. У нас зросли і частково модернізуються середні компанії, але їх всього тисяча-півтори.

У нас 35 тис. активних фермерів і все. Ця цифра, як зачарована, нікуди далі не рухається останні 5 років, хоча офіційно вона досягла показника майже в 50 тисяч. Ми не стали свідками реального зростання агросектора.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама
Реклама