Анатолій Зелениця: Хотів вирощувати горіхи на пенсії, але це перетворилося на прибутковий бізнес

Україна - один з найбільших виробників зерна, олійних та технічних культур. У нас виробляється багато молока, м’яса, овочів та фруктів. Але в обличчя знають як правило або власників великих компаній, або керівників невеликих екзотичних стартапів. Але основні обсяги виробляють не вони, а сотні середніх агрокомпаній, великих та невеликих фермерів. Разом з Всеукраїнською Аграрною Радою Agravery.com починає проект “Обличчя аграрної України”, де ми будемо розповідати про тих людей, які кожного дня забезпечують нас та весь світ продуктами.

Анатолій Зелениця із села Боришківці Хмельницької області займається аграрним бізнесом сімнадцять років. На 600 га окрім традиційних зернових культур, вирощує горіхи та виноград.

- Скільки років вашому господарству та через які випробування довелось пройти за цей час?

- Я почав власну справу в 2001-му році. Колись урожайність пшениці 40 ц/га вважалась неабияким досягненням. Сьогодні 80 ц/га є добрим показником. Щоб його досягти, потрібно щоразу замінювати старі технології на сучасні та більш ефективні, покращувати способи обробітку ґрунту, оновлювати арсенал гербіцидів та фунгіцидів.

Найбільших збитків завдають природні катаклізми. Торік через наші поля пройшов град, що забрав до 50% врожаю соняшника і кукурудзи, зачепив по краю ячмінь і пшеницю. Дуже сильно він вдарив по люцерні – минулого року ми майже не зібрали з неї насіння. На сьогодні через сильний дощ вилягає ячмінь. За високої вологості комбайн обмолочує 10 га поля при нормі 30 га за зміну.

фото: orehovod.com

Три роки в регіоні була посуха, тому ми перейшли на посухостійкі  культури. А цього року залило так, що не знаємо, як із цим впоратись. Не знаю, що буде із соняшником. Кукурудза, наче, непогано себе почуває. Хоча був рік, коли вона згоріла при корені. Два роки ми не мали сої. Можливо, із дощами повернувся клімат, що був раніше. Поповнились водні свердловини, в яких за три роки посухи зменшився дебет води.

-  Яку продукцію виробляєте?

- Вирощуємо озиму та яру пшеницю, ярий ячмінь, соняшник, ріпак і сою. Шість років тому посадив саджанці горіхів, а цього року заклав перший виноградник. Сьогодні ми зібрали пшеницю з урожайністю 80 ц/га, на насіннєвих ділянках – 100 ц/га. Ріпак вродив по 35 ц/га. Також у нас засаджено 100 га люцерни, до 100 га вико-вівсяної суміші та до 40 га кукурудзи на силос. 

фото: klyuch.com.ua

Читайте також: Підмоклі жнива: як зливи розмили сподівання зібрати якісне зерно

Зараз у нашому господарстві 100 голів дійного стада і 150 голів ремонтного молодняку. Однак ми плануємо їх всіх розпродати. Коли годували корів повноцінним раціоном і давали їм соєвий шрот, то отримували до 28 л молока на корову або по 8 т сировини щодня. Після 2014 року зі зростанням інфляції виробництво молока подорожчало у 3,5 рази. Тоді як його закупівельна ціна піднялась на 50%. Тому для мене молочний бізнес перестав бути рентабельним. Лікування також дорого обходиться. Якщо корова захворіє, ми відправляємо її на забій. Щоб прогодувати худобу, необхідно двічі на рік проводити укос сінажу і один раз – укос силосу. Для цього мені потрібен додатковий комбайн і техніка для укатування силосної ями. Місяць триває заготівля соломи, яку потім треба «затюкувати» і привезти на ферму. Це все – додаткові затрати на пальне, на зарплати робітникам тощо.

фото: klyuch.com.uа

фото: fermer.ru

- Скільки робітників залучено у вашому господарстві? Чи маєте ви соціальні пакети для працівників?

- Кількість робітників можу точно порахувати під час спільної обідньої перерви, де для кожного передбачена безкоштовна порція. В жнива на обід сходиться сорок чоловік. В інші періоди на господарстві залучено 25 осіб. Якщо робітник іде у відпустку, ми виплачуємо йому матеріальну підтримку «на лікування» і кожен сам вирішує, як витратити ці гроші. Працівник, який захворів, завжди може розраховувати на допомогу. Селяни отримують сіно, солому та сінаж для своєї худоби. Також ми допомагаємо їм збирати врожай з їх власних ділянок.

- Розкажіть, будь ласка, як ви допомагаєте тим селам, на території яких працюєте? Нам відомо, що ви разом із асоціацією «Сільськогосподарських товаровиробників Поділля» допомагаєте учасникам АТО. Розкажіть, будь ласка, про це.

- Допомагаю так, як і всі інші – садочку, школі, церкві. Підтримую коштами ремонт доріг. Допомагаємо учасникам АТО так само, як і всі небайдужі люди. Раніше, коли АТО тільки починалась, ми робили це з особливим запалом. Звісно, ми і зараз продовжуємо надсилати на схід продовольство. Просто дуже прикро чути у ЗМІ новини про те, як деякі воєначальники розкрадають цілі фури обладунків.

- Повернемось до теми вашого бізнесу. Чим вас привабила горіхова ніша?

- Шість років тому посадив два гектари саджанців. Думав, буде чим зайнятись на пенсії. Мені трапився низькорослий скороплідний сорт «Ідеал». Вирощені з насіння саджанці плодоносять у перший рік. Щойно вони сягають півметра від землі – на них уже з’являються горішки. Горіховий сад може давати від 2 т горіха з гектара. Загалом у нас 4,5 га займає фундук та 6 га – скороплідний волоський горіх. Додатково ми обладнали кімнату, де три роки займаємось щепленням горіха. Зараз триває процес реєстрації розплідника і нашого сорту скороплідного горіха. Поки сад молодий, то всі горішки йдуть на вирощування саджанців. Горішки також можна продавати лущеними або нелущеними. Зрозуміло, ціна буде різна. До того ж, зі шкарлупи можна отримувати тверде паливо. Справа в тому, що в неї велика тепловіддача. Також шкарлупу можна переробити на добриво. Поки що я аналізую, який з двох варіантів застосування шкарлупи є більш вигідним.

фото: facebook "Деметра-2010"

- Як прийшли у виноградарство?

- Якраз починаємо ним займатись. П’ять років я збирав сорти і цей рік – перший, коли ми засадили ділянку виноградом. Вирощуємо технічні сорти і в невеликій кількості виробляємо сухе вино. Ми доклали чимало зусиль, аби посадити виноградник. В 50-х на його місці були збудовані корівники, там весь час били джерела, і колгоспники вирощували городину. Також там стояло чотири курники. Так от, ми їх вивезли разом із фундаментом. Це були значні затрати. Натомість посадили перший гектар винограду і в нас на черзі ще два гектари.

фото: klyuch.com.ua

Читайте також: Фінансовий директор Agrofusion: Смакові уподобання європейців будуть схилятися в бік продуктів з України

- Де реалізовуєте вирощену продукцію?

- Зернові продаємо на елеватори "Нібулон" та "Еколінія". Торік вирощували кукурудзу на насіння для компанії «КВС». На саджанці горіху є свій покупець – люди купують від 20 до 1000 саджанців. Продаємо через інтернет, також виступаємо на конференціях Української горіхової асоціації, де про нас дізнаються потенційні клієнти.

- Як ви вважаєте, чи ефективна сьогодні державна підтримка аграріїв?

- Ми скористались програмою компенсації вартості техніки вітчизняного виробника. Торік отримали відшкодування 25% вартості плуга, а сьогодні чекаємо повернення чверті затрат на соняшникову жатку. Набагато вигідніше було займатись господарством, коли ми сплачували фіксований сільгоспподаток (ФСП). На загальній системі податок збільшився у 20 разів. На мою думку, в нас відсутня належна підтримка молочарства через перевиробництво сировини, оскільки багато молока дає приватний сектор. Відсутність дотацій, пільгового палива чи добрив, страхування, а також кредити під 25% загалом ускладнюють ведення аграрного бізнесу.

- На вашу думку, що завдає клопоту середнім аграріями?

- Цього року я зібрав по 80 ц/га пшениці. Так от, щоб покрити витрати на вирощування одного гектара, я маю продати 50 ц пшениці. Цьогоріч по району собівартість обробітку становила 25 000 грн./га, а ціна на пшеницю – 5000 грн./т. Збільшується орендна плата за землю та зарплата робітникам. Подорожчали солярка і добрива. Нещодавно ми перейшли з білоруських на бельгійські добрива. Останні обходяться нам дешевше, ніж вітчизняна нітромофоска. При своїх обсягах я, фактично, сплачую додатковий мільйон гривень податків. З імпортної техніки можу собі дозволити тільки б/у. Так, зароблені на пшениці два мільйони, майже повністю вкладаю у купівлю іноземної сівалки.