Алекс Ліссітса: Зараз починаються рухи, що можуть впливати на агросектор найближчі 10 років

"ЖЗЛ: Життя. Зерно. Люди" –  спільний проект компанії KMZ Industries та Agravery.com. Це нетривіальний погляд на особистостей, яких добре знає українська зернова спільнота. Чим вони живуть, які нові бізнес-ідеї мають, про що мріють і навіть що роблять у вільний час – у цій серії публікацій.

Цьогоріч відбулося багато змін у житті країни. Яким рік, на вашу думку, був для агросектору? 

- Це був рік великих змін у політиці, починаючи від виборів президента і закінчуючи виборами парламенту, формуванням уряду і ліквідуванням міністерства, дискусіями стосовно змін у чинне законодавство. Від ринку землі і до Трудового кодексу. Тому однозначно рік цікавий, рік, який говорить про те, що країна ще може впровадити якісь кардинальні реформи. І наскільки це буде відображено в наступні роки в економічних показниках по секторах – друге питання.

Що вплине на агросектор у довготерміновій перспективі? 

- Я б не сказав, щоб були якісь серйозні напрацювання по реформах саме в аграрній політиці. Крім, звісно, земельної реформи. Тобто 3-4 місяці підряд дискусії йшли більше про якісь макроекономічні та макрополітичні питання: відміна депутатської недоторканності, вирішення конфлікту на Донбасі, обмін військовополоненими, МВФ, зустрічі «нормандської четвірки». І менше про агросектор. Тільки зараз починаються якісь рухи, що можуть впливати в найближчі 10 років. Як змінити систему трудових відносин, як створити умови для інвесторів – якщо поміняти систему нашого злощасного законодавства, то може дійсно бути і прорив.

Але бізнесу необхідна безпека. Це мають бути нормальні суди, це має бути нормальна судова реформа. Поки тут напрацювань глобальних немає. Але мені здається, що і це буде реалізовано. Останні 20 років багатьма речами толком ніхто не займався. Тобто взяли стару, радянську систему управління державою, законодавчу базу, навішали туди масу якихось нових штучок, параграфів. Наскоком за 2-3 місяці не розрулиш. Тому очевидно, що потрібно буде йти в довгу і змінювати систему в довгу. 

Як на мене, ще дуже важлива реформа освіти. Вона у нас залишилася також у 80-х роках, і якщо ми зараз не займемося нашою освітою, то взагалі відстанемо від усього прогресивного світу на десятки років. Я вже мовчу про науку. Вона залишилася взагалі ще у довоєнних стражданнях.

Які головні сигнали отримали аграрії? Самі ж говорите, що бізнес скоріше в очікуванні, ніж у реальному відчутті змін. 

– Що зараз всі ненавидять – так це рослинництво та холдинги. Звісно, це не новина, і в нас люблять ненавидіти багатих – дистриб’юторів, трейдерів, переробників. Згадайте 2005-й, коли ЮВТ критикувала цукрових баронів і решту харчовиків. Оскільки в останні роки основна маржа перемістилася в сільське господарство, то ворогів шукають тут. І всі говорять про те, що потрібні товари із доданою вартістю. Всі знають рецепти, як це зробити.  Це також не новина – в кінці радянського періоду була історія, що відправили головного тренера збірної, тоді ним був Валерій Лобановський, у відставку. І 1 квітня на одному із центральних телеканалів оголосили, що «подавайте заявки, будемо проводити відкриті вибори на посаду головного тренера збірної Радянського Союзу по футболу». І що ви думаєте? Близько 300 тисяч заявок прийшло. Величезна кількість бажаючих були впевнені, що зможуть бути кращим тренером, ніж Лобановський!

Так і зараз всі знають, як відродити тваринництво, а коли виникає питання, у яких обсягах, куди і хто інвестуватиме, споживатиме, куди експортувати і що робити, починаються гасла. Тобто це не економічно обґрунтовані розрахунки або якісь обґрунтовані бізнес-рішення. І як би там не розповідали, ми як частина глобального світу не зможемо придумати нічого такого нового, що потрібно споживачам у майбутньому.

Читайте також: Експортні горизонти ЄС для нішевих виробників м’яса птиці

Споживачі майбутнього будуть розташовані переважно в Африці та в Азії. Так от треба дивитися, що на сьогодні цікаво там африканцям і азіатам, бо вони будуть найближчим часом диктувати тенденції споживання продуктів харчування. Якщо цікаво молоко, то значить, потрібно відроджувати промислове виробництво молока або сирних продуктів, сметани чи масла і так далі. Але потрібно дивитися глобально – наскільки наше виробництво із нашою довгою зимою у шість місяців зможе бути конкурентним із Новою Зеландією, Австралією, Аргентиною і Бразилією. Наскільки ми на сьогодні ефективні із переробкою цукрового буряка порівняно із бразильськими колегами, що роблять із тростини. І отут якраз має давати відповіді українська наука, якої немає. 

Ну зими в шість місяців у нас наразі немає. Грудень, а тепло. Яким, до речі, був рік для рослинництва? Багато скаржилися, а в результаті – новий рекорд. 

- Якщо глобально, то українці люблять плакати. А цей рік, як на мене, для рослинництва і тваринництва був дуже успішним. Мало того, що ми побили основний рекорд по виробництву і зернових, і олійних, то й соняшник отримав абсолютний рекорд. Тобто рік був якраз цієї культури. Проблеми були лише із соєю. 

Везти та зберігати

Як ви оцінюєте трансформацію логістичної системи? Щороку рекордний урожай, і щороку залізниця не встигає. Але цьогоріч драми не було. 

- Ну, по-перше, з’явилося дуже багато нових вагонів. По-друге, Укрзалізниця розібралася, де та які основні слабкі місця, і почала ці слабкі місця виправляти. Починаючи від того, на які елеватори і станції подавати вагони, де можна завантажити рухомий склад – до того, на яких місцях вагони довантажують, де можна зробити «присоски». Коли додасться трішки тяги, додасться трішки більше правильного менеджменту, то проблем взагалі не буде в майбутньому.

Зараз Укрзалізниця говорить про те, що проблема в елеваторах, що не вистачає  потужності по зберіганню. Згодні? 

- Ні, питання не в елеваторах. Питання в тому, у який елеватор можна загнати потяг у 55 вагонів та швидко відвантажити. Відповідно Укрзалізниці невигідно завантажувати на якихось старих радянських елеваторах – 20 тисяч тонн. Де, по-суті, вони можуть завантажити п’ять вагонів. І вони будуть стояти добу. Тому проблема не з елеваторами як такими, а елеваторами, куди можуть загнати потяг. 

У ІМК доволі потужні елеватори. На яку кількість зерна вистачає? Який зараз запас? 

- Елеваторні потужності ІМК дозволяють одномоментно зберігати 550 тисяч тонн. Але врожай, залежно від сезону, може бути 800–850 тисяч тонн. Це означає, що ми просто зразу розпланували наші продажі таким чином, щоб робити більші обороти. Тобто пшениця проходить елеватори і одразу вся виїздить. Те ж саме стосується соняшнику. А кукурудза, відповідно, якщо не вистачає потужностей на елеваторі, просто зберігається у мішках та рукавах. Потім перевозимо. 

Ви не плануєте добудовувати елеватори? 

- У 2021 році розглядаємо можливість добудувати 80 тис. тонн із загальним обсягом зберігання 100 тис. тонн на елеваторі в місті Носівка, що на Чернігівщині, але деталі будуть наступного року. Ще будемо дивитися тендери. Поки ще думаємо, бо зараз на повістці дня стоїть питання землі. Який буде ринок землі, яка буде ситуація. 

Хто будуватиме для вас? 

- Буде стандартний тендер для всіх бажаючих. Спочатку технічна рада вирішує, які технічні параметри, пишуть технічне завдання під будівництво цього елеватора. Потім, звісно, обирається проектна організація, компоненти, сушарки. У нас все дуже стандартно. Нічого такого особливого. 

Читайте також: Чому Україна досі не є світовим лідером ринку фруктів-овочів? Ключові інсайти експортера

Будете намагатися працювати саме з українськими виробниками? І що взагалі думаєте про розвиток українського машинобудування, бюджетну програму компенсації 20%? 

- Спеціально не шукаємо, але запрошуємо в наші тендери. Щодо програми підтримки, то  держава Україна має таке спонсорувати, це важлива тема. Для держави в тому числі. Це економічні мультиплікатори, додаткові робочі місця, розвиток техніки, розвиток інновацій. Програма працює три роки, і на виставці Agritechnica у Ганновері було більше 10 українських виробників. І при тому вони вийшли не просто із якимись плугами, що відносно легко робляться, а із цікавими рішеннями, такими як оприскувачі, наприклад. Це, зокрема, компанія «Богуслав». Тому, як на мене, це дуже хороша програма, її потрібно і надалі підтримувати. І ми для сільгоспвиробництва купуємо в українських виробників. Наприклад, техніку «Заводу Кобзаренка» і заводу корпорації «Egritech».  

Як ви вважаєте, які ще програми дотацій працювали? Компенсація 20% працювала? – Я вважаю, що сільське господарство в Україні, особливо рослинництво, мегаприбуткове. Тому рослинництво підтримувати ні в якому разі не потрібно. Ні велике, ні мале. Якщо уже й підтримувати, то якісь інноваційні рішення – інфраструктурні проекти по переробці. Або, наприклад, інфраструктурні проекти у сільській місцевості. Або уже в кращому випадку будівництво житла для молодих спеціалістів. Але я б ні в якому разі не вкладав державні гроші, кількість яких зараз достатньо лімітована, у рослинництво. Це гроші на вітер.

Вперед і вгору

Алекс, як ви думаєте, коли на нас чекає наступна світова криза? 

- Думаю, що наступного року точно ні. Я поки не бачу ніяких передумов для цього. Тому, якщо не буде якоїсь особливо небезпечної боротьби в плані торгівлі між Китаєм і США, то скоріше за все там нічого не буде. А загострення ситуації не буде, бо наступного року американці підуть на вибори. 

У вас компанія добре себе почуває, якщо брати піврічний звіт: +52% виручки. За рахунок чого? 

- Ми обрали свого часу правильну стратегію – позбавитися від боргів, оптимізувати виробництво. Я не вірю у життя в борг, бо все надто швидко змінюється – подивіться на кількість криз за останні 15–20 років. Двічі забороняли експорт зерна, скільки різноманітних політичних пертурбацій, скільки разів змінювали оподаткування в агросекторі. Реально у нас така непередбачувана країна, що сидіти на газовому балоні із великою кількістю боргів у доларах – дуже небезпечно. Якщо у вас, звісно, немає бажання просто кинути інвестора. Тоді це інша історія. А оскільки ми як публічна компанія вважаємо, що наше завдання бути зрозумілим, транспарентним і надійним партнером для наших фінансових партнерів і банків, – ми такого не можемо собі дозволити. Але буде ринок землі – будемо знов заходити в борг. Причому надовго.

Коли змінювалася влада, чому вирішили не йти в політику? 

- Кожному своє. Я вважаю, що на тому місці, де я зараз, можу зробити більше і ефективніше. Плюс у мене є якісь мої особисті проекти, які я дуже люблю. Це й щодо освіти. Я бачу свою місію в заняттях із молоддю.

Ви про проект «Агрокебети»?

- І не тільки. У нас в ІМК дуже багато роботи із молоддю. Я особисто багато займаюся цими питаннями. Тобто мені хочеться внести якусь свою лепту сюди. А йти в політику… Потрібно розуміти з ким, для чого. Які цілі, які задачі? Я вважаю, що тут, де я зараз, мені більш комфортно. І напевно тут у мене більше можливостей реалізувати ідеї, які маю. 

А ви зараз активно займаєтесь УКАБ?

- Зараз так. Після того, як Тарас Висоцький пішов у політику, а Роман Сластьон прийшов. Йому потрібно допомагати, тож природно, що я включаюся в роботу. Це ж моє дитя, я не можу його залишити безнадзорним. Також у нас в УКАБ зараз проходитиме реорганізація. Ми хочемо зробити зовсім нову платформу, переїхали в новий офіс. Буде частково нова команда. Нові напрямки. Тож УКАБ засяє новими барвами. 

Зручно працювати зараз із міністерством, коли фактично випускник УКАБ курує аграрний бізнес? 

- Мені останніх 15 років, на диво, із усіма міністерствами було нормально працювати. 

У вас вистачає часу на себе? Бізнес, УКАБ, освітні проекти… Я пам’ятаю, ви раніше викладали фотографії із марафонів. 

- Нещодавно пробіг 20 км у Барселоні. Довго не бігав і думав, що помру взагалі. У мене там зустріч була одна, вона відпала. Я, відповідно, зібрався, думав, пробіжуся по набережній. Пробіг. Так, із роками все змінюється. Якщо раніше у мене довгі походи були, потім марафони, потім якісь інші речі, які мені більше подобалися, то зараз я в якомусь творчому пошуку. Почав був займатися малюванням, але якось не пішло, не моє, очевидно. Зараз думаю щось інше, подивимося, поки ще не зважився. 

Читайте також: Аграрний 2019-й: що відбувалось протягом року з овочами борщового набору?

Але якщо ви можете пробігти 20 км, то форма у вас непогана. 

- Ну треба тримати себе у формі. Мені ж досі подобається ходити в гори – ти, природа, рюкзак і все. Ось це реально дає насолоду. На три-чотири дні виїхати в гори – можливість прийти в себе.

А куди ходили в останній раз?

- У цьому році були Піренеї, які я дуже люблю. І в цьому році у мене був символічний підйом на Олімп у Греції. 

Ви небагато ходите по заходах та конференціях, як видно із соцмереж. Чому? 

- Мені здається, що з конференціями і з івентами, і не тільки в агро, вже перебір. Просто їх величезна кількість, а якихось цікавих тем дуже мало, насправді. Тому вважаю, що треба буде міняти формат, бо всі ці виступи на весь день із величезною кількістю слайдів вже нецікаві. Ми в УКАБ думаємо над цим. Я в наступному році планую їхати до Каліфорнії і дивитися, що вони роблять. Бо, що роблять зараз у Каліфорнії, у нас буде за 3-4 роки.

фото: facebook Alex Lissitsa