Експортні горизонти ЄС для нішевих виробників м’яса птиці

Африканська чума свиней у Китаї уже призвела і надалі призводитиме до потрясінь на глобальному ринку м’яса. І виграють від цього виробники інших видів тваринницької продукції, в першу чергу, м’яса птиці. 

Загалом, більшість глобальних прогнозів говорять про те, що курятина у короткостроковій перспективі стане найспоживанішим у світі видом м’яса, адже у птахівництві більш швидкий цикл виробництва, якщо порівнювати з виробництвом інших видів тваринного білка. А попит на споживання м’яса, незважаючи на веганські тренди та замінники тваринницької продукції, усе рівно постійно зростатиме зі зростанням населення у світі.

Україна має усі можливості скористатися цією ситуацією для нарощування власного експорту м’яса птиці.

І для цього є усі передумови. 

Зокрема, Міжнародні організації USDA та FAO мають позитивні очікування щодо українського ринку м’яса птиці. Прогноз зростання виробництва у 2020 р. у порівнянні з 2019 р. складає майже 9%. По експорту експерти теж дають збільшення на рівні 12,5%. 

Ринок Європейського Союзу, незважаючи на досить жорстку конкуренцію на ньому, залишається цікавим і перспективним для українських виробників та експортерів м’яса птиці, в тому числі для нішевих його видів. 

Нещодавнє завершення процедури перегляду розміру імпортної тарифної квоти ЄС на даний вид продукції дасть можливість українським компаніям, в тому числі тим, які ще не вийшли на цей ринок, дещо розширити свою присутність там.

Європейський споживач надає перевагу м'ясу птиці, бо порівняно зі свининою та яловичиною воно дешеве. Окрім того, йому віддають перевагу ті, хто прагне до здорового харчування. 

І Україні варто ловити цей тренд. За прогнозами, до 2030 р. в ЄС можливе 24% зростання попиту на імпортну продукцію в данному сегменті, який Україна частково могла б задовільнити. 

Слід також зауважити, що споживання м’яса птиці на душу населення в ЄС збільшуватиметься на 700 грамів м’яса на 1 особу в рік. І йдеться не тільки про курятину.

І тут Україні, готуючись до перегляду умов Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (Deep and Comprehensive Free Trade Area (DCFTA) у 2021 році, важливо піднімати питання розбивки квот на різні види продукції — курятину, індичатину, інші види м'яса птахівництва. Так ми дамо більше можливостей вийти на європейські ринки нішевим видам продукції (від м’яса качки до цесарок), тому що саме в цих підсекторах птахівництва задіяні середні чи малі виробники, для яких це може стати додатковим стимулом для розвитку. 

Для порівняння: поголів’я курей на 60% (цифри за 2018 рік) зосереджено в промисловому сегменті, в той же час качок лише 3%, гусей — 6%. Вирощування індиків на 46% зосереджено в середніх сільськогосподарських підприємствах, тоді як у 2001 році поголів’я індиків практично на 100% знаходилось в господарствах населення.

Споживач стає вибагливим, він не хоче купувати продукцію на стихійних ринках «з підлоги», тому для нішевих ринків птахівництва відкриваються гарні перспективи. Тим паче, є можливість уникнути зайвого конкурентного тиску, адже дані ринки не монополізовані великими промисловими гравцями. І мова йде не лише про експорт, а й про задоволення внутрішнього попиту. Наприклад, обсяги імпорту індички у 2018 році становили 8,7 тис. т, а це могла б бути українська продукція.

Такі ж сегменти, як вирощування качок та гусей, сприятимуть запровадженню супутньої переробки: виробництво паштетів, м’ясних мусів, тощо, що, безумовно, є важливим фактором диверсифікації бізнесу.

Підсумовуючи, повертаюся до експортних горизонтів ЄС для нішевих виробників м’яса птиці. Звісно, ці ринки за своїми об’ємами значно поступаються традиційній курятині, але при цьому вони орієнтовані на платоспроможній попит. Країни ЄС-28, які хоча і мають сильну власну культуру як виробництва, так і споживання нішевих видів м’яса птиці, у 2018 році імпортували з третіх країн м’яса індички на 45,4 млн євро, гусей — на 1,7 млн євро, качок — на 0,5 млн євро. І українським виробникам під силу задовільнити частину цього попиту, який в середньостроковій перспективі буде зростати. Але при цьому, як завжди, я закликаю українського виробника м’яса птиці, особливо його нішевих видів, працювати над географічною диверсифікацією свого експорту. Тому що саме цей вид тваринницької продукції може легко знайти свого споживача як у країнах Перської Затоки, так і країнах Азії.