Як українському агробізнесу стати інвестиційно привабливим? Поради від Інни Мєтєлевої

За даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, капітальні інвестиції в сільське господарство за 9 місяців 2017 року збільшилися на 37,8%, порівняно з аналогічним періодом минулого року, і склали 40,5 млрд грн. Звичайно, враховуючи ймовірні ризики, вартість інвестиційних ресурсів для нашої країни є дещо вищою, аніж для  аналогічної компанії із країн ЄС, оскільки до вартості самих інвестицій додається ціна страхування ризиків капіталовкладень. Втім, це далеко не єдиний момент, на який потрібно звертати увагу, якщо ви плануєте запрошувати інвесторів у ваш бізнес.

Читайте також: Q&A: що трапилось із шістьома складами міндобрив поблизу Калинівки?

Хто є ключовими інвесторами в український агросектор? 

Їх можна поділити на декілька груп – це  внутрішні (зокрема компанії через холдингові структури),  зовнішні – це крупні гравці міжнародного агробізнесу,  міжнародні фінансові інститути (IFC, EBRD, EIB), інвестиційні та страхові фонди і банківські структури.

Виходячи з державних статистичних даних за останні 5 років, близько 60% іноземних інвестицій в економіку Україну надходять з офшорних юрисдикцій, з яких найбільшим інвестором (до 30%) залишається Кіпр. Взагалі, враховуючи багаторівневу та міжнародну структуризацію українського бізнесу, не можливо прорахувати реальний обсяг інвестицій у вітчизняний агробізнес та назвати актуальний перелік інвесторів. Адже інвестиційні угоди структуруються як в Україні, так і на рівні іноземних холдингових компаній, деякі висвітлюються медійно, але значна частина є закритими і захищеними угодами про конфіденційність.

Яка компанія може вважатись інвестиційно привабливою?

Слід краще говорити про готовність і не готовність компанії до інвестицій. Готовою для інвестицій може називатись правильно юридично структурована компанія, яка має позитивну фінансову історію, по якій можна прослідкувати, що підприємство здатне генерувати дохід і, відповідно, якісно управляти як своїми коштами, так і коштами інвестора.

Компанія повинна мати бізнес-план, як мінімум на період, на який вона планує залучати інвестиційні кошти (не менше 5 років), чітко розуміти, для чого їй потрібні ці кошти, і на що вона буде їх витрачати і як отримувати дохід та повертати. Крім того, для інвесторів дуже важлива відкритість – тобто можливість акціонерів та управляючих бізнесом відкрити персональні дані щодо наявних активів та зобов'язань. Ще один очевидний, проте не завжди зрозумілий нашим компаніям аспект – при роботі з іноземними інвесторами, обов’язковою умовою є наявність у вас англомовного фахового персоналу.

Читайте також: Аграрний 2017-й: сої переробляють все більше, але площі під нею скорочуються

Які проекти для міжнародних інвесторів є найбільш цікавими?

Найбільш перспективними вважаються проекти, які пов’язані із виробництвом експортоорієнтованої продукції із доданою вартістю та логістичною інфраструктурою. Приміром, передбачають розвиток аграрної інфраструктури та логістики, доробку та переробку сільгосппродукції на експортоорієнтований продукт, проекти повного циклу – від сировинної бази до готового продукту, а також біоенергетичні проекти, що базуються на відходах агровиробництва.

Які запити від українського агробізнесу щодо інвестування є найбільш популярними?

Серед лідерів можу назвати запити щодо збільшення земельного банку, побудови доробки та переробки сільгосппродукції, купівля транспортних засобів та побудова логістики для компанії, біоенергетичні проекти на власній сільгоспсировині (зокрема наступне виробництво органічних добрив), ягідники та побудова інфраструктури під них, тепличні комплекси та різноманітні  тваринницькі проекти. Окремим напрямом також можна виділити запити щодо торгового фінансування для трейдингових операцій.

Для яких компаній залучати інвесторів недоцільно?

Для будь-якої компанії комунікація з інвестором може бути корисна, навіть з точки зору отримання додаткової чи незалежної точки щодо оцінки діючого бізнесу та потенційної стратегії на перспективу. Але дійсно, не всім компаніям потрібно залучати інвесторів. Якщо компанії у певний час потрібна певна сума обігових коштів на поточну виробничу діяльність, або потрібно, приміром, придбати техніку, то у певних моментах лізингова  угода або короткострокове банківське кредитування буде більш вигідним, аніж довга інвестиційна гра. Натомість, якщо компанія зацікавлена у розвитку, вертикальній інтеграції, збільшенні логістичних потужностей, то тут без довготривалих інвестицій не обійтись.  Врахуйте, що основна маса інвестиційних фондів, які заходять в Україну, зацікавлені у проектах на суму від $10 млн, і значно менше фондів, які готові працювати із проектами вартістю $1-3 млн.

Читайте також: Словник кооперації, або що треба знати початківцю?

На які аспекти потрібно звернути увагу, розробляючи інвестиційний проект?

Інвестиційний проект – це не лише ідея, це бізнес-документ, який включає фінансову та аналітичну інформацію, що дає змогу інвестору/партнеру зрозуміти суть бізнес-пропозиції, ринкові та конкурентні переваги, дохідність/окупність та вигоди для інвестора на період залучення інвестиції. Як і у випадку будь-якої іншої бізнесової пропозиції, потрібно розуміти те ринкове середовище, у якому ви працюєте чи збираєтесь працювати, тенденції розвитку ринку під ваш продукт чи продукти, які ви збираєтесь виробляти.

Друге – потрібно розуміти, під які саме потреби і які етапи ви можете залучати інвестиційні гроші. Приміром, якщо проект передбачає розширення власної сировинної бази з подальшою переробкою, будівництво переробних потужностей, то інвестиційний бізнес план повинен бути прорахований окремо за напрямами та періодами здійснення інвестицій. Адже проект не потребує 100% інвестицій відразу після підписання угоди.  

Третє, найважливіше. На першому етапі ваш інвестиційний проект має бути коротким та  зрозумілим із чіткими цифрами. Інвестори не витрачають час на довгі монографії. Максимальний обсяг вашої пропозиції – це 2-3 сторінки А4 формату, і якщо інвестор зацікавиться, то попросить у вас більш детальну інформацію.

Які існують форми інвестиційної участі? У чому їх переваги та недоліки?

Виділяють чотири основних форми інвестиційної участі: борг, участь в капіталі, спільне підприємство та pre-IPO. Найбільш популярною формою і, водночас, однією із найдорожчих форм інвестування в Україні на сьогодні є борг. По аналогу із банківським кредитом, компанія залучає кошти, сама ними управляє, сплачуючи інвестору обумовлену угодою фінансову вигоду. Участь у капіталі – це більш цікава форма, вона доцільна для тих компаній, які хочуть довготривалого партнерства. Інвестор бере участь у капіталі компанії на певний відрізок часу, а інвестиційною угодою прописуються умови та строки виходу його із капіталу.

Читайте також: «Дванадцять місяців» в дії: як вплинула на озимі та сади надто тепла зима

При бажанні компанії інвестор може збільшувати свою частку у капіталі, або знаходити інші вигідні фінансові інструменти, адже він зацікавлений у збільшенні доходу на кожну акцію компанії. І спільне підприємство – це може бути співпраця із інвестиційними фондами, глобальні інвестори, яким цікаво мати у своєму портфелі компанії, які доповнюватимуть одна одну.

На відміну від боргу та участі у капіталі, у цьому випадку інвестор отримує дохід від прибутку, тобто він зацікавлений максимізувати його. Компанії, які зацікавлені у довгостроковій стратегії і роботі на міжнародні ринки можуть  обирати pre-IPO з перспективою присутності на фондовій біржі.

Зазвичай, в Україні компанії використовують комбінації форм інвестиційної участі – приміром, борг+участь у капіталі. Те, що я бачу  на сьогодні, український бізнесмен чи власник бізнесу  не рідко  ставиться із пересторогою до присутність інвестора у капіталі, перерозподілі акцій, чи безпосередній участі в управлінні бізнесом, побоюючись втратити контроль. Хоча інвестор не менше власника бізнесу зацікавлений в його капіталізації бізнесу, прибутковості та довгостроковій ринковій перспективі. Крім того, на різних етапах інвестиційної співпраці інвестор може додаткового пропонувати інші фінансові та комерційні можливості, виходячи з потреб, широких фінансових та бізнесових можливостей.

Із чим у українських компаній виникають найбільші проблеми під час підготовки до інвестування?

Як не дивно, найбільший камінь спотикання під час перемовин потенційного інвестора і українського підприємства полягає в декількох аспектах: по-перше, відсутність або недосконалість обґрунтованих інвестиційних запитів та документації компанії, по-друге, ускладнена та незрозуміла юридична структура вітчизняних компаній. Наявність великої кількості ПП, СПД  та інших форм підприємництва «під дахом» однієї компанії  не додає привабливості інвестиційній співпраці. У розумінні іноземного інвестора, це не стільки оптимізація бізнес-процесів, як неконтрольований «under-table» бізнес.

Читайте також: Роз’єднує аграріїв: що заважає розвитку кооперативів?

Скільки часу займає процес інвестування – від запиту до отримання коштів на проект? Від чого залежить тривалість процедури?

Залежно від того, чи була у компанії вже певна фінансова історія чи потрібно все робити з нуля. На сьогодні на ринку є багато хороших компаній, які не залучали раніше банківські кредити, розвиваючись на кошти власників, часто відсутня звітність згідно міжнародних стандартів, немає достатньої документальної бази, аби пройти повноцінний аудит. Також підготовчий етап може затягуватись по причині повільних комунікацій та зворотного зв’язку. Якщо всі документи в порядку, підготовлені та надані згідно вимог, і інвестор із підприємцем дійшли згоди, то процес може тривати до двох місяців. Найчастіше, в українських реаліях, від початку роботи до підписання інвестиційної угоди проходить щонайменше півроку.