AgroCheck: чи дійсно російські добрива такі недобрі?

Все частіше у ЗМІ та соціальних мережах з’являються повідомлення про використання українськими сільгоспвиробниками неякісних російських добрив, які призвели до втрати врожаю. Мовляв, їх постачають до України через Узбекистан, Казахстан та Болгарію як начебто не російські добрива. Оскільки їх заборонили постачати, то тепер Росія відправляє їх через сусідні країни під іншою маркою. А врожай падає через те, що до добрив добавляють забагато глини і замало поживних елементів.

Але, по-перше, наразі в Україні діє заборона лише на поставки сульфату амонію з Росії. Інші марки добрив можна завозити, але не з усіх заводів. На даний період імпорт дозволений лише з трьох російських заводів: «Уралхім», «Акрон» (Великий Новгород) та «Мінудобрения» (Россош). Аміачну селітру з Росії також можна імпортувати, але на неї встановлене велике мито, яке робить такий імпорт нерентабельним. Достовірності інших аргументів Agravery.com вирішив вияснити у експертів. 

Чи справді добрива з Росії настільки неякісні?

Олексій Диканюк, комерційний директор компанії «Агрон» (О.Д.): -   Вони дуже якісні, набагато якісніші за добрива нашого виробництва. Ми свого часу завозили із заводу «Дорогобуж» селітру, яка дуже подобалась нашим клієнтам. У неї був червоний відтінок. Мала гарну розчинність і добре підходила для крапельного зрошення. Окрім того, до її складу входив антизлежувач, який не мав у своєму складі жиру завдяки чому крапельне зрошування не забивалось.

Добрива із яких країн наразі поставляються до України?

Михайло Саницький, аналітик ринку добрив компанії «Інфоіндустрія» (М.С.): - Географія поставок настільки широка, що перераховувати не має сенсу. Безумовним лідером залишається Росія, але і Білорусь постачає надзвичайно великі обсяги добрив. Далі йдуть Польща, Литва і Узбекистан, чиї обсяги значно поступаються першим двом країнам-імпортерам, однак вони у свою чергу виділяться серед інших постачальників. Решта країн імпортерів - це Середня Азія, Чорноморський басейн, Північна Африка тощо.

Читайте також: Своя ніша: бізнес на вирощуванні пряно-ароматичних трав

(О.Д.): - Зараз до України добрива поставляють дуже багато країн. До нас везуть добрива із Росії, Узбекистан постачає селітру та карбамід, Казахстан експортує селітру та амофос, Хорватія постачає багато NPS-добрив, Грузія та Туреччина везуть селітру, Польща постачає сульфати та селітру, Єгипет завозить потрійний суперфосфат і це далеко не весь список. Проблем із добривами наразі немає, питання лише в ціні. Якщо раніше на ринку було три чотири торгові марки добрив кожного виду, то зараз їх стільки, що очі розбігаються. Стільки формул зараз на ринку, що можна голову зламати.

Чи можуть добрива завдати шкоди рослинам і у яких випадках?

(М.С.): - Можуть не лише рослинам, а й людині. Зазвичай це може пов’язано з надмірним або неправильним використанням добрив, а, крім того, з використанням при виготовленні добрива сировини, що містить токсичні елементи.

Ірина Логінова, кандидат сільськогосподарських наук, агрохімік (І.Л.): - Основні добрива майже не можуть цього зробити. Навіть при надмірному використанні вони наврядче будуть проявляти фітотоксичності, це може вплинути на екологію в цілому. Але це не наш варіант, в Україні ніхто не вносить надмірних норм добрив. Це скоріше проблема Європи. Єдині випадки шкоди рослині від добрив - це неправильне їх використання, наприклад, обробка по листу у надмірних дозах. У такому випадку рослина може отримати опіки. Також, якщо «перекормити» озимі перед зимою, то вони можуть перерости та вимерзнути, але це вина не добрив, а агронома, який їх неправильно використав.

Чи може бути таке, що російський виробник свідомо виробляв для українського ринку неякісні добрива?

(І.Л.): - Припущення щодо «злочинних» намірів сусідньої держави до зниження врожаїв наших аграріїв в результаті постачання неякісних добрив не мають підґрунтя, оскільки це багатотонажні виробництва, які не працюють ексклюзивно на наш ринок. До того ж це великі вантажі, які не можна провезти у тростині.

Читайте також: Жуки атакують: чому на полях нашестя шкідників та що з ними робити?

Інше питання: а як аграрії обирають добрива? Якщо вибір робиться виключно виходячи із походження, то, звичайно, це «пальцем у небо». Уважний аналіз складу і характеристик добрив, а також аналіз зовнішніх умов, дозволить знайти добриво будь-якого походження, найкраще місце у системі удобрення, де воно працюватиме. Критерієм вибору комплексного добрива не повинна бути лише ціна діючої речовини.

Які взагалі добрива можливо підробити та чи можливо це у промислових масштабах?

(О.Д.): - Виробити та поставити до України підроблені добрива майже нереально. Я такого ще не бачив. Для того, щоб підробляти добрива всередині країни, потрібно мати цех по грануляції добрив та сушарки, тобто потрібно будувати цілий завод, а це коштує величезних грошей. Якщо будувати такий завод, то займатись підробкою просто немає сенсу. Це не дасть того прибутку, який би міг покрити усі витрати у найближчій перспективі. Що стосується глини у добриві, то вона туди добавляється для склеювання гранули, але її концентрація просто мізерна і її не можуть збільшити настільки, аби кардинально вплинути на вміст добрива.

Чи здатне українське виробництво забезпечити сільгоспвиробників власними добривами (при умові роботи усіх заводів на повну потужність)? Хоча б у якійсь певній групі добрив?

(І.Л.): - На жаль, вітчизняне виробництво комплексних добрив, навіть за повного завантаження, на сьогодні навряд чи зможе забезпечити навіть половину споживання. У будь-якому разі ринок насичуватиметься добривами сусідів (близьких чи більш віддалених). Насичення ринку «аналогами» призводить до хаосу і маркетингових війн. А виграватиме той, хто буде в змозі розібратись, що саме йому потрібно, і хто знатиме, коли і як добриво внести, щоб воно дало найкращу віддачу за конкретних умов.

(М.С.): - Україна все ще має потужний комплекс виробництва азотних добрив, який, на жаль, останнім часом більше стоїть, ніж працює. Вітчизняні виробники можуть повністю забезпечити нашого аграрія і селітрою, і карбамідом, і КАС. Але за умови, що їх забезпечать сировиною – природнім газом. Бажано за адекватною собівартістю. Забезпечити себе фосфорними і калійними добривами Україна на сьогодні не в змозі.

(О.Д.): - При умові, що усі українські заводи будуть працювати на повну потужність, український ринок азотних добрив буде повністю забезпечений вітчизняними добривами, але я в це не вірю. Із фосфорними добривами складніше, тут питання потрібно закривати за допомогою імпорту. А калійні до нас традиційно поставляються із Білорусі та Росії.

Яка зараз ситуація із українськими заводами, хто з них працює, а хто ні?

(М.С.): - На даний момент ОПЗ та Дніпроазот стоять. Працює Сумихімпром, Рівнеазот і Азот в м. Черкаси.

Читайте також: А чи був сад? Як прокуратура та “Гадз” не поділили землю

(О.Д.): - Ситуація із внутрішнім виробництвом наразі доволі сумна. Газу немає, але заводи будуть працювати на аміаку в суміші з газом. На даний момент працюють майже усі заводи, але ледь-ледь, на мінімальних обертах. Можливо у листопаді запустять Дніпроазот.