Афро-бурська війна: як земельний конфлікт в ПАР вплине на український експорт

Якщо до 31 серпня 2018 року пропозиції законодавців погодить Комітет змін до Конституції, то у ПАР дозволять відбирати ріллю у білих фермерів без будь-якої компенсації. Адже минулого вівторка парламент Південно-Африканської республіки вирішив змінити статтю 25 Конституції країни, яка стосується земельних відносин. Подібного рішення чорношкірі виборці країни очікують уже декілька років. Ще у 2016 році тодішний президент Південної Африки Джейкоб Зума подав до парламенту законопроект, за яким дозволявся примусовий викуп ріллі у білих фермерів. Але таку ініціативу як «недостатню» «завалила» парламентська опозиція. Власне, опозиція і запропонувала відбирати ріллю у білих без жодних компенсацій, щоб нарешті завершити земельну реформу, розпочату у 1990 році. Спочатку у ПАР вирішили повертати ріллю колишнім власникам через реституцію. Такий крок не дав жодних змін у структурі землекористування, бо білошкірі фермери і так є корінним населенням Південної Африки.

У 1994 році в країні дозволили вільний продаж ріллі. Структура землекористування змінилась несуттєво – 72% всієї землі у 2017 році і далі належала білим фермерам. За логікою парламентської опозиції, саме примусова конфіскація землі без компенсацій допоможе подолати декількарічну економічну кризу та відновити «справедливість» у землекористуванні. Заодно, і вирішити можливу продовольчу проблему – за підрахунками ООН, за 20 років населення ПАР збільшиться із 44 млн чол. до 84 млн чол. Власне, такі тези підтримував і  екс-президент ПАР Зума. Він полишив свій пост буквально три тижні назад, через корупційні скандали та розкол у правлячому Африканському національному конгресі. Щоб не програти вибори, партія влади взялась пограти на бажанні «покінчити з колонізаторами». Лише минулоріч на угіддя білих фермерів було понад 300 атак, через які загинуло понад 70 осіб. При цьому президент Зума говорив, що «поки що не закликає різати білих, але це лише поки що», розповідає експерт Центру дослідження Африки Юрій Олійник. Водночас, у Південній Африці триває процес і «м`якого» витіснення «колонізаторів». Наприклад, у 2011 році газета Guardian писала про нереалізовані плани організованої міграції білих фермерів з Південної Африки до сусіднього Зімбабве, на запрошення місцевого уряду. При цьому за останнє десятиріччя частка обролюваної ріллі в ПАР знизилась із 85% до 79,4%, деталізують в міністерстві сільського господарства США (USDA).

Коли і в який спосіб відбудеться конфіскація ріллі білих фермерів, місцеві законотворці не уточнили. Якщо ж це відбудеться за взірцем Зімбабве у 1980- років, світовий агроринок може втратити одного з крупних гравців. Але не факт, що від цього виграє Україна, переконані опитані Agravery.com експерти.

фото: Michelle Nel/oxpeckers.org

Читайте також: Дотації примарні: депутати та експерти про реалії державної підтримки тваринництва

Експорт форс-мажор

У загальній структурі ВВП Південно-Африканської республіки агросектор займає лише 5%. Серед 44 млн чол населення селян лише 10%, 4 млн чол. З них в агросекторі зайняті лише 1,1 млн чол. Але аграрії ПАР обробляють 94,8 млн га ріллі, або ж удвічі більше від 41 млн га, що мають їх українські колеги, говорять у FAO. Дані USDA говорять, що  у загальній структурі місцевого агросектору 48% припадає на тваринництво. Але ця галузь дає лише 35% від всієї продукції. Водночас, кукурудза займає одразу 10% від всього виробництва агропродукції, тропічні фрукти – 8%.

фото: realpolitik.org.za

Аграріям ПАР не вдається повністю покривати потреби ПАР у харчах. Тому щороку країна імпортує харчів на $5 млрд. Близько 20% агроімпорту країни займає зерно кукурудзи, пшениці і рису, 6% - м'ясо курки, 8% - пальмова олія та цукор. Найбільшим постачальником продовольства до ПАР є Аргентина з часткою в 11%. Також – Свазіленд, із часткою у 8%. США Німеччина, Голландія, Індія, Китай, Індонезія і Таїланд мають по 4-5% від загального обсягу поставок харчів до Південної Африки, свідчать дані USDA. Україна має не більше 1,5%, або ж близько $100 млн, кажуть в нашому МЗС. При цьому ПАР купує в наших аграріїв борошно, олію, сири, сою, сухе молоко та буряковий жом, каже власниця компанії ISPIRE DISTRIBUTION CC Наталія Запоріжанська.

Розширити номенклатуру агропродукції на експорт до ПАР Україні навряд чи вдасться у найближчий час, каже економіст FAO Андрій Ярмак. За його словами, в ПАР є попит на м`ясо з України. Але дозвіл на його поставки місцева ветслужба дасть не раніше, ніж за декілька років. Збільшити поставки молока, овочів або фруктів не вдасться, бо місцеве рослинництво і молочарство і так покриває потреби країни, вважає експерт.

Теоретично, Україна збільшити поставки борошна, олії, сирів та сухого молока до ПАР. Тим більш, що місцевий бізнес хоче імпортувати більше таких харчів з України, каже власниця ISPIRE DISTRIBUTION CC. Єдине, що цьому заважає, – українські підприємці вимагають 100% передоплати за свої товари. На міжнародному рівні Україна офіційно оголосила, що є жертвою агресії зі сторони Росії. Така обставина може вважатись форс-мажором, тому звільняє українських підприємців від відповідальності через невиконану угоду на поставку товару. Натомість постачальники з ЄС не вимагають 100% передоплати за свій товар. Від них не варто чекати форс-мажорних непоставок харчів із причини збройної агресії Росії. Тому зараз бізнес Південної Африки вважає за краще працювати саме з  європейськими постачальниками, пояснює Запоріжанська.

Описані вище проблеми можна зняти через домовленості урядів обох країн на найвищому рівні. Але востаннє українські урядовці відвідували Південну Африку ще у 2008 році. Зараз Україна має в ПАР лише тимчасового повіреного, який може тільки в оперативному режимі вирішувати раптові проблеми українського бізнесу на півдні Африки, нарікає заступник міністра економічного розвитку у 2014 році Валерій П`ятницький. Піти на розширення політичних контактів заважає геополітична орієнтація Південної Африки. Ця країна є учасником інтеграційного об`єднання БРІКС, до якого входить також і Росія. На цій підставі в українському уряді політику ПАР вважають проросійською, тому не поспішають зближуватись з цією країною. Створення нових економічних зв’язків у Африці лишається прерогативою приватного бізнесу. А йому комфортніше працювати саме у Південній Африці, доповнює екс-урядовець.

фото: Michelle Nel/oxpeckers.org

Читайте також: Агротехнології-2017: чим дивували світ українські розробники

Піднебесне яблуко

Попри потребу у харчах, Південна Африка є одним з крупних гравців світового агроринку. За даними USDA, у 2016 році країна продала агропродукції на $6,1 млрд. У загальній структурі експорту 16% займали цитрусові, 9% - яблука, 8% - вино, 7% - виноград. 10% товару купила Голландія, 9% - колишня метрополія Британія, 8% - колишня колонія ПАР Намібія. Інші 20% пішло у сусідні Зімбабве, Мозамбік, Ботсвану, Лесото і Свазіленд. Десять відсотків південноафриканського агроекспорту розділили між собою Німеччина, США і Китай. При цьому Південна Африка була крупним постачальником яблук на ринок Південно-Східної Азії, доповнює генеральний менеджер компанії «Сади Дніпра» Олександр Пахно. За словами експерта, минулоріч ПАР продала 510,8 тис т яблук на $ 358,7 млн. Двадцять відсотків від цього обсягу, або 71,7 тис тон на $71,6 млн, купили Сінгапур, Малайзія і Бангладеш.

На Україну припадає всього 2,4% від всього агроекспорту Південної Африки, або ж близько $50 млн 40% з цього обсягу, або $20 млн займають овочі та фрукти, каже Ярмак. В цілому фрукти з Південної Африки покривають лише 5% від потреб ринку України, коментує економіст FAO. Але у міжсезоння частка ПАР у поставках фруктів може перевищувати і 50%, свідчить митна статистика ДФС. Наприклад, у січні 2018 року наша країна імпортувала абрикосів на $6 тис. 57% цього товару привезли саме із ПАР. Доволі часто південноафриканські фрукти завозять транзитом через Голандію. Такі поставки у митній статистиці відображаються як експорт із Нідерландів чи інших країн ЄС, каже Ярмак. Окрім того, Україна купує у бізнесменів ПАР вино, макадамський горіх та екзотичні фрукти, додає Запоріжанська.

Якщо ж ПАР перестане бути експортером агропродукції, зокрема овочів та фруктів, Україна зможе знайти заміну такому товару на світовому ринку, зокрема в Чилі або Аргентині. 

Але українські підприємці навряд чи зможуть зайняти частку ПАР на світовому ринку ПАР, вважає Олександр Пахно. За якістю український товар нічим не відрізняється від південноафриканського. Проблема лише у обсягах виробництва продукції – у 2017 році Україна змогла поставити на світові ринки лише 13 тис т яблук, або ж 2,5% від експорту із ПАР. Теоретично, Україна зможе «протиснутись» на місце Південної Африки на ринку Південно-Східної Азії. Але у такому випадку замість одного конкурента Україна отримає набагато потужнішого конкурента – Китай. Піднебесна вважає Південну Азію «своїм» регіоном у політичному та економічному плані. Тим більш, що у 2017 році китайці продали на зовнішні ринки 1,3 млн тон яблук, або удвічі більше, аніж їхні південно-африканські колеги.

Читайте також: Школа експорту: аграріїв будуть вчити продавати в ЄС