Перспективи вівчарства: ринок вільний, а попит зростає

М'ясо преміум-класу, до якого відноситься і баранина, дедалі більше привертає увагу споживачів. Це можна пояснити кількома причинами: по-перше, зростає благополуччя українців, по-друге – якість м’яса стала в рази кращою: без специфічного запаху та присмаку.

Вівчарство в Україні сьогодні розвивається завдяки, у першу чергу, ентузіазму наших співвітчизників. Потрібно віддати належне і державним програмам, які частково відшкодовують витрати на придбання племінного поголів’я та реконструкції ферм.

«На самому початку ми хотіли розвивати вівчарство у рамках громади, згодом це переросло у рамки Карпатського регіону, потім прийшло розуміння того, що потрібно працювати в межах нашої держави. Цікаво, коли я починав працювати у цьому напрямку, то в Україні знайти хороших породистих тварин було досить складно. Коли мені казали, що породистий баран коштує €5 тис, то було зрозуміло, що для людей, які мешкають у селі – це великі гроші.

Одним з перших наших кроків було об’єднання вівчарів та створення асоціації. Це сталося у 2017 році. До цього 5 років ми вели підготовчу роботу та вивели два породних напрямки української вівці: м'ясо-молочний та молочно-м’ясний. Хоча, названі напрямки не зареєстровані як порода, але їх потенціал визнають вівчарі», - розповідає Василь Стефурак, голова ГО «Асоціація вівчарів».

фото: facebook Василя Стефурака

Чиатйте також: Практична демонстрація: як відбулася ІХ виставка «Битва агротитанів»

Прямі контракти

Розвитку вівчарства в Україні сприяли і міжнародні виставки, зокрема в Об’єднаних Арабських Еміратах. Саме там вітчизняним фермерам вдалося підписати прямі контракти на постачання баранини  у цей регіон. Без посередників та при державній допомозі вівчарі змогли підняти ціну на свою продукцію. Якщо раніше перекупники платити фермерам по $0,50 за кілограм живої ваги, то тепер ціна виросла до $2. Саме тоді з’явилося  зацікавлення серед українців у розведенні баранів.

«Сьогодні, з одного боку, промислові ферми нарощують поголів’я вівців, а з іншого – у країні загальна кількість поголів’я зменшується. Я не вбачаю у цьому нічого поганого. Краще продати 40 непродуктивних тварин, а вирощувати 10-20 породних, які зможуть прогодувати цілу родину. Сотня нерентабельних вівців можуть «з’їсти» увесь прибуток вівчаря. Скажу, що держава допомагає фермерам закупити племінне поголів’я, компенсуючи частково витрати на їх придбання та на реконструкцію ферм», - додає голова ГО «Асоціація вівчарів».

Саме завдяки державній допомозі, як зазначають в асоціації, спостерігається зростання поголів’я у промисловому секторі. За І півріччя 2021 року у Івано-Франківській області кількість господарств за КВЕД "вівці, кози», подвоїлась у порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Що цікаво, господарства почали виходити з «тіні» та юридично оформляти свою діяльність.

Читайте також: Процесуальне пекло: як фермера на Одещині майже два роки «кошмарять» правоохоронці

Увага на якість

Споживають баранину арабські туристи, які відвідують українські міста. Завдяки переформатуванням баранини, пропонується м'ясо без специфічного запаху та характерного смаку, отже стали більше споживати його і українці. У середньому за останні роки споживання баранини на внутрішньому ринку зростає на 100% кожного року.

«Зараз у галузі відкрилося нове дихання. Ще 2 роки тому не було ніякого сенсу займатися вівчарством, адже цей бізнес  був нерентабельним. Сьогодні ж у глобальному світі цей ринок вільний і досить перспективний. Споживачів набагато більше, ніж виробників. Минулого року Казахстан не відвантажив більше 100 тис. голів Катару. Грузія на  4 роки наперед уже продала своїх баранів, Австралія у прямому розумінні цього слова «згоріла». Тоді як ринок споживання баранини зростає з кожним роком. Єдина країна, яка має можливість взривного росту – це Україна», - вважає Василь Стефурак.

фото: facebook Василя Стефурака

У амбітних планах вівчарів є вихід не тільки на місцеві ринки, але й на полиці великих супермаркетів, а також переробка м’яса та створення продуктів з доданою вартістю.

Читайте також: П'ять вимірів. Кого «підставляє» недобросовісний фермер?

Експортний потенціал

Близько 5 років на Хмельниччині вівчарством займається Анатолій Паляниця. Розпочинало господарство діяльність всього з 300 голів, сьогодні на фермі нараховують більше тисячі тварин. Вирощують тут вівці романівської породи.

«В України є величезний потенціал щодо експорту. Наприклад,  Румунія на сьогоднішній день відвантажує тільки живі тварини від 42 до 60 голів кожного дня до країн Перської затоки. У той же час Україна за минулий рік продала стільки ж, як Румунія за один день. Слід зазначити, що зростаючий попит у цьому регіоні вони не задовольняють. Саме Україна може задовільнити цей ринок. Це дуже перспективна галузь. Ми цьогоріч  також збираємось експортувати живих вівців, у планах відправляти за кордон і продукти переробки баранини.

Дуже приємно, що останні два роки до нас прислуховуються у міністерстві та допомагають нам  розвиватися. Сьогодні я можу сказати, що держава на нашому боці», - говорить Анатолій Паляниця, керівник ФОП «Паляниця А.С».

Як вважає керівник господарства, головне - не боятися легалізувати свою діяльність та об’єднуватись в асоціації та кооперативи. Така співпраця дозволить не тільки обмінюватися досвідом, але домовлятися між собою. «Людей, які вміють працювати з вівцями можна порахувати на пальцях і їх потрібно цінувати», - додає Анатолій Паляниця.

Читайте також: Викликати грім: чому в парламенті гальмують ухвалення законопроєкту про об’єднання водокористувачів

Українська порода

Уляна Сулятицька. фото: pik.net.ua

Уляна Сулятицька, перша дівчина-вівчар в Україні. Їй з дитинства подобалися вівці, у підлітковому періоді з цією галуззю вона знайомилася через фільми і тільки згодом у неї з’явилося перші тварини. «Василь Стефурак купив мені чотири вівці та сказав: «Хочеш – пробуй». Це стало першим кроком до мрії. Уже 7-8 років я працюю з цими тваринами. Одразу скажу, що вивчати вівчарство в інтернеті та на практиці – це дві різних речі.

Спочатку я вчилася навіть тому, як обробляти рани, приймати пологи, плекати овець, а потім вирішила, що улюблена справа має приносити прибуток. І повірте, на зауваження про те, що молода дівчина займається вівчарством – і це сором, мені було байдуже. Я займаюсь справою, про яку мріяла давно і яка мені подобається», – каже Уляна Сулятицька.

Сьогодні вона займається виведенням української породи, яка б давала і м'ясо і молоко, а також вовну. Над цією породою довелося довго попрацювати. У селі Молодятин Печеніжинської громади, що на Івано-Франківщині, вдалося вивести унікальну вітчизняну породу вівців, які купують люди, що хочуть займатися вівчарством.

фото: agronews.ua

«Ми розводимо овець і бачимо, що попит, особливо в останні 2-3 роки постійно зростає у середньому на 60-70% щорічно. І скажу, що сьогодні нам не вистачає тварин, попит на них перевищує  наші можливості. Ягнят необхідно виплекати і тільки у певному віці їх можна продавати», - зазначає Уляна Сулятицька.

Потрібно розуміти, що тримаючи всього з десяток овець в господарстві, можна заробляти на них, зокрема, на продажі м’ясі  та вовни. Важливо пам’ятати, що купити барана– це тільки початок справи, важливо за ним доглядати та регулярно обробляти від паразитів. Про це в один голос говорять вівчарі.

Читайте також: Владислава Магалецька: Якщо для танго потрібні двоє, то щодо безпечності та якості продуктів задіяні троє – це держава, виробник і споживач

Полиця та прилавок

На полицях магазинів є спеціальні відділи з баранино та ягнятиною, як правило, вітчизняного виробництва. Інтернет-магазини супермаркетів та гіпермаркети пропонують новозеландську баранину, ціна якої стартує від 1000грн/кг.

На ринках, як зазначають продавці, таке м'ясо особливим попитом не користується, тільки у поціновувачів. Як правило, його замовляють у виробників онлайн. Від ферми до столу воно потрапляє протягом 20 годин. Самі виробники баранини співпрацюють з регіональними магазинами, вихід в загальноукраїнський рітейл розглядають як перспективний напрямок.

фото: agronews.ua