Владислава Магалецька: Якщо для танго потрібні двоє, то щодо безпечності та якості продуктів задіяні троє – це держава, виробник і споживач

Як мама 3-х синів і голова Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів і захисту споживачів, Владислава Магалецька дивиться на безпечність та якість того, що їдять українці, щонайменше з двох позицій: як чиновник і як споживач. Розмова з нею про те, як організувати систему, за якої до споживача потраплятимуть безпечні та якісні продукти, яка в ній роль державного контролю, і про що б вона просила пам’ятати фермерів.

Загалом тих, хто зареєстрований в Україні як виробник харчової продукції, якість якої ви контролюєте, — майже 28 тисяч. На 2021 рік ви плануєте провести тисячі досліджень їхньої продукції - на фізико-хімічні та мікро-біологічні показники, токсичні елементи, вміст окремих забруднювачів, показники та ін. Цього достатньо?

— Дійсно, кількість наших перевірок обчислюється тисячами, а вилучені з обігу харчові продукти — тоннами. Тільки з початку 2021 року наші фахівці провели понад три тисячі планових та позапланових перевірок, за результатами яких прийнято декілька десятків рішень про припинення виробництва, вилучено з обігу 36,7 тонн харчових продуктів. Третину цієї маси складають молоко, молокопродукти, риба, м’ясо птиці.

Як не бюрократично це звучить, але серед першочергових необхідних заходів я б назвала зміни в законодавстві щодо фальсифікату. Він є величезною проблемою, але в законі такого терміну ви не знайдете. Немає там і чітких норм, які б забороняли введення в обіг та сам обіг фальсифікованих харчових продуктів, визначали поводження із такою продукцією, санкції за порушення і додаткові норми з простеження продукції. Така законодавча база зараз напрацьовується за участі Держпродспоживслужби.

Але це лише одна сторона медалі - так би мовити, «каральна». Зрозуміло, всіх виробників не перевіриш. Серед них зустрічаються й зустрічатимуться ті, хто вироблятиме низькоякісні і небезпечні продукти доти, доки вони не матимуть достатньої інформації, як це впливає на здоров’я людей, а покупці будуть лояльними до таких «стандартів». Є покупець на таке — буде і пропозиція. Тому ми працюємо з профільними асоціаціями, до яких входять виробники харчової продукції, та асоціаціями споживачів.

Ми також орієнтуємося на те, аби стати зі споживачами постійними партнерами з обміну інформацією. Якщо у Вас є якась підозра щодо безпечності харчової продукції - повідомляйте нам. Це може виявитися життєво важливим не лише для вас. Ми обов’язково відреагуємо.

Влітку бажання всіх мам нагодувати дітей «з городу», «фермерським» — свіженьким і смачненьким. Що ви, як мама, просили б пам’ятати виробників цього «свіженького і смачненького»?

— Сама надаю перевагу сезонним українським овочам-фруктам. Але для діток, особливо маленьких, їх безпечність має бути на першому місці. Про це я б просила пам’ятати тих, хто ці овочі-фрукти вирощує та продає. Бо скуштувати на смак, понюхати ми можемо, — а от те, чи не отруїть він дитину, за зовнішніми ознаками далеко не зажди визначиш. Тому здоров’я дитини, можна сказати, тримається на чесному слові фермера.

Я б просила пам’ятати про дуже прості, всім відомі речі, — дотримання стандартів якості та безпечності харчових продуктів, технологічних інструкцій, дотримання гігієнічних норм на всіх стадіях виробництва, зберігання, транспортування та реалізації продукції, а також правильне її маркування. Те, що ви виробили, їдять чиїсь діти.

Щороку ви відбираєте зразки фермерської продукції для досліджень. Яка проблема, пов’язана з безпечністю продукції, є найбільш поширеною для малих фермерів?

— Мабуть, найбільш поширена проблема — це недотримання гігієнічних вимог до харчових продуктів на всіх стадіях їх виробництва та обігу. Наприклад, в процесі виробництва сирого молока такими стадіями є, зокрема, доїння корів, зберігання та транспортування молока. Чому я кажу «мабуть», тому що малі ферми нам складно проконтролювати — їх віднесено до низького ризику, і наші можливості контролю там обмежені.

Очевидно, проблема недотримання гігієнічних вимог практично не мала б шансів «дійти» до споживача, якби всі оператори ринку, в тому числі й малі виробники, проводили лабораторні дослідження. І, якщо щось не так, — вживали так званих коригуючих заходів, тобто вилучати небезпечну партію продукту. До речі, це передбачає система НАССР, а запроваджувати її зобов’язує законодавство.

Тобто ще одна проблема, пов’язана із першою, — фермери не завжди проводять лабораторні дослідження. Розумію, що для малих фермерів це не так просто, тому шукаємо різні можливості допомогти, бо в якості і безпечності кінцевого продукту зацікавлені ми всі.

Отож, якщо говорити про контроль якості молока, у рамках швейцарсько-української програми «Розвиток торгівлі з вищою доданою вартістю в органічному та молочному секторах України» (QFTP) розроблено ІТ-платформу «Молочний модуль». Зразки відбираються у виробників молока спеціалістами Держпродспоживслужби та направляються у визначені лабораторії пілотних областей. Користувачами «Молочного модуля» стали вже понад 170 операторів ринку молока (господарства з виробництва молока та пункти його закупівлі) в 13 областях України. Ми плануємо зробити цю програму загальноукраїнською.

Малі фермери годують наших дітей — навіть якщо ми нічого не купуємо в них на базарах. Вони є серед постачальників харчових продуктів до дитсадочків, шкіл, оздоровчих закладів, таборів відпочинку. Контроль безпечності продуктів, які постачають для харчування дітей заводи чи інші крупні постачальники, — тут більш-менш зрозуміло. А як гарантувати безпечність продуктів, що постачають малі фермери?

— Тут така ж історія, як і загалом з безпечністю продуктів: з одного боку — перевірки, з іншого — зацікавленість самих фермерів постачати нашим дітям (і своїм, до речі, теж) безпечні продукти, а також поінформованість працівників дитячих закладів, як забезпечити дітей безпечними харчами.

У 2020 році Держпродспоживслужба провела аудит понад 22 тис. об'єктів дитячого харчування — в школах, садках, таборах. Серед головних аспектів перевірки був контроль якості, транспортування і зберігання харчових продуктів.

Але набагато важливішим, ніж знайти порушення, є його упередити. Наше завдання — допомогти навчитися це робити. Тому лише за першу половину 2021 року у школах та садочках по Україні ми провели майже 19 тисяч консультацій, понад 4 тисячі навчань з питань безпечності харчування та майже 4 тисячі нарад щодо впровадження постійно діючих процедур, заснованих на принципах системи аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках (НАССР). Ми сподіваємося, це допоможе фермерам, що постачають продукцію, зокрема до дитячих закладів, відповідально ставитися до безпечності продуктів харчування.

Україна — експортер ягід: лохина, малина, чорниця… Їх споживачі - громадяни країн ЄС. А яким чином європейці пересвідчуються, що наш продукт — безпечний? І чи застосовуєте ви аналогічні методи для того, щоб упевнитися, що й українські споживачі українських ягід отримують також безпечну продукцію?

— Насправді тут потрібно внести два уточнення. По-перше, контролюються не власне зібрані ягоди, а увесь процес їх виробництва. Це дозволяє зробити комплексний контроль на всіх стадіях виробництва за принципом «від лану до столу» на основі ризик-орієнтовного підходу, що починається на рівні первинного виробництва. Якщо процес організовано правильно, без порушень, то й продукт буде якісним та безпечним. Такий контроль здійснює Держпродспоживслужба. По-друге, не йдеться про якісь окремі способи пересвідчитися в якості наших продуктів — для нас і для європейців.

Нещодавно ви повідомили, що в Україні затвердять Стратегію продовольчої безпеки до 2030 року. Йдеться передовсім про те, як забезпечити українців харчовими продуктами, попереджаючи продовольчі загрози. А яке місце в цій стратегії буде відведено безпечності продуктів?

— Безпечні та якісні продукти харчування — це пріоритет № 1 для будь-якого суспільства. Стратегія передбачатиме превентивні заходи держконтролю для забезпечення безпечного обігу харчових продуктів на всій території України.

Коли йдеться про якусь проблему, значна частина українців чекають, що її «держава вирішить» — тобто заборонить, покарає, наведе лад. У сфері безпечності харчових продуктів — чи можна організувати державний контроль якимось таким чином, щоб до споживача потрапляли лише безпечні продукти?

— Без контролю ладу не буде. Тому, зрозуміло, від перевірок ніхто відмовлятися не збирається, і на 2021 рік у нас заплановано понад 35 тисяч інспектувань та аудитів — це в рамках річного плану державного контролю з питань безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини. Простіше з тими виробниками, які запровадили у себе контроль за процесами виробництва (так звану систему НАССР), однак їх в Україні поки що дуже мало.

Зрозуміло, що контролювати всіх виробників у режимі 24/7 нереалістично, навіть якби фахівці Держпродспоживслужби всі як один були суперменами. Тому — ні, поки що державний контроль так організувати неможливо, але максимально удосконалити систему, за якої до споживача потраплятимуть безпечні та якісні продукти, — це завдання, яке ми перед собою ставимо.

Державний контроль — її важлива, але не єдина складова. Якщо для танго потрібні двоє, то у процесі забезпечення безпеки та якості продуктів задіяні троє - крім держави, це виробник і споживач. Якщо виробника ніщо не мотивуватиме виробляти якісну і безпечну продукцію, крім штрафів, то залишки пестицидів, антибіотиків, кишкові палички, шматки скла, або (не дай Боже) ботулотоксини все одно в певних кількостях потраплятимуть до споживача. А якщо споживач не буде поінформований, чим йому загрожує неякісна продукція, як її відрізняти від придатної для вживання, що саме в продуктах харчування може нести небезпеку його життю і здоров’ю, — він купуватиме таку продукцію хоч би тому, що бо вона дешевша.

Тому організація такої системи має передбачати як контроль з боку держави, так і інформування та заохочення виробників відповідально виробляти, а споживачів — свідомо споживати харчові продукти. Тож, як я бачу, наше завдання — не лише контролювати, але й роз’яснювати, аби в команді «оборонців безпеки та якості продуктів» був не лише державний орган, а якомога більше учасників процесу — як з боку виробників, так і споживачів.

І що робить Держпродспоживслужба для цього?

— Ми співпрацюємо з бізнес-асоціаціями, об'єднаннями виробників, громадськими організаціями. Крім того, міжнародні організації підтримують інформаційні ініціативи, — наприклад, за підтримки Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО) ми проводимо інформаційну кампанію «А дитині можна?». Вона надає відповіді на запитання, як малому фермеру зробити своє виробництво безпечнішим, а споживачу — обрати безпечні продукти для своєї родини. Ми хотіли б розвивати ці складові нашої активності.

Якщо потрібна термінова інформація або допомога Держпрождспоживслужби — куди звертатися?

— Ми хочемо, щоб звернутися до нас було якомога простіше будь-якому громадянину, а тому намагаємося використовувати можливості, які надають як традиційні, так і сучасні технології.

Так, нещодавно було запущено чат-бот (@derzhspozhivsluzhba_bot) у мережі Telegram. Крім того, ми вже завершуємо роботу над проектом Е-споживач, який буде інтегрований у систему «Дія».

Також працюють такі традиційні засоби, як наша цілодобова гаряча лінія (Call-центр) (050) 230 04 28, (044) 364 77 80 та урядова гаряча лінія 1545. Відправити звернення можна й письмово — на електронну адресу [email protected] або навіть на поштову адресу Держпродспоживслужби.

*Ця діяльність стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International.