Зростали б разом, або що заважає розвитку агрокластерів в Україні

Нещодавно Agravery.com  розповідав історію бізнесмена Сергія Українця, який хотів започаткувати кластер на Одещині, і зіткнувся із низкою бюрократичних процедур. Його історія не унікальна – намагання  об’єднати зусилля у агрокластери досить часто закінчуються для їх ініціаторів фіаско. Натомість у Європі це популярний і дуже перспективний напрямок об’єднання підприємців задля створення додаткової вигоди та просування інтересів, який активно підтримується на рівні держав. 

Читайте також: Тамара Підберезняк: Після обмеження контролю зараження складів збільшилось на 10-15%

З англійської мови термін «cluster» переводиться як гроно, букет, або як група, скупчення, (наприклад, людей, предметів), а буквально – «зростати разом». Американський вчений Майкл Портер, фахівець з кластерів, дає наступне визначення: «Кластери – це зосередження в географічному регіоні взаємозалежних підприємств та установ у кордонах окремої області». Кластери охоплюють значну кількість різного роду структур, важливих для конкурентної боротьби - постачальників спеціального оснащення, нових технологій, послуг, інфраструктури, сировини, додаткових продуктів і т.п.

Якщо по суті, то кластер найбільше схожий на цілісний організм, що не виникає з нічого, а є природним утворенням, скупченням бізнесу на певній території, де бізнеси, наукові установи та органи влади з різних сфер взаємодіють між собою і створюють інноваційний, конкурентоспроможний продукт. На відміну від асоціацій та кооперативів, кластери можуть поєднати різні галузі, сфери, рівні в ланцюгу. Важливою рисою кластерів є їх прив’язка до певної місцевості. Водночас, розмір може бути дуже різним - від муніципального до наднаціонального/міжнародного рівня.

Враховуючи позитивний вплив кластерів, уряди багатьох країн та регіонів почали розробляти та впроваджувати програми розвитку кластерів. Сьогодні більш ніж 75 країн мають програми з розвитку кластерів. Як розповів радник з децентралізації представництва Європейського Союзу в Україні пан Бенедикт Херман, Європейський Союз розвиває свою економіку саме через призму кластерів, яких на його території близько десяти тисяч. Так, Фінляндії повністю кластеризована, у ній виділено дев’ять кластерів, економіка Нідерландів розбита на 20 «мегакластерів», на основі яких визначено пріоритети інноваційної політики держави. У Данії функціонує 29 кластерів, у яких бере участь 40 % усіх підприємств країни, які забезпечують 60 % експорту.

Підґрунтя для вітчизняної кластеризації

Перші спроби впровадження кластерної політики в Україні відбувались ще у 1998 році. Ці ініціативи спочатку викликали певне зацікавлення бізнесу та державних органів, лише декільком кластерам вдалося досягти результатів - найбільш дієвим за ці роки прикладом є IT кластер у Львові.  Провину у цьому, опитані Agravery.com експерти, покладають на невпорядкованість термінів та політики у цьому напрямку. 

Як розповідає директор Департаменту промислової політики Міністерства економічного розвитку та торгівлі, член робочої групи Ради з розвитку інновацій при Кабінеті Міністрів України Олександр Черних, у Господарському кодексі України досі відсутнє поняття «кластер» як територіальне об’єднання підприємств. Розробленими, але не затвердженими залишаються проекти нормативно-правових актів щодо формування засад державної політики у сфері кластеризації економіки, приміром, «Концепція створення кластерів в Україні» та «Національна стратегія формування та розвитку транскордонних кластерів». У діючих нормативно-правових документах щодо засад державної аграрної політики взагалі не передбачено регламенту діяльності аграрних кластерів.

Читайте також: Залишитись в майбутньому: поради експертів щодо транформації бізнесу

Лише проектом закону України «Про сільське господарство» визначено, що можуть утворюватися міжгосподарські організаційно-управлінські структури у вигляді самоврядних господарських об’єднань кооперативного господарювання і кластерного регіонального співробітництва в організаційно-правових формах товариств, асоціацій, консорціумів. Водночас, підтримка розвитку кластерів, у тому числі в аграрному секторі, є одним із пріоритетів регіональної економічної політики. А розвиток аграрних кластерів визнано одним із найважливіших напрямів у стратегіях розвитку багатьох регіонів.

Ректор ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет» Юрій Кирилов додає, що в Україні кластери зможуть стати розумною альтернативою агрохолдингам і підтримкою науки. «Кластери мінімізують ризики, збільшують прибутковість їх учасників, і в тому числі сприяють розвитку підприємств, підвищенню їх конкурентоспроможності, а в Україні це як протидія великим агрохолдингам. Вони можуть хоч якось з ними конкурувати. Важливими є освітні центри, що виступають ключовими елементами, навколо яких групуються учасники майбутнього кластеру», - зазначив він.

Успішні кластери – приклад для наслідування?

Як стверджує незалежний консультант з експорту органічної агропродукції, член Ради Директорів Ukrainian Food Valley, Марія Махновець, незважаючи на законодавчі і технічні перипетії, останні роки тема кластерів отримала друге дихання. Якщо за кордоном часто ініціатива утворення належала державі, то у нас в Україні - знизу вгору. Бізнес сам об'єднується і є ініціатором, а допомагає їм в цьому трохи держава і міжнародні організації. Марія і сама ініціювала та керує комукаційною платформою в Facebook під назвою «Всеукраїнська Кластерна Спільнота» та є членом робочої «Групи по кластерах та smart спеціалізації» Ради з розвитку інновацій при КМУ.

За її словами, згідно домовленостей між українським урядом та Європейською Комісією у 2018 році українські кластерні організації можуть інтегруватися до європейської та міжнародної кластерної спільноти та отримати фінансову та технічну підтримку в рамках програми сусідства ЄС.

Махновець засвідчує, що вже 19 кластерів з України приєдналися до міжнародної платформи кластерної кооперації Cluster Сollaboration Platform та мають можливість користуватися її інструментами для розбудови мережі знайомств з іноземними кластерами і участі в проектах розвитку кластерів. Серед них більшість займають IT кластери, але у агронапрямку все попереду, адже зареєстрованих та реально працюючих агропродовольчих кластерів в Україні поки що не так багато – їх нараховують близько 10 штук, хоча точної статистики ніхто не веде.

Найуспішнішими  можна назвати  кластерні ініціативи у Херсонській, Харківській та Львівській областях.  У останній найбільшого поширення набули кооперативи і та звані агротуристичні кластери. 

Читайте також: Вантажте бочками: як проблеми залізниці відбирають експортні прибутки у цукроварів

Один із них під назвою «ГорбоГори», був створений Путомитівському районі області у вересні 2017 року, за підтримки Міністерства аграрної політики і став першим, що поєднує аграрну діяльність із рекреаційною. Зараз до нього входить 26 членів: це фермери, фермерські господарства та інші виробники сільськогосподарської продукції. «Метою роботи кластеру є співпраця аграрних та туристичних підприємств у Пустомитівському районі Львівської області та Львові. Плануємо займатись промоцією власних товарів, створювати нові робочі місця та розбудовувати інфраструктуру сільського підприємництва району. У березні  цього  року кластер відкрив магазин, де місцеві виробники продаватимуть різні продукти: від звичних овочів, молока чи м’яса до домашніх паштетів чи равликів із соусами», - говорить голова кластеру «ГорбоГори» Антон Мільчевич.

На Вінниччині на гроші ЄС створили відразу два агрокластери. На початку 2018 року в рамках проекту «Транскордонна мережа для інноваційного сільського господарства», який фінансується Євросоюзом  було створено перший міжнародний агрокластер «Дністер». Його реалізують ГО «Єврорегіон «Дністер» спільно з молдавською ГО «Кутезаторул» на території Вінницької області та Республіки Молдова.

«Ми розпочали реалізацію унікального проекту - створення першого міжнародного кластера для сільськогосподарських виробників в Україні. Проект націлений підвищити конкурентоспроможність сільськогосподарського сектору за рахунок розширення контактів партнерів по обидва боки кордону і впровадження інноваційних рішень в агросфері», - повідомив один із ініціаторів проекту Андрій Кавунець.  

У липні цього року стало відомо про створення у регіоні агрокластеру «Яблуневий шлях». Його взялись реалізовувати у Барській та Северинівській об’єднаних територіальних громадах. Директор Вінницького Центру розвитку місцевого самоврядування Олег Левченко зазаначив: «Проект передбачає 560 тис. євро для двох громад. Кошти спрямовуватимуться на відновлення історичних об’єктів, будівництво нових рекреаційних ідей, а також координацію об’єднання сільгоспвиробників плодово-ягідного напрямку, щоб вони створювали не тільки свіжий ринок, так званий фреш-ринок, але і його переробку». За його словами, проект «Яблуневий шлях» дозволить використати потенціал галузі садівництва, збільшити додану вартість і залишити гроші на місцях, у Вінницькому регіоні.

Махновець переконана, що такі ініціативи – це лише початок потужного агрокластерного руху в нашій державі. В Україні вже існує безліч різних програм та міжнародних проектів (ЄС, США, Канада, Японія, тощо) технічної та фінансової підтримки на рівні з програмами фінансової підтримки різних міністерств, що йдуть в регіони, але не завжди використовуються. Всі вони мають якусь невелику частину, присвячену розвитку конкурентоспроможності регіонів або МСБ, однак ми часто не знаємо, де їх знайти, і хто може надати таку підтримку  кластерним ініціативам, або організаціям. 

«Тому мапування проектів та, можливо, єдиний інформаційний інструмент, що об'єднує різні фінансові можливості для кластерів, може бути стати рішенням та корисним інструментом, кращим способом стимулювати розвиток кластерного руху. Має відбуватись передача знань щодо створення та управління кластерами, практичні семінари з впливу кластерів та smart спеціалізація в регіонах, яка відповідає цілям реформи децентралізації в Україні. Необхідно досліджувати, як кластерна  політика була розроблена у інших країнах та брати з них приклад», - радить експерт.