Реклама

Талановиті в усьому. Чого прагнуть жінки-підприємниці в тваринництві?

Жінки в агро: в чому їх сила, а чого їм бракує? Розповідаємо про підприємницькі історії із соціальною складовою в рамках проєкту TalentA.

 

Заступниця головного редактора

Саме жінки із сіл є агентами змін у своїх громадах та утворюють великий потенціал жіночих фермерських господарств, який зараз потребує допомоги. Другий рік в Україні проводиться освітньо-грантова програма TalentA, ініційована компанією Corteva Agriscience. Минулого року навчання пройшли 25 жінок фермерок, а шість з них отримали гранти на проєкти, що сприяють розвитку громад, де вони мешкають. Читайте їх історію на Agravery.com за посиланням. Цьогоріч протягом трьох місяців 75 учасниць програми слухали лекції більш ніж 40 лекторів зрозвитку soft skills, бізнесу, сучасних агрономічних технологій, доступу до фінансування, а також модулі з юридичної грамотності та сталого розвитку. Зараз триває розгляд заявок на отримання трьох грантів – 10000 дол. США, 7000 дол. США та 5000 дол. США. Переможниць  TalentA-2021  буде оголошено 15 жовтня 2021 року у Всесвітній день сільських жінок. У серії публікацій Agravery.com знайомить читачів з учасницями проєкту TalentA. 

Вікторія Давиденко, ферма Pan Baran, Київщина

Маємо приватну сімейну ферму: є вівці, кози, корови. Проте більше займаємося сироварінням, створили навіть власний бренд Pan Baran. Варимо більше 20 сортів сиру з власного молока і за потреби закуповуємо молочну сировину в місцевих фермерів. В нас все поруч: через дорогу від ферми розташована лавка, власний магазин Pan Baran. Люди їдуть з роботи з Києва і охоче заїжджають до нас по сири.

Продукція в нас дорога, інакше не можна — вівця «сама себе з'їдає» пару раз за рік. Утримання овець в Україні здебільшого є нерентабельним. Ми займаємося вівчарством сім років разом з чоловіком. Було багато помилок і складнощів на цьому шляху. Та можу сказати, що набутий досвід дозволяє з оптимізмом дивитися у майбутнє. Виробництво сирів робить наш бізнес маржинальним, і цьому ж сприяє наше географічне розташування у Київській області, де сформовано платоспроможний попит.

фото: @panbaran.ua  

Бути жінкою-фермером неважко. Ми «занурюємося» у будь-яку справу з головою, з емоціями. Так можуть лише жінки, і в цьому наша перевага. Ми нічого не робимо, «не занурившись з головою». Я стартер ідей в нашому господарстві, генерую їх. Ми не шукаємо романтику, а робимо справу.

З моєї подачі на фермі почали займатися сироварінням, постійно придумую, які ще сири можна виробляти. Є сири іміджеві. Горгонзолу, наприклад, варили, був дуже смачний сир, але не продавався, ми перестали його виробляти. Є креативні сорти, наприклад, з додаванням золи, він на вигляд мармуровий, і це подобається споживачам. Лідер продаж — Піколіно, це овечий сир, ми робимо головки свіжого сиру по 300 грамів. Якщо не продається — відправляємо на пів року на витримку. Тоді він переходить в іншу категорію сирів, напівтвердий, дуже смачний, але має вже вищу ціну. Цей вид сиру, Піколіно, вважається в нас найсмачнішим, а секрет — в нас «романівські вівці», така порода, і сир від цих овець має оригінальний смак.

фото: @panbaran.ua  

— Навчання в проєкті TalentA захопило так, що я не пропустила жодного заняття. Мені подобається, що TalentA — це певне ком’юніті: збираються жінки, в яких багато спільного. Це ентузіастки, які працюють в певному складному законодавчому полі, і часто в непростій галузі тваринництва. Навчання мені допомогло зрозуміти стратегію розвитку бізнесу: тепер мрію про готель, і щоб створити умови в сироварні для екскурсій. 

TalentA — це ще і знайомства з експертами, з якими планую спілкуватися і після завершення навчання. Зокрема, для мене були цінними знання, як експортувати продукцію — це були дуже цікаві лекції і потрібні, тому що такі плани в мене є.

Мій проєкт, поданий до TalentA — це школа продавців сиру. Вважаю, що коли не має людини, яка може продати якісно сир, то виробництво втрачає сенс. Зокрема, в нашому сімейному господарстві сир продає моя донька, яка знається на виробництві. Проте населення не обізнане у видах сирів, в Україні низька культура споживання. То ж продавці мають знати все про сир, і доносити інформацію до покупців. Ми на власному досвіді переконалися, що ланка продаж є надважливою. В нас сімейний бізнес, і ми вміємо продавати, а якщо наймати продавців, то картина продажів змінюється. То ж продавець має мати фаховість і щодо продажів взагалі, і стосовно продукції, яка реалізується.

фото: @panbaran.ua  


 

Руденко Тетяна, Zabirya Organic Farm, Київщина

У супермаркетах домінують не органічні продукти, але для себе я зробила свідомий вибір — вживати органічні харчі. З цього і почався шлях в агро. У сімейному бізнесі прагнемо екологічності і у тваринництві, і у рослинництві. Коли з’явилися діти, це питання стало ще важливішим. Маємо з чоловіком бізнес з розведення риби, вирощування овочів та експериментуємо з птахівництвом.

Свого часу була спокуса віддати ділянки під Києвом під забудову, та залишили їх під розведення ставкової риби: окунь, карась, товстолоб, щука, білий амур, яка фактично є органічною, хоч сьогодні і без відповідного сертифікату. Останній не окупився, бо на органічну рибу ми взагалі не побачили попиту.

З часом вирішили доповнити бізнес вирощуванням овочів. Для мене це була абсолютна нова галузь, і я почала експериментувати. Хотілось вирощувати щось цікаве, почала замовляти насіння з США: томати, огірки, перці. Спочатку обирала сорти по малюнках, а потім розібралася глибше, бо замовляла і навчальну літературу. В 2017 році отримувала органічний сертифікат на томати, який не окупився, як і у випадку з рибою. Та ми пішли далі, і почали цікавитися питаннями пермакультури і рідкісними «забутими» овочами, які ще називають суперфудами. Пропагуємо споживати органічне і локальне.

фото: @zabiryaorganicfarm

Навчання в TalentА допомогло систематизувати знання, які вже були. Отримані нові знання з агрономії, з економіки дуже стали в нагоді. Бо за фахом я перекладач, то ж знань про агро бракувало. Зокрема, для мене були цінними лекції щодо того, як зробити розрахунки витрат по новому бізнес-проєкту.

Мій проект, який подала на TalentА, базується на тому, щоб нести в маси те, що я зрозуміла для себе. В мене вже є своя аудиторія в соцмережах, і це переконує, що навчальний напрямок є важливим, тож бачимо попит на навчальний центр. Потрібно доносити знання, як бути екологічно відповідальними, чому органічна продукція дорожча тощо. 

Минулого року неочікувано для себе провели багато екскурсій на фермі, бо діти не знають, як вирощуються овочі, а їм це цікаво. Отримуємо багато питань від клієнтів — як правильно виростити овочі, які добрива застосувати.

фото: @zabiryaorganicfarm


 

Свелеба Анастасія, ФГ «Вулик», Львівщина

Про себе можу сказати, що «виросла на асфальті». Довгий час працювала у ресторанному бізнесі та хотілося заснувати власну справу. У 2008 році якраз розпаювали старі колгоспи, і в мене була змога придбати ферму. Разом з фермою мені дісталося 4 корови, і невеликий штат доярок. Тоді діяла державна програма відшкодування у тваринництві, і я ще закупила телиць в надії на компенсацію. Та тоді я ще не вміла рахувати витрати в агробізнесі, і корови тричі «себе проїли», бо я витратила на корми більше. Таким був перший ентузіазм. Потім вчилася, довела стадо корів до 92 голів, та тепер оптимізуємося через брак робочої сили. Сьогодні в господарстві 42 корови і п’ять найнятих працівників.

Молодь, яка приходить працювати на ферму, не затримується ні за які гроші. Така робота цікава жінкам, в яких є малі діти і вони родиною мешкають у селі.

фото: приватний архів Анастасії Свелеби

Не можу сказати, що це важко бути жінкою в агро. В усьому є переваги та недоліки. Так, чоловік може стати до будь-якого процесу, використати будь-яку одиницю техніки. Жінка обмежена у фізичних можливостях, це мінус. Та я маю чоловічий характер, вмію керувати.

Навчання в TalentА принесло нові знання. Планування витрат, зокрема, мені це було цікаво. Робота в соціальних мережах — лекції з цієї тематики виявилися дуже корисними, таких знань бракувало. Головна цінність навчання для мене в тому, що працюючи в агросекторі з 2008 року я себе відчувала дещо перегорівшою, та тепер надихнулася на новий виток, хочеться зробити щось нове. Тепер вирішила створити сироварню, хоча раніше мала сумніви щодо такої ідеї. За час навчання вже й приміщення найшлося.

фото: приватний архів Анастасії Свелеби

Проєкт, поданий на TalentА, викликаний до життя тою обставиною, що ми знаходимося недалеко від кордону. Люди виїжджають працювати до Європи. Як затримати людей у селі? Зацікавити тваринництвом, показати, що в Україні можна заробляти ще більше, а це можливо, тільки отримавши досвід. Моя ідея — передавати випоєне молоком теля жінкам, щоб обминути найважчий і найдорожчий період у вирощуванні. Потім допомогти жінці заготовити корми, і на весну — вже у домогосподарстві буде готова телиця. В селі є люди, які готові брати таких телят. Є реальна зацікавленість, створити таку спільноту жінок, які з часом можуть створювати міні-ферму. Якщо таких два-три домогосподарства будуть вдалими, то потім можна спільно заготовляти корми і збувати молоко.

Найпростіший варіант переробки молочної сировини — бринза і вершки, це те, що хоче споживач, на ці продукти є попит у нашій місцевості. Стосовно якості, я ніколи не продам молочну продукцію, яку не дам власній дитині. Ми не сертифікувалися як органічне господарство, та маю такий світогляд.

фото: приватний архів Анастасії Свелеби



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама
Реклама
Реклама