Школа агрономів: як ефективно підживлювати озиму пшеницю, не збільшуючи норми внесення

За останні роки рівень рентабельності вирощування пшениці сильно впав. Агрономам треба це коригувати, зокрема дбати про систему живлення із початку сезону. Яким чином це можна зробити, під час Київського агрохімічного форуму розповів професор Інституту фізіології рослин і генетики НАН України Віктор Швартау. 

Головний редактор Agravery.com

Озимі зернові виходять зі стану спокою і вже потрібно проводити підживлення азотними добривами. Дехто навіть завершив цю операцію. Але є ризик, що багато аграріїв будуть намагатися заощадити кошти напередодні відкриття ринку землі та через низьку рентабельність зернових минулого року. Але знижуючи норми внесення добрив, необхідно підвищувати ефективність їх використання.

За даними FAO, ефективність використання азотних добрив у світі становить лише 33%. Тобто дві третини усього азоту, який ми вносимо, просто не використовуються. Засвоєння азоту озимою пшеницею починає падати вже при внесенні більш ніж 48 кг азоту у діючій речовині. А максимально доцільна кількість азоту знаходиться в межах 150 кілограмів на гектар і про економіку тут мова не йде взагалі. Але це та норма, при якій ще відбувається збільшення врожайності, і внести стільки добрив варто, якщо ви прагнете встановити рекорд.

Наприклад, теперішній рекордний врожай по пшениці в України було встановлено у 2009 році. Тоді на площі 136 га зібрали 13,18 т/га пшениці. При цьому ступінь використання азоту рослинами становила 23 кг у діючій речовині на тонну зерна. Світовий рекорд ще більший — 16,79 т/га з площі 11 гектарів. Але там ефективність використання азоту була ще вищою, ніж в Україні - 33 кг у діючій речовині на тонну продукції. Проте обидва ці показники використання азоту недосяжні для масштабного виробництва.

Читайте також: Трактори на дорогах: як Кабмін врятував аграріїв від ДАЇ

Втім, це не означає, що не потрібно намагатись покращити ефективність його використання. Для цього необхідно збалансувати дозу мінерального азоту з рівнем органічного вуглецю в ґрунті. Також ефективність підвищується при застосуванні рідких азотних добрив. А якщо вносити не весь азот одразу, а розбити його на декілька внесень, — також можна покращить ефективність. Можна внести добрива з декількома формами азоту: одна буде швидше засвоюватись рослинами, а інша матиме пролонговану дію. Також можна вносити азотні добрива у позакореневе підживлення, наприклад карбамід чи нітрат кальцію, калію або магнію. Не варто забувати, що дефіцит азоту посилюється при нестачі фосфору, міді, бору, марганцю та заліза, тож ці елементи також повинні бути в достатній кількості для отримання гарного врожаю.

А от пропагувати обробку насіння азотними добривами не варто, оскільки ефективність використання цих елементів буде доволі низькою. Корінець завжди росте вниз від насінини і, відповідно, там здобуває поживні елементи. Тому, усе, що знаходиться на поверхні насінини, там і залишається.

Не азотом єдиним

Але є й інші шляхи збільшення врожайності. За нашими дослідженнями, азот, фосфор, сірка, бор, цинк, мідь та хлор — це ті ключові для рослинництва України елементи, вдосконалення живлення якими веде до зростання продуктивності культурних рослин. Втім, обмежене використання суперфосфатних добрив через їх дороговизну призвело до того, що рівень забезпечення рослин сіркою різко знизився. Тому нестачу цього елементу необхідно компенсувати позакореневим внесенням сульфату магнію. Також цілком ефективним може бути внесення 100 кілограмів сульфату амонію на гектар у перше внесення. Усі агрохолдинги працюють саме з цим добривом.

Також доцільно додати до системи живлення мідь. Так, це важкий метал і після 38 фази по BBCH її вносити не можна, але до цього навіть потрібно. Це зумовлює зростанню рівня вуглецю у стеблі, а саме його усі вищі рослини використовують при цвітінні. А пшениця в цьому плані взагалі унікальна рослина, вона може використовувати вуглець не лише зі стебла, а ще й з прапорцевого листка. Тому внесення міді потовщує підколоскове міжвузля та збільшує загальну врожайність. Дехто каже, що можна використовувати ретарданти, так вони збільшують товщину стебла, але не кількість вуглеводнів. Тому доцільніше використовувати саме мідь, тим паче, що вона доволі дешева.

Читайте також: Бійка за землю: як село Кищенці протистоїть Держгеокадастру

Втім, негативним фактором інтенсивного внесення добрив є прискорення мінералізації органічної речовини ґрунтів, яка спричинена масштабним внесенням солей сильних кислот: азотної, сірчаної, фосфорної. У випадку з азотом цю проблему можна було б вирішити замінивши у системі живлення аміачну селітру на карбамід. Проте, використовувати необхідно лише продукти з покриттям захисту від уреазної активності та фоторозкладу. Таким чином швидкість мінералізації уповільниться і родючість ґрунту з часом збільшиться, що дозволить зменшити рівень використання мінеральних добрив та підвищити рентабельність вирощування.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама