Сила кизилу: як і на чому заробляє власник найбільшого у Європі саду

Кизил, як правило, є дикоросом, або його вирощують аматори-садівники на своїх ділянках, а от закласти велику плантацію площею у 14,5 га ризикнув лише український фермер Сергій Ольшанський. Незважаючи на всі складнощі агротехніки, він очікує цьогоріч не менше 10 тонн ягід і активно працює над варіантами їх переробки.

У якості експерименту

Фермер Сергій Ольшанський господарює уже багато років – на площі у 1,5 тис. га у Токмацькому районі Запорізької області вирощує соняшник, пшеницю, ячмінь тощо.  На частині орендованих ним паїв існували старі сади – вишня, горіх, яблука, сливи. Врожаю приносили мало, тож землі були збитковими. Здавалось би, простіше було просто викорчувати і розорати поле під зернові, але господар пішов іншим шляхом – почав підшуковувати варіанти найбільш рентабельних садових  культур. 

Читайте також: Варта земля: як допоможе аграріям публічна оцінка ріллі

Звернув увагу на кущ кизилу, який ріс на присадибній ділянці, – він завжди радував господаря рясним урожаєм і не потребував ніякої великої турботи. Почав читати у спеціалізованій літературі та у Інтернеті про цю культуру більше і виявив, що хоча кизил поширений у багатьох країнах - Молдові, Греції, Туреччині, Росії, проте збирають його, здебільшого, у лісах, а от у промислових масштабах його досі ніхто не культивував. Рости кизил може більше 100 років, не вимогливий до ґрунтів, не потребує обрізки, обприскувань – здавалось, це ідеальна рослина. Ідея вирощувати кизил настільки захопила фермера, що він відразу почав шукати варіанти, яким чином  можна закласти ділянку і стати «кизиловим першопрохідцем» в Україні.

У 2013 році він викорчував сад пробурив свердловину і облаштувавши краплинне зрошення придбав у Криму, у розпліднику Волкова, перші 10,5 тис. саджанців кизилу. Обрали сорти відповідно до місцевого клімату і зупинили свій вибір на трьох: Володимирський, Михайлівський і Семен. Саджанці прибули в листопаді, чимало з них – з голим корінням, хоча за технологією вони повинні бути в землі під час пересадки.

Посадили кизил наприкінці листопада. Оскільки партія була дуже великою, продавець обіцяв супроводжувати плантацію та надавати необхідні консультації. Втім, відразу після укладання угоди і отримання грошей, його і слід простиг. А далі відбулась сумнозвісна анексія Криму, тож фермеру довелось набувати практичного досвіду вирощування кизилу самотужки.

Вирішити проблеми

Виявилось, що придбаний у розпліднику  посадковий матеріал був далеко неідеальним – частина саджанців була заражена вірусами, тож майже 1,5 тис саджанців було втрачено. Ольшанський заходився шукати фахівця, який би міг проконсультувати його щодо новоствореного саду, адже сам досвіду промислового садівництва не мав. Згодом він знайшов консультантів у Києві, у національному ботанічному саду ім. Гришка. Зараз його сад супроводжує доктор біологічних наук, професор, головний науковий співробітник ботсаду Світлана Клименко, яка і є автором усіх виведених в Україні сортів кизилу.

Читайте також: Сергій Хлань: Будемо вносити правку, щоб право на відшкодування ПДВ мали не тільки сільгосптоваровиробники

Як стверджує Ольшанський, інформації по кизилу, що була розмішена в Інтернеті, було замало і вона виявилась не зовсім коректною. По-перше, ці рослини таки хворіють і потрібно вчасно вживати профілактичних заходів, а ще, кущам у промислових посадках таки потрібна обрізка. «Без неї кизил виросте деревом заввишки 6-7 м, тоді без драбини всього врожаю не збереш», – говорить фермер. Довелось обрізати і формувати рослини у вигляді куща.

У 2017  році у господарстві зібрали перший промисловий урожай – близько 2,5 т ягід з 9 тис. кущів. У плодоношення вступили ще не всі кущі, але навіть там, де не було ягід, заклалася плодова брунька. У цьому році господар планує отримати більш масштабний промисловий урожай – близько 10 тонн кизилу. Крім того, господар продовжує розширюватись – планує вирощувати 16 га кизилового саду. Він розраховує, що через 5 років сад даватиме 38-40 т/га ягід. Адже, за підрахунками вчених, кущ кизилу дає від 15 до 80 кг ягід на рік.

Читайте також: Експрес-посівна: польові хроніки від експертів та аграріїв

«Інвестиції у кизиловий сад станом на 2013 рік, включаючи посадковий матеріал, зрошення, буріння свердловини, склали близько 2 млн грн на гектар. Окупність проекту  становить близько 10 років. Сьогодні ця ціна буде значно вищою, втім, говорити про точні цифри не берусь –  адже посадковий матеріал кизилу у дефіциті, його замало для всіх бажаючих», – розповідає господар. На сьогодні підприємству уже вдалось навіть створити певну моду на кизил – і початкуючі, і уже досвідчені підприємці бачать успіхи «першопрохідців», хочуть перейняти практичні навики. А господар працює на випередження – хоче створити власний маточник і продавати саджанці клієнтам.  

«Цікавляться фермери з усієї України, хтось хоче 5 га закласти, хтось – 10 га. Навіть сусіди-поляки і ті телефонують, хочуть український кизил, бо наші сорти більш якісні і продуктивні. Тож роботи буде багато»,– прогнозує очільник ФГ «Токмацьке-2011».

Відкриті можливості

Попри всі складнощі Ольшанський зовсім не шкодує, що заклав  велику кизилову плантацію. «Бути першим завжди важко,  проте це означає відкриті можливості», – пояснює фермер. Відразу після появи перших ягід він почав шукати варіанти збуту ягід. Оскільки  великий обсяг кизилу на свіжому ринку нікому не був потрібен (ягоду просто мало знають споживачі), господар зупинився на переробці. Спільно із дніпропетровською компанією «Фітотрейд» на давальницьких умовах компанія переробляє кизил на варення, пюре, компоти, морси та соуси під торговою маркою «Famberry». Свою переробку підприємство не будуватиме, адже  на це потрібно щонайменше, $1,5-2 млн.

Читайте також: Q&A: що таке ERP-система та в чому користь для агропідприємств

Поки що компанія працює на внутрішньому ринку – продукцію «Famberry» можна придбати у магазинах мереж «Varus», «Эко-Лавка» та «Класс». Але ідейний натхненник бренду переконаний, що за продукцією із кизилу велике майбутнє,  її можна, і потрібно  експортувати тим більше, що компанія отримала міжнародний сертифікат «Органік Стандарт». «Пробні партії продукції ми уже відправити до Канади, Китаю, Японії. У останній дуже зацікавились, ведемо перемовини та сподіваємось на регулярні поставки», –  говорить Ольшанський.  За його словами, компанія не планує зосереджуватись виключно на харчовій промисловості, а розширюватиме «горизонти».

«Нещодавно один із косметологічних брендів розробив кислотний скраб та вибілюючу маску на основі нашого кизилу. Зараз ми спільно працюємо над екстракцією олії із кісточки рослини. Вважається, що кизилова олія унікальна за своїми природніми властивостями. Ми підемо саме у глибоку переробку продукції, отримуватимемо  із кизилу максимум – і користі, і грошей», – засвідчує господар кизилового саду.