Рейдерські захоплення та основні способи протидії

В чинному законодавстві України не визначено ані поняття «рейдерство», ані ознак таких дій. Виходячи з практики, «рейдерство» - це недружнє поглинання одним підприємством іншого, тобто фактичне отримання контролю над ним із застосуванням не передбачених і, більше того, часто прямо заборонених законодавством способів.

Слід відзначити, що Кримінальним кодексом не передбачено відповідальність за рейдерство. Крім того, варто нагадати, що з початку 2016 року значно спрощено процедуру взаємодії юридичних осіб із державними реєстраторами (зокрема, не вимагається нотаріальне посвідчення підписів засновників на статуті юридичної особи, приватні нотаріуси можуть виконувати функції держ.реєстраторів тощо). З одного боку, такі революційні зміни покликані спростити сферу корпоративного управління, а з іншого боку значно спростять «роботу» рейдерам.

Успішне рейдерство, як правило, починається або шляхом скуповування значної кредиторської заборгованості або через набуття хоча б незначного (міноритарного) пакету акцій (частки) компанії, яка є потенційною жертвою рейдера. У більшості випадків рейдери атакують підприємства чи їх групи, які неналежно структуровані або корпоративна структура яких є ускладненою, непрозорою та неконтрольованою. Слід пам’ятати, що кінцевою метою будь-якого рейдерства є заволодіння не самим підприємством, а його цінними активами (в сільському господарстві, це як правило, земля та виробничі потужності).

Отже, по можливості, треба уникати продажу навіть незначних пакетів акцій (часток) невідомим (непідконтрольним) третім особам або накопичення значних боргів перед невідомим кредиторами. Викупивши борги у кредиторів або прямо сфальсифікувавши документи про кредиторську заборгованість, договори позики тощо, рейдери починають ініціювати процедуру банкрутства, заарештовують чи звертають стягнення на цінні активи боржника.

Необхідно регулярно відслідковувати можливу заміну поточних кредиторів компанії та звертати увагу на будь-які подібні процеси щодо накопичення третьою особою у своїх руках боргів підприємства. На практиці, бажано, щоб кредиторська заборгованість акумулювалась на певній підконтрольній юридичній особі, яка не володіє правом власності на активи цільової компанії і не представляє для потенційного рейдера будь-якої цінності. Отже, створення контрольованої заборгованості цільової компанії перед підконтрольними юридичними особами може істотно знизити її привабливість для атаки з боку рейдера. Додатковими інструментами забезпечення безпеки можуть бути передача активів групи та/або корпоративних прав компаній групи в заставу (іпотеку) підконтрольним юридичним особам.

Рекомендації щодо структурування сільськогосподарського бізнесу

Знаючи основні способи проникнення на підприємство і специфіку підривної діяльності рейдера, можна будувати відповідну стратегію захисту від них.

По-перше, захищати компанію від рейдерських атак слід починати ще з моменту реєстрації. Найбільш оптимальною організаційно-правовою формою є товариство з обмеженою відповідальністю (акціонерне товариство є більш уразливим до атак рейдерів).

По-друге, найкраща боротьба з рейдерством – це профілактика, тому слід: мінімізувати кількість міноритаріїв, здійснювати постійний контроль над зберіганням документів та печатки, уважно ставитися до надання корпоративної інформації будь-яким третім особам, вчасно сплачувати дивіденди, неухильно дотримуватися процедури корпоративного управління тощо. Ми рекомендуємо здійснювати структурування бізнесу в комплексі з іншими заходами, в т.ч. що розглянуті нижче.

По-третє, структурування володіння корпоративними правами українських аграрних компаній через закордонні холдингові структури може забезпечувати конфіденційність володіння, а також знизити ризики ворожого поглинання українського бізнесу. Така структура також може бути сприятливою для залучення потенційного інвестора та можливого виходу з бізнесу. У сфері сільського господарства такими юрисдикціями, як правило, є Кіпр, Нідерланди, Великобританія.

З метою зниження ризиків для ключових активів, також може бути рекомендований поділ функцій між компаніями:

1) володіння активами

2) виробництва

3) торгівлі, або, як альтернатива: 1) володіння активами і виробництва, та 2) торгівлі, на рівні холдингових компаній.

Багаторівнева корпоративна структура із залученням компаній, створених за іноземним правом, і поділом між ними сфер діяльності, наприклад, одна компанія є власником активів, інша компанія займається управлінням цими активами, третя - реалізацією товарів, є найбільш захищеною. Така структура дасть можливість використовувати для захисту іноземні юрисдикції, а також допоможе вивести «з-під удару» найбільш цінні активи компанії.