Перший серійний: як в Україні трьохколісний трактор випускали
Перший радянський серійний колісний трактор випускали в Україні, на Запоріжжі. Ім’я агрегату дали відповідне — «Запорожець». Трактор не вирізнявся потужністю і надійністю, а конструкція з приводом на одне заднє колесо поступалася конструкціям з чотирма колесами чи гусеницями. З іншого боку — двигун міг працювати на дешевій нафті будь-якої якості, а відремонтувати його було під силу в сільській кузні. Не дивно, що окремі екземпляри «Запорожців» пропрацювали по тридцять і більше років.
Ще перед Першою світовою війною в селі Кічкас на одному із заводів приступили до розробки трактора за американськими зразками, але війна змусила припинити роботу. Лише в 1921 році, коли промисловість почала відновлюватися, інженери заводу за підтримки запорізького Губметалу вирішили повернутися до «тракторної» теми. Про запозичення зарубіжного досвіду вже не йшлося. Залізного коня вирішили зробити самостійно.
Складали трактор без будь-яких креслень, ескізів, з випадкових матеріалів, використовуючи деталі машин, що опинилися під рукою. Інженери поставили за мету перевірити на практиці два конструктивні рішення: простий одноциліндровий двигун, який би міг працювати на нафті, і одне робоче колесо. Кінцевою ж ціллю було отримати нескладний і недорогий у виробництві та експлуатації трактор для сільського господарства.
Влітку 1922 року прототип майбутнього «Запорожця» був готовий і пройшов польові випробування. Зберігся протокол про їхні результати: «Трактор с 12-сильным двигателем, расходующим около двух пудов [1 пуд — 16,3 кг — ред.] черной нефти на десятину [1,09 га — ред.], при глубине вспашки до четырех вершков [1 вершок — 4,445 см — ред.] свободно снимал пласт земли в 65 квадратных вершков. Трактор мог вспахать 1,5—3 десятины земли в день (в зависимости от глубины вспашки)».
Проект трактора для серійного виробництва був переданий на токмацький завод «Червоний прогрес» 29 вересня 1923 року, де на хвилі розпочатої політики українізації трактор назвали «Запорожцем». Цікаво, що шлях до заводу, а це більше 90 км, «Запорожець» подолав своїм ходом. Власне, цю поїздку можна вважати і першим «демо-туром» — дорогою «залізного коня» демонстрували селянам.
Трактор оснащувався 12-сильним двохтактним одноциліндровим двигуном «Тріумф» виробництва Великотокмацького держзаводу №8. Запалювання суміші відбувалося від запальної головки, яку перед запуском двигуна потрібно було розгрівати хвилин 15—20. Момент запалювання регулювався подачею води в циліндр, охолоджувався силовий агрегат водою.
Редуктор конструктори помістили в закрити металевий корпус, що мало уберігати шестерні від бруду і пилу. Замість кулькових підшипників і бабітових вкладишів використовувалися бронзові втулки. Потужність від двигуна до колеса передавалася через фрикційну муфту з обшивкою з сириці — недубленої шкіри. Максимальна швидкість — вона і мінімальна, 3,6 км/год.
Трактор часто брав участь у порівняльних випробуваннях. І не без успіху. Так, як писала газета «Красное Запорожье», «соревнования "Запорожца" первого выпуска и гусеничного трактора "Холт" Обуховского завода на полях Петровской сельскохозяйственной академии осенью 1923 года прошли в пользу отечественного первенца. На вспашку десятины земли при четырехвершковой глубине "Запорожец" в среднем тратил около 30 кг нефти. Трактор "Холт" — 36 кг керосина».
Змагався «Запорожець» і з американським «Фордзоном» — навесні 1925 року. Оранку десятини землі «Запорожець», потужність якого на той час вже підняли до 16 к. с., закінчував на 25 хвилин раніше. При цьому витрата нафти становив 17,6 кг. «Фордзон» спалював 36 кг гасу.
Програма виробництва передбачала довести до 1924—1925 років випуск «Запорожців» до 300 штук на рік. Але реалізувати цей план не вдалося. Від машинобудування вимагали в першу чергу бронемашини, на що виділялися ресурси. Напівкустарне складання «Запорожців» не вписувалося в ці вимоги.
«Червоний прогрес» займався тракторами «Запорожець» з 1923 по 1926 рік. За цей час було випущено, за різними даними, від 500 до 800 штук.
Читайте також:
Простоту трактора оцінили на селі. Освоїти управління «Запорожцем» міг навіть малограмотний селянин. Відремонтувати трактор можна було в звичайній сільській кузні. Окремі екземпляри дожили до кінця 1950-х років.
Так, на Чернігівщині на тракторі з номером №107 з 1924 по 1958 рік пропрацював тракторист і механік М. І. Роскот. У 1941 році, коли в село увійшли німці, Роскот розібрав його, вузли та деталі законсервував і закопав. Після визволення Чернігівщини їх викопали і зібрали «Запорожець». Після чого від пропрацював до 1958 року. Машину, до речі, не списали, а передали до Чернігівського історичного музею.
Ще один трактор прикрашає постамент у місті Токмаку
За матеріалами порталів techstory.ru та technicamolodezhi.ru.
Фото з «ЗАЗ Форуму» — zaz.kiev.ua.
Поділитись
Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .
Comments (0)