Органічний соціум: як натуральне виробництво розвиває села

Донедавна органіку скептично називали "розвагою для аматорів-городників", а сьогодні кількість великих компаній і  навіть агрохолдингів, що мають на меті переведення своїх земель під органічне виробництво, помітно збільшується. Наразі в Україні за даними Мінагропроду нараховують більше 200 господарств, що займаються органічним виробництвом на території у 410 тис. га. Саме органіку називають однією із найбільш експортоорієнтованих і динамічних галузей. За підрахунками сертифікаційної компанії "Органік Стандарт", у 2016 році Україна експортувала 165 тис. тонн органічної продукції, що в 2,5 рази перевищує показники минулих років.

Переважна більшість таких господарств находиться у сільській  місцевості, а це означає, що вони автоматично стикаються із традиційними проблемами українського села – недорозвиненістю інфраструктури, відсутністю елементарних умов для життя у місцевих мешканців, тотальним безробіттям. Тому вимушені шукати і знаходити можливості для їх підтримки. Таким чином органіка стає не лише бізнесовим, а й соціальним проектом.

Комерційний директор компанії "Етно-Продукт" Андрій Ніколаюк, що займається виробництвом органічних молочних продуктів та зернових на Чернігівщині, стверджує, що органічне виробництво підвищує зайнятість на селі. По-перше, воно дуже часто розвивається разом з органічним тваринництвом, яке потребує багато робочих рук. По-друге, навіть, якщо немає тваринництва, то кількість операцій у полі збільшується через необхідність постійної боротьби з бур'янами та шкідниками (через заборону використання будь-яких хімічних ЗЗР та добрив – прим. Ред.), а на зернокомплексі треба додатково чистити зерно від домішок бур'янів. Сьогодні на підприємстві пана Ніколаюка у сезон працює  більше ста місцевих мешканців.

Його думку підтримує засновник компанії "Органік Орігінал" (ТМ "Екород") Андрій Олефіренко: "Сьогодні для виробництва органічної зернової продукції потрібно щонайменше на 15-30% більше людської праці, для овочів – вдвічі більше, аніж за традиційної системи. Ми маємо підтримувати тісні зв’язки із місцевою громадою, та допомагати, бо  потребуємо  працівників.

Читайте також: Директор ТОВ «Цефей-Груп»: Європейці не можуть самостійно задовольнити потребу в органічній продукції

Роблять, що можуть

Виробники органіки стверджують, що спеціальних  бюджетів, спрямованих саме на допомогу місцевій громаді не мають, проте намагаються допомогти по мірі сил і коштів. "По суті, для мешканців немає різниці, чи ти агрохолдинг, чи  дрібний виробник.  Для  місцевої влади – ти єдиний, хто може допомогти, особливо, якщо це віддалене село чи селище міського типу. Ми маємо працювати із селянами,  якщо агрохолдинг має багато полів, може сприяти громадам вибірково, то у нас у Київській області побудована власна переробка, ми змінити дислокацію не можемо", – говорить Андрій Олефіренко.

Щорічно формуючи бізнес-план, агрохолдинг "Сварог Вест Груп" закладає спеціальний бюджет під цілі сталого розвитку громад, розмір якого варіюється залежно від пріоритетних напрямків роботи на поточний рік, розповідає директор Департаменту корпоративних комунікацій та зв'язків з громадськістю Олена Шершньова. "Виробництво органічної продукції допомагає мешканцям сіл, створюючи додаткові робочі місця (отримувати прибуток як від особистої діяльності, так і від колективних/кооперативних акцій, в тому числі відстоювати спільні інтереси у взаємодії із зацікавленими сторонами), покращуючи екологічну ситуацію, сприяючи спільній активній діяльності задля майбутніх здорових та цілеспрямованих активних поколінь", – говорить вона.

За словами голови господарства "Дунайський аграрій" Романа Дяжука в середньому на допомогу місцевій громаді у селі Саф`яни Одеської області він щорічно витрачає понад 100 тисяч гривень. Всі паї мешканців села сьогодні знаходяться в оренді підприємця. Минулого року тут, на кошти фермера, побудували дитячий майданчик, відремонтували місцевий клуб та обладнали школу. Цього року витрати будуть більшими – хочуть звести у селі церкву.

У "ЕтноПродукті" на Чернігівщині організовують транспорт для сполучення віддалених між собою сіл, підтримують місцеву футбольну команду, проводять селянам інтернет, тощо. Але допомогу вважають не завжди виправданою: "Звичайно, бізнес може фінансувати деякі соціальні речі. Але погодьтесь, це ж ненормально, коли бізнес платить одночасно податки та утримує соціальну сферу за яку відповідає держава",  – коментує Ніколаюк.

Втім, між громадою і органічними підприємцями  цілком  могла б налагодитись  інша робота, окрім безпосередньої фінансової допомоги останнім. За словами власниці органічної ферми на Вінниччині та керівника Громадської Спілки "Український Органічний Кластер" Тетяни Яблонської, підприємства могли б стимулювати навчання молоді агрономії, приміром на факультеті органічного землеробства у Іллінецькому аграрному коледжі, де готують такі кадри. "Я свого часу пропонувала у своєму селі таку можливість для хлопців-випускників, але вони обирають професію тракториста, мабуть, тому що чують про великі зарплати в агрохолдингах", – говорить вона.

Іще один приклад співпраці – це залучення місцевих мешканців до органічного виробництва. У багатьох є свої паї, які десятки років не обробляються, тож легко можуть набути статус органічних. Виробники могли б допомагати і знаннями,  і частково коштами на такі проекти. "По-перше, самим виробникам вигідно, адже згідно із органічними нормами органічні поля не мають межувати із тими, на яких використовується хімія, а по-друге, це дозволяє гуртуватися збільшувати партії органічного зерна. Якщо  декількома тонами звичайного зерна нікого із покупців не привабиш, то кілька тон органічної пшениці це вже непоганий заробіток", – коментує директор компанії Barbet Владислав Ковтун.

Стимулювати об'єднання

За словами консультанта з експорту органічної продукції Марії Махновець, наразі двигунами органічного в регіонах виступають кооперативи, кластери, агрохолдинги та трейдери – вони допомагають як фермерам так і селянам переходити на "органічні рейки".

"Переконана, що саме великі (комплексні) органічні проекти стимулюють розвиток органічного землеробства у сільській місцевості. Адже поодинокому фермеру, частіше за все, важко прийняти рішення щодо переходу на органічне землеробство, бо йому бракує знань та є страх, що інвестиції в "органік" будуть марними", – каже вона. Тому найкращий аргумент для фермера – це особистий досвід. Його необхідно переконувати, що органічні методи виробництва є дієвими, та на прикладі показувати, як саме за рахунок використання тих чи інших технологій можна отримати органічну продукцію, яку згодом можна продати за вищою ціною.

Частіше за все, таку функцію по підготовці до переходу на "органік" беруть на себе комплексні трейдери та агрохолдинги: вони домовляються про експериментальну ділянку на підприємстві та, за допомогою власних ресурсів (насіннєвого матеріалу, добрив, техніки, ЗЗР) і консультативної підтримки штатних висококваліфікованих агрономів вже на прикладі показують фермеру, як можна підготувати його землі до перехідного періоду та виростити екологічно чисту продукцію в його місцевості. У результаті, фермери перейшовши на органік мають гарантований збут, а агрохолдинги та трейдери – можливість збільшити обсяги органічної переробки та експорту. "Сьогодні ми маємо тісні зв’язки з європейськими переробниками, добре знаємо, які культури та як краще вирощувати виробникам в Україні. Тож спочатку радимо фермерам, що краще вирощувати допомагаємо знаходити органічне насіння, та слідкуємо за технологічним процесом виробництва і скуповуємо вирощену продукцію за конкурентною ціною. На разі в Україні ми співпрацюємо із шістьма фермерами, а з наступного року до нас долучаються іще два", – ділиться планами Владислав Ковтун.

Із ініціативою об’єднання малих фермерів виступила нещодавно агропромислова група "Арніка". "Самотужки подолати труднощі становлення органічного виробництва для малих та середніх фермерів – надзвичайно важко, а головне, дуже витратно. Знаємо це за досвідом обробітку 11 тис. га органічних площ. Відповідальність таких крупних господарств, як наше, перед Україною та органічним рухом спонукає нас вийти із пропозицією про створення органічного кооперативу", – наголосив виконавчий директор "Арніки" Олег Максак. Цей перший органічний кластер буде незабаром створений навколо фермерського господарства Олексія Дона на Вінниччині.

У 2015 році Корпорацією "Сварог Вест Груп" було пілотовано проект "Заробіток біля хати", в межах якого охочі мешканці сіл Хмельниччини вирощували червону квасолю на власних присадибних ділянках. Корпорація після укладання офіційної угоди не долучалась до виробничих процесів, а сприяла через надання посівного матеріалу, консультації фахівців та огляд цієї нішевої культури на всіх етапах її вирощування з подальшим викупом врожаю за фіксованою ціною. Щоб вберегти учасників проекту від фінансових ризиків, було встановлено фіксовану ціну – $1,3/кг. Виплата коштів відбувалась у гривні, згідно офіційного курсу НБУ”, — коментує Олена Шершньова. Результати проекту були цілком прогнозовані – частина учасників були задоволеними, а частина – частково, що було зумовлено різними факторами, зокрема, врожайністю, погодними умовами чи надмірними очікуваннями та мріями про миттєвий шалений заробіток. Разом з тим, цей пілот показав, що кожен господар прагне до благополуччя собі та своїй родині, а органічне виробництво для цього – основа основ.

Кадри вирішують все

Втім, ще одна проблема, на якій наголошують майже усі опитані Agravery.com виробники, – місцеве населення не надто готове  працювати на землі, і не має значення чи за традиційною технологією, чи за органічною.

Підприємці бідкаються – знайти кваліфіковану (або хоча б відповідальну) робочу силу на селі дуже важко. "Потрібно, щоб державна політика була спрямована на зацікавлення селян працювати на місці, а поки всі або на заробітках або просто не хочуть працювати. У нас у господарстві працюють жінки, яким ще важче знайти роботу на селі, ніж чоловікам, бо вони без кваліфікації та досвіду. Вони доглядають курей, кіз, ми даємо їм стабільну роботу та впевненість у завтрашньому дні, вони отримують повністю "білу" зарплату та всі соцвиплати, передбачені законодавством, тоді як в агрохолдингах роботи жінкам майже немає. Але навіть з такими кадрами теж є проблеми, бо багато їх виїжджає на заробітки закордон, залишаючи своїх дітей без уваги та турботи. Хоча це вже зовсім інша тема", –  коментує Тетяна Яблонська.

Також скептично ставиться  до працевлаштування місцевого населення і власниця компанії "Organic Villa" Валентина Сабельнікова. Переїхавши з  Києва до Черкаської області, та відкривши власну ферму, вона постійно відчуває проблеми із персоналом, через їхню необізнаність із принципами органічного виробництва та небажанням навчатися. "На селі не все так просто як здається. Не перший рік спостерігаю, що люди які народжені у селі працювати на землі не хочуть і не вміють. Тож чи варто їм допомагати? Я не впевнена. Тут дуже яскраво діє принци "порятунок потопельника справа самого потопельника", якщо люди не хочуть працювати то змушувати їм – марна справа" , –  констатує господиня.

Але, впевнений голова наглядової ради ПрАТ "Етнопродукт" Олег Жуковський, поступово ситуація змінюється і, якщо держава хоче знайти рецепт підтримки села, то краще варіанта, ніж стимулювати виробників органічної продукції напевно немає. "Ми можемо екстраполювати досвід інших країн. Зокрема, у Франції, де органічне виробництво – норма, на виробництво одиниці продукції треба чи не на 60% більше людей. Тож підтримати село та дати нові робочі місця можна просто підтримав органічне виробництво. Так вб'ємо кілька зайців – збережемо село, дамо кращу продукцію, захистимо екологію", – вважає Жуковський.

Галузевим партнером рубрики є Спілка виробників органічних сертифікованих продуктів "Органічна Україна".