Олійний аутсайдер: все про виробництво та експорт льону

Дмитро Дейна, аналітик Української аграрної конфедерації

Не є ні для кого секретом занепад вітчизняного льонарства, який прийшов в Україну одразу із скороченням текстильної промисловості. Льон-довгунець, який слугував основним джерелом сировини для виробництва тканин, став просто не потрібен в умовах ринку – площі під культурою за роки незалежності скоротилися з 169,4 тис. га у 1990 році до 2,0 тис га у 2015 році, тобто у 85 разів. Нинішній стан виробництва культури ледь перевищує рівень 1% від того, який мав місце лише чверть століття тому. Та чи привід для ліквідації українського льонарства? Звичайно, що ні. І щоб це зрозуміти, необхідно лише згадати про ще один вид льону, який вирощується в Україні.

Мова йде про льон-кучерявець – добре відому аграріям олійну культуру, яка стала першою в черзі на захоплення площ, які раніше були під довгунцем. Насіння його містить 45-55% олії, яку широко використовують в певних галузях промисловості: лакофарбовій для виготовлення натуральної оліфи, лаків, емалей, різних фарб для підводних робіт; електротехнічній, автомобільній, суднобудівній та інше, а також у миловарінні, медицині. Крім того, широко використовують макуху льону олійного, яка містить 33,5% білка та близько 9% жиру і за кормовими якостями переважає макуху інших рослин для годівлі тварин. Цими та іншими перевагами культури керувались українські аграрії, беручись за її виробництво. А взялись вони таки помітно.

В Україні

Виробництво льону-кучерявця в Україні до недавнього часу динамічного розвитку не демонструвало. Посівні площі під культурою (хоч і в рази перевищували аналогічні під довгунцем) скорочувалися з року в рік. До різкого стрибка врожайності в 2014 році.

Так, після росту врожайності культури до 12,3 ц/га (майже вдвічі в порівнянні з попереднім роком), виробники, здається, згадали про перспективність даної галузі. У наступному ж сезоні площі посівів під культурою виросли на 84,6% до 62,2 тис. га, що і призвело до нечуваного валового збору культури – 68,6 тис. тонн.

Читайте також: Чому українці не п'ють пива з українського хмелю?

Значна частина зборів культури іде на переробку. І тут починаються труднощі. Не зважаючи на наявний попит з боку промисловості на лляну олію і всі вищенаведені кормові властивості макухи з олійного льону, проблема в переробці. І причина цьому доволі проста – нездатність конкурувати з основною трійкою українських олійних – соняшником, соєю та ріпаком – під якими зайнято понад 98% посівних площ, задіяних під олійними в країні. А це означає, що олійноекстракційні заводи, потужності яких в розпал сезону є перевантаженими, здебільшого просто не в змозі переорганізувати виробничий процес таким чином, щоб додати до нього ще й переробку льону. Потужності ж єдиного в Україні спеціалізованого олійноекстракційного заводу заходяться в Донецьку, та, з зрозумілих причин, зараз не є доступними.

Таким чином вітчизняний виробник змушений шукати збут сировини за кордоном.

Світове виробництво

Якщо ж говорити про виробництво олійного льону в світі, то в цій галузі є явний лідер – Канада. На долю цієї країни приходиться близько 34% всього світового валового збору культури.

Найближчими ж конкурентами Канади є Росія (15,3%) та Китай (13,6%). Слідом крокують казахське (12,9%) та американське (6,3%) льонарство. Загалом же на долю першої п’ятірки країн-виробників льону приходиться понад 82% всього світового виробництва культури.

Частку України в світовому виробництві важко назвати значною – всього 1,59%. Втім, навіть така, порівняно низька частка дозволила в 2014 році зайняти нашій державі восьмий рядок в рейтингу країн виробників. А той урожай, між іншим, поступається урожаю наступного року майже на 68%.

Читайте також: Прибутковий росток: як заробляти на вирощуванні спаржі в Україні

Що ж стосується світового виробництва в цілому, то тут має місце однозначно позитивна динаміка – лише в період з 2010 по 2014 рік глобальні обсяги виробництва насіння льону виросли більш ніж на 40%. За неофіційними ж даними рівень виробництва 2015 року побив десятирічний рекорд, перевищивши 2,6 млн тонн. Втім, як запевняють учасники ринку, навіть цього не буде достатньо для задоволення потреби в олійній, яка має усі шанси сягнути відмітки в 3 млн тонн.

Така ситуація на світовому ринку льону тільки акцентує увагу на наявності ніші, яка може бути заповнена. І українські виробники це прекрасно розуміють.

Експортний потенціал

В наявних на світовому та українському ринку умовах виробники зрозуміли як наявний потенціал галузі, так і фактичну неможливість втілити її в повній мірі в продукції з доданою вартістю. Ясно було одне – експортний потенціал є і його треба реалізувати. Внаслідок чого основною продукцією льонарства, яка потрапляє на зовнішні ринки, стало насіння льону олійного.

Як видно з вищенаведеної таблиці, виробництво льону-олійного в Україні є експортно-орієнтованою галуззю. Частка експортної продукції в національному виробництві – за винятком 2013/14 МР – помітно перевищує 50%. В сезоні 2012/13 МР взагалі було експортовано більше трьох чвертей виробленого в Україні льону.

Що ж до обсягів експорту насіння культури, то тільки за останній сезон вони виросли на 57,7%, що, на фоні недавнього спаду у виробництві, просто не може не привертати увагу. Навіть в умовах зниження середніх експортних цін на насіння культури (які, між іншим, просіли на 34% за останні три роки), вітчизняні експортери продовжують підіймати обсяги своїх доходів від продажу продукції за кордон. Втім, такого рівня реалізації не вдасться досягти, не розширяючи географію експорту, та з цим питанням, схоже, українські льонарі пораються на відмінно.

Читайте також: Хамон по-українськи: як з кучерявих свиней зробити іспанський делікатес

Якщо вірити офіційним даним Держстатистики, насіння українського льону (в тих чи інших обсягах) в 2015/16 МР було експортовано в 45 (!) країн. Найменшу з поставок доставлено в Азербайджан – її розмір склав 3 тонни. Звичайно ж, не обійшлося в сезоні і без крупних імпортерів.

Очолює їх список В’єтнам, в який було експортовано понад 21,2 тис. тонн вітчизняного насіння льону (50,6% експорту). Слідом за ним ідуть Єгипет (5,5 тис. тонн; 13,3%), Туреччина (3,9 тис. тонн; 9,4%), Польща (2,2 тис. тонн; 5,3%) та Австрія (1,5 тис. тонн; 3,6%). Сумарно ж на першу п’ятірку імпортерів українського льону приходиться понад 82% всього експорту культури.

Гальмівні фактори

Що ж стосується стримуючих для розвитку галузі факторів, то першим (та найбільш явним) в списку буде вивізне мито на насіння льону в розмірі 10%. Дане обмеження явно негативно відображається на, нехай і доволі успішному, експорті культури. Втім, далеко не всі учасники ринку дотримуються такої думки, розцінюючи можливе скасування мита як удар по переробній галузі, який відобразиться і на обсягах доступних продуктів переробки льонарства, і на самій галузі, нівелюючи шанси на ріст виробництва продукції з доданою вартістю.

На світовому ж ринку має місце доволі жорстка конкуренція від двох наших близьких сусідів – Росії та Казахстану, на долю яких в світовому виробництві насіння льону сумарно припадає понад 28%. Окрім того на їх користь грає й ряд інших факторів – починаючи від наявності власних енергетичних ресурсів і дотацій на виробництво продукції галузі (що помітно знижує собівартість виробництва), і закінчуючи банальною відсутністю аналогічного нашому мита.

І тут, як завжди, в гру вступає держава. Саме нею має бути зроблено вибір, який з варіантів розвитку галузі стимулюватиметься надалі. І найбільш очевидними зараз є два з них.

Перший варіант базується на скасуванні експортного мита і, як наслідок, стимулювання вітчизняного виробництва та сировинного збуту. Результатом такого рішення, найбільш імовірно, стане ріст обсягів виробництва, експорту та збільшення валютних надходжень у галузь. Проте, навіть якщо у перспективі ріст виробництва і стимулюватиме переробку продукції льонарства, то миттєвим ефектом такого рішення може стати якщо і не крах, то як мінімум серйозне скорочення залишків переробних потужностей.

Другий варіант (який, судячи з усього, і має зараз місце) базується на збереженні існуючого мита. Так, стримуючий фактор його хоч і не є визначальним, все ж не дає можливості частці сировинного експорту наблизитися до 100%. Проте для інтенсифікації виробництва цього буде замало. Для того, щоб в таких умовах зростання галузі продовжувалося і, більше того, йшло по найвигіднішому для вітчизняної економіки сценарію, державі доведеться зважитись на рішучий крок – підтримку переробки льону. Будь це дотації, кредитування чи допомога в залученні інвестицій, держава буде змушена прийняти участь в акумулюванні коштів для галузі. Тільки так переробка льону та створення доданої вартості для цього виду продукції зможуть розвиватися ефективно.