Олег Левінський: Податки мають сплачувати всі — від дрібного товаровиробника до великого підприємства

Україна – один з найбільших виробників зерна, олійних та технічних культур. У нас виробляється багато молока, м’яса, овочів та фруктів. Але в обличчя знають, як правило, або власників великих компаній, або керівників невеликих екзотичних стартапів. Але основні обсяги виробляють не вони, а сотні середніх агрокомпаній, великих та невеликих фермерів. 

Олег Левінський вісім років керує власним господарством ТОВ «Полісся-Гарант» на Рівненщині. Фермер обачливо ставиться до запровадження нових технологій, довіряє результатам дослідів, які проводить на власному полі. Він слідкує за світовими тенденціями розвитку агробізнесу, підтримує молодь тих сіл, де орендує паї, та є засновником громадської організації.

Які напрямки виробництва розвиваєте?

- Поки що ми займаємось тільки рослинництвом. У нас в цілому кукурудзяно-соєвий регіон, тому ми зосередились на цих двох культурах. Окрім них вирощуємо ще озиму пшеницю та ріпак. Наразі проводимо рекультивацію саду, якому вже 60 років. Вивчаємо ринок, думаємо, які дерева доцільно посадити в майбутньому. У довгій перспективі хотіли б займатись тваринництвом.

фото: приватний архів Олега Левінського

Яким видався цей сезон для вашого господарства?

- Поки ще рано говорити про результати, кукурудза досі в полі. На мою думку, врожай не є показником ефективності. Має значення те, скільки грошей ти заробив з гектара. Можна вкласти багато коштів, виростити 10 т кукурудзи і не продати її всю. А можна, навпаки, добре заробити на урожайності 8,5 т/га.

Чи здобували спеціальну аграрну освіту?

- Так. Я навчався в Уманській аграрній академії. Студентом потрапив на чотири місяці на стажування до Німеччини. У  господарстві площею 400 га випробував себе на різних роботах – від прибирання гною до керування трактором. А повернувшись, зрозумів, що ми нічим не гірші за Європу. Географічне розташування і, головне, трудові ресурси дозволяють нам сьогодні вести господарство успішніше, аніж європейцям.

Українцям доцільно брати приклад з американських аграріїв. Українські й американські середні господарства схожі за розміром площ, тоді як у Європі 150 га – це вже велике господарство. На відміну від європейців, ми не можемо собі на 150 га дозволити занадто дорогу техніку й технологію. У нас різні умови ведення бізнесу, немає таких дотацій, що є на заході.

Коли почали власну справу?

- Я у сільському господарстві з 2001 р. – з часів студентства. Власне підприємство заснував у 2013 р. Головний принцип – усе, що заробляємо, інвестуємо у людей, технології, техніку та землю. Збудували свій сушильний комплекс. Поки що усю продукцію реалізуємо тільки на внутрішньому ринку. Кладучи руку на серце, можу сказати, що за останні вісім років аграріям нема на що нарікати. Звісно, це стосується тих,  хто вміє правильно організувати свій бізнес, розподілити ресурси, втримати кваліфікований персонал.

Читайте також: Правки у кошторис: чому аграрії хочуть змінити розподіл дотацій в наступному році

Як піклуєтесь про своїх робітників?

- У нашому господарстві зайнято до 40 чоловік. Ми виплачуємо гідну заробітну плату, щороку купуємо якісний імпортний спецодяг. Плинності кадрів у нас немає. Отже, люди задоволені умовами праці.

Керівників підрозділів, агрономів, інженерів, бухгалтерів відправляю на різні тренінги та семінари. Для студентів, які проходять у нас практику, проводимо курс «молодого бійця». Я вважаю, що сьогодні проблем з працівниками немає взагалі. Молодь потрібно вчити і платити їм високу зарплату. Нещодавно у нас проходив оплачуване стажування 18-річний хлопець, який зараз продовжує навчання. Я зацікавлений у тому, щоб після випуску він влаштувався механізатором у нашому господарстві.

Чи допомагаєте тим селам, на території яких розташоване господарство?

- Ми працюємо у Гощанському і Корецькому районах. Щомісяця виділяємо місцевому медику певну кількість бензину, щоб вона могла їздити на виклики до наших пайовиків. Днями закінчили ремонт вулиці в одному селі, де їздять наші машини. Зрозуміло, що це не наш обов’язок. Розмір допомоги пропорційний до кількості орендованих паїв у кожному із сіл.

Я вважаю, що сьогодні потрібно інвестувати в дітей. Школярам, які протягом навчального року посідають призові місця на олімпіадах, ми виплачуємо грошові премії. Щороку на Перше вересня купуємо книги до шкільних бібліотек.

У 2014-2015 рр. заснували громадську організацію «Спільно Гоща», щоб підтримувати українських воїнів. 

Чого бракує українському аграрному сектору?

- На мою думку, має в цілому змінитись підхід до аграрія. Якщо створюється якийсь бізнес, то в інтересах держави спростити процедуру отримання різних дозвільних документів. Можливо, на перших етапах розвитку бізнесу потрібно зменшити податкове навантаження на власника. Однак я вважаю, що податки мають сплачувати всі — від дрібного товаровиробника з 20 га, до великого підприємства. Але сьогодні у будь-якому районі є фермери, які мають 50-100 га і, практично, сидять в тіні.

У чому полягає запорука прибутковості господарств?

- Єдиного шляху для всіх в агробізнесі немає. У кожному регіоні на кожній площі фермер по своєму бачить розвиток господарства. Ми їздимо на Дні поля, дивимось що хто запровадив у себе, читаємо спеціалізовані журнали. Сільське господарство – це майстерня під відкритим небом. Тому потрібно постійно щось випробовувати. До того ж, важливо зважати на погоду. Оскільки усі зусилля можуть бути зведені нанівець. У 2014 р. град вибив у нас 400 га сої.

фото: приватний архів Олега Левінського

Які технології практикуєте?

- Ми застосовуємо як традиційний, так і мінімальний обробіток ґрунту. Останній потроху запроваджуємо на всіх культурах, але поки що тільки у тестовому режимі. Повністю перейти на одну технологію – це великий ризик. З мінімальним обробітком будемо працювати уже третій сезон. По його закінченню матимемо збалансовані чіткі результати. Раз на два роки аналізуємо поля, на яких застосовувався різний обробіток. Вартість аналізу залежить від кількості елементів, вміст яких перевірятимуть, а також від того, зі скількох гектарів відбиратиметься проба. Ми перевіряємо наш ґрунт на Калій, Фосфор, Марганець, вміст гумусу та рівень pH. Ціна за аналіз коливається від 8 до 15 дол./га.

Для мінімального обробітку потрібна інша техніка. Інакше матимемо неякісний посів. Але ж не можна усе відкласти і витратити одразу всі гроші на нову сівалку. Я вважаю, що за професійного обробітку ґрунту ті літри дизпалива, які ми витрачаємо на один гектар за класичної технології, не набагато перевищуватимуть витрати палива при mini-till. Особисто я надаю перевагу безвідвальному обробітку.

Читайте також: В зоні ризику: як захистити сільськогосподарську техніку від пошкоджень та покрити збитки на ремонт?

Якщо проводите аналіз ґрунту, то, мабуть, ведете точне землеробство?

- Отримавши результати аналізів, ми разом з агрономом розробляємо технологію: що давати землі, у якій кількості і в який час, під яку культуру і т.д. Цього року почали працювати над точним землеробством. Придбали необхідну техніку. Закладаємо досліди на 55 га землі, де посіємо ярі культури. Для початку  внесли добрива, яких потребує ділянка. Протягом двох років будемо вивчати.

Що заважає розвиватись аграрним підприємствам?

- Аграрії інвестуватимуть у землю, якщо будуть впевнені у тому, що ще довго на ній працюватимуть.  Для цього, я вважаю, мінімальний строк укладання договорів оренди має становити 10, а то й 15 років. Тоді фермер більше піклуватиметься про землю, буде дотримуватись сівозміни. Також потрібно викорінити рейдерство.