Назад у майбутнє. Чи можливі продовольчі картки у 2022?

Зростання цін на продукти харчування на тлі рекордного врожаю в Україні виглядає парадоксальним. Проте чинників для цього явища багато: інфляція, світова кон’юнктура сировинних ринків, високі ціни на енергоносії тощо. Чи варто втручатися державі? Експерти дискутували під час Trend&Hedge Club.

Експерти (зліва направо) Родіон Рибчинський, Олександр Тараненко, Вадим Чагаровський, Євген Дубогриз і Олена Нероба.

Добро і зло державного регулювання

— Нема чіткої відповіді на питання, чи потрібне державне регулювання цін. Слід відповісти на багато інших, зокрема, у якій країні ми живемо. Є реальні приклади держав, де регулювання цін на продукти першої необхідності має місце багато років. До прикладу, у США є види продовольства, ціни на які регулюються на рівні штатів, — каже Родіон Рибчинський, голова ГС «Борошномели України».

Згадаємо, що в 1996 році український уряд прийняв постанову, якою регулював ціни на товари першої необхідності, і діяла вона до 2012 року, коли втратила чинність через політику дерегуляції. Чи повториться історія знову?

Олександр Тараненко, Всеукраїнська Асоціація Пекарів, відзначає:

— Не можу виказати нічого проти державного регулювання. Просто в нашій державі часто буває так, що ідея хороша, а втілення її в життя — не зовсім. Якщо згадати постанову 1996 року, то там регулювалася не ціна і націнка на продукти, а рентабельність. Оскільки рентабельність є величиною залежною від витрат, то ефективність такого регулювання була низькою. Якщо йдеться про нашу хлібопекарську галузь, то економічно необгрунтованого прибутку там неможливо отримати. Головна причина — висока конкуренція: в Україні тисячі виробників хлібобулочних виробів. Навіть теоретично допустити, що вони змовляться і будуть тримати необгрунтовано завищені ціни на хліб — це неможливо.

Читайте також: Чи можливо зупинити ціни на продукти харчування?

Серед очільників профільних асоціацій є і противники втручання держави. Голова Ради директорів «Спілки молочних підприємств України» Вадим Чагаровський каже:

— Особисто я є противником прямого державного регулювання цін. Держава має інші механізми, як впливати на кінцеву ціну: це є інтервенція, є Аграрний фонд — якщо ці механізми будуть працювати, то непотрібно буде державне регулювання. Втручання держави зазвичай не працює. Будуть обмежувати націнку на молоко жирністю 2,5%, то виробники перейдуть на виробництво 3,6%. Тобто державі слід шукати механізми, як впливати на ціноутворення.

Що пішло не так?

Політичні проблеми попередніх урядів даються взнаки сьогодні. Бо проблеми окремих виробництв продуктів харчування накопичувалися роками.

— Додаткову вартість створюють переробники, а вони між молотом та наковальнею. Ціни на молочну сировину в Україні вищі за європейські, всі молочні підприємства працюють в мінус. До 2014 року ніхто не думав про проблеми у молочній галузі. Сьогодні експорт молокопродуктів становить 119 млн тонн, а до війни - 650 млн тонн. Тепер лишається посипати голову попілом, — каже Вадим Чагаровський.

На відсутність чіткої політики в галузях АПК вказує і Роідон Рибчинський:

— Переробники звинувачують фермерів і навпаки, всі звинувачують мережі. Але апріорі в країні відсутня аграрна політика, а нас зіштовхують лобами.

Гра на емоціях

Між тим заклики щодо необхідності зниження цін на деякі продукти, зокрема, хлібобулочні вироби, є популізмом, або грою на емоціях. Про це свідчать прості підрахунки. Олександр Тараненко каже:

Читайте також: Молоко мінус 10%: як виробникам балансувати на межі банкрутств

На думку експертів, в нагоді стало б законодавство про вітчизняний протекціонізм. Гарні приклади є в Туреччині, США, ЄС. Наприклад, Туреччина дала поштовх розвитку своїй молочній галузі через мита.

— В нас сьогодні немає закону про вітчизняний протекціонізм. Туреччина закрила ринок молочної продукції від зовнішніх чинників. Там встановили митні стовідсоткові тарифи, таким чином імпорт молокопродуктів припинився. Дали розвиток молочному скотарству і отримали 10−12% річних прирісту виробництва молока. В США квота на харчові продукти становить 4%. Чехія зменшила показник імпортних продуктів харчування до 10−12% з 50%, - згадує зарубіжний досвід Вадим Чагаровський.

Чи газом єдиним?

Ціни на газ приватного видобутку потрапили під держрегулювання із січня 2022 року. Приватний бізнес має продавати за ринковою ціною 20% свого місячного видобутку на Українській енергетичній біржі. Йдеться про 1 млрд кубометрів газу на рік. У січні до торгів допустили 100 компаній. Проте, як відзначають в асоціаціях, хоча ціни є привабливими у межах 9−11 тис. грн, цих обсягів на практиці фізично недостатньо.

— Проблема не в піднятті ціни на газ, а у різкому піднятті. Одночасно різко зросла ціна на борошно. Таким чином за два місяці собівартість зросла на 20 відсотків. Компенсувати її одноразово підняттям ціни ми не могли з багатьох причин. По-перше, це не популярна міра, хліб — основа харчової системи в багатьох країнах. Нас би влаштувало підняття ціни пропорційно зростанню ціни на газ, та держава нам сказала "ні". Тоді дайте нам хоча б дешеву сировину, компенсуйте зільшення собівартості. Ми прогнозували в асоціації у 2-й половині січня зупинку хлібзаводів і до цього ми прямуємо, — вважає Олександр Тараненко.

Щодо молока, то зниження кількості молокозаводів вже  прогнозують у профільній асоціації.

— У Спілку молочних підприємств України входить 41 компанія, з яких 10 відповідають сучасним стандартам. Попереду нас очікує зниження кількості молокопереробних підприємств. Тому ще раз наголошую, що є різні зарубіжні моделі, їх треба брати до уваги і робити власну українську молочну галузь, — каже Вадим Чагаровський.

Євген Дубогриз, Case Україна, резюмує:

— Ми можемо багато дискутувати, добре це чи погано, але Офісом президента вже взято курс на держрегулювання цін, і часом воно відверто ручне. Це об'єктивна реальність, і наше ставлення до цього не є важливим. Ми живемо у світі, де точкове регулювання буде лише посилюватися і завдання профільних асоціацій — мінімізувати негативний вплив такого регулювання.