На полісі безпеки: як "липове" страхування грає проти компанії

До страхування в Україні досі ставляться досить скептично. І сприймають його виключно як обов'язок. Ніхто не займається в Україні страхуванням із точки зору мінімізації своїх ризиків. І коли про нього заходить мова, зазвичай говорять: треба купити страхування/купити поліс, або у найкращому випадку «заключити договір страхування». Тобто завжди вживають дієслово говорять «купувати». Це із самого початку неправильний підхід.

При цьому майже ніхто не говорить про мінімізацію своїх ризиків. Якщо з'ясувати, чому в Україні немає інструменту мінімізації ризиків, а є купівля полісу, треба розглядати цілий ряд проблем.

Страхування, як і багато інших галузей, ― лакмусовий папірець стану економіки в країні. Ніхто не може сказати, що у аграрному секторі все гаразд, в економіці гаразд, в праві ―  порядок, а тільки у страхуванні погано. Ми розуміємо, що як і будь-яка інша галузь, в страхуванні недосконале законодавство.

Якщо подивитися на страхування у агросекторі, то 90% полісів там ― лише папірці, що не виплачуватимуть ніяких відшкодувань. У них вказані ризики як от «падіння космічних апаратів на середину поля» чи багато іншого у цьому ж дусі... Ми розуміємо, для чого це робиться. Виробники приходять у страхову компанію і прямим текстом говорять, що їм не потрібно нічого, крім папірця із яким далі можна буде, наприклад, отримати кредит...

І коли починаєш говорити із ними про реальні ризики ― виявляється: «Що ви таке говорите? Я це неодноразово проходив того й «страхуюся» таким чином уже 5-6-10 років. Ніхто й нічого мені ще не виплатив».

Якби наших громадян не змушували страхуватися, то самостійно цим займалися б не більше 5% людей.

Причини:

- Недовіра до страхових компаній, їх надійності;

- Недовіра, до фінансових інститутів як таких (те ж саме сьогодні можна говорити й про банки). На жаль, ці організації нашої держави настільки ненадійні й непрозорі, що будь яка людина, що хоче якось мінімізувати ризики, ще й думає чи не збільшує вона ці ризики, коли йде в страхову компанію.

- Недосконалість законодавчої бази. Навіть ті страхові компанії, що хочуть бути клієнтоорієнтованими і вибудовувати системи за якими вони можуть швидко і у повному обсязі виплачувати клієнтам, змушені чекати папірці, довідки. Інакше на них можуть накладатися ще й штрафи за те, що була здійснена виплата «не за законом»...

Як і будь-яка фінансова послуга, страхування потребує від вас якихось знань.  Цей України знаходиться на самому початковому етапі його розвитку на рівні «дитячого садочку». Дуже багато зайвого є на самому ринку. Багато другорядного витинається як першочергове. І мотивацією страхування закладена не та природа послуги, якою вона мала б бути, як інструментом мінімізації ризиків.

Коли людина уже при народженні отримує безліч ризиків для себе. Але в Україні майже ніхто не страхує ні своє життя, ні здоров'я ні дітей. Єдине до чого ми доходимо ― корпоративне страхування.

Корпоративне страхування

Страхування робітників нині стало дуже популярним, в тому числі у аграрних компаній. Як вважають керівники відділів персоналу, це не тільки широко розповсюджений тренд, а й додатковий механізм мотивації.

Але є тут ряд моментів, що можуть негативно вплинути на результати роботи компаній.  Коли підприємство купує добровільне медичне страхування, роботодавець отримує людей, які різко починають лікуватися. Причому у робочий час в тому числі. Більше того, їм цікаво хворіти. Адже все оплачувано.

Тим часом підприємству потрібні здорові, працездатні співробітники, які  якщо й захворіли чи щось із ними сталося ― то щоб якомога швидше змогли стати в стрій і знову працювати. Це нормальна мотивація роботодавця. Коли ж він купує медичне страхування, це дуже часто працює як психологічний мотив для працівників ― хворіти. Адже у нього є страховка. Чого б її не використати?

Причому топ-менеджери цього не роблять. Їм просто ніколи. Вони можуть вдаватися до страхової лише коли вже із ніг упали. А рядові працівники ходять.

Є ще дивне відношення до страхування представників медичної галузі. Наприклад, коли я захворіла, до мене прийшла лікарка, оглянула і почала призначає лікування виписуванням величезного переліку медичних засобів. Коли я перепитала нащо це все, адже якби я все те випила ― печінка випала б. Вона відповіла: «А вам яка різниця? Страхова все одно все оплатить, хай у вас буде»...

Є негативи й для страхових компаній.

Так, коли упродовж року вони бачать, що у компанії дуже спокійно персонал ставиться до наявності страховки, то десь за квартал до закінчення договору, проводять зустрічі із HR для перемовин. Вони, наприклад, обговорюють зменшення ціни на наступний рік для цієї компанії.

Однак за останніх три місяці вибудовується черга співробітників компанії, які йдуть лікуватися (масажі, стоматологія, кардіологія, обстеження, терапевти). Для чого? Бо страховка закінчується. І керівники у 60%  випадків не знають про це. Тоді збитковість заскалює так, що не тільки не можна говорити про зменшення, доводиться обговорювати методи впливу на працівників, щоб урізати страхові пакети.

Автострахування на підприємстві

Якщо у підприємства є автопарк, скажімо, із 30 машин. Вони нові і з невеликим пробігом і ви знаєте, що за рік такої експлуатації, що є на вашому підприємстві, ви можете отримати збиток у 2-3 машини, що можуть потрапити в аварію і навіть із катастрофічним випадком. Вам потрібно просто сідати і рахувати, що вигідніше. Чи сформувати резерв коштів для таких випадків на підприємстві чи страхуватись в компаніях. У вас є можливість мінімізувати свої ризики таким чином, щоб це не був ваш обов'язок купувати все й загалом.

Поради від страхових компаній

Як зробити так, щоб договір медичного страхування працював на роботодавця, а не проти нього. Можна виокремити чотири рівні страхування:

1. Уявімо, що працівник господарства йшов по вулиці і на нього впала цеглина й травмувала. Тож для того, щоб HR не прибігав і не казав, що терміново потрібно допомагати, перш за все потрібно страхувати працівників від нещасних випадків. Вартість такого страхування мізерна, а виплати можуть бути величезні.

Це і є перший рівень, який має бути у вашому договорі. Якщо у бюджет підприємства вкладено матеріальні виплати для співробітників ― порахуйте їх. Скільки використовуєте. Далі ці кошти можна направити на договір медичного страхування або на договір від нещасного випадку.

Цей вид страхування вигідний і для СК тож вони дуже легко на нього погоджуються. За цей вид страхування має платити роботодавець. Адже у його інтересах якомога швидше поставити на ноги людину. Тим самим роботодавець оплачує лікування людини.

2. Медичне страхування. Тільки «клієнтна» медицина. Сюди входять: невідкладна допомога, медикаменти при ній, стаціонар.

Продовжуємо тему тієї людини, на яку впала цегла. Отож, вона впала. Що зробили? Викликали швидку, яка забрала потерпілого у стаціонар де потрібно надати невідкладну. У цей рівень також  можна включити медичне лабораторно-діагностичні обстеження.

3. Дуже поширений у договорах медичного страхування у корпоративному секторі ― «поліклініка». Сюди входять: обстеження, походи то терапевтів, вузьких спеціалістів (кардіологів, ендокринологів, гінекологів тощо), лабораторні обстеження, стаціонар, якщо, наприклад, призначив лікар-кардіолог (не невідкладна допомога) ― те, що не заважає людині працювати, але відволікає її від роботи. Я завжди пропоную із цього рівня починати мотивацію співробітників і включати із цього рівня солідарну систему страхового платежу (50% оплачує роботодавець, 50% ― робітник, наприклад).

Далі вже із HR обговорювати можливі варіанти мотивування. Для прикладу:

- Якщо людина працює на підприємстві 5 років, для неї включаємо одну послугу (скажімо басейн), якщо 10 ― ще якусь.

- Якщо рівень її посади такий-то ― включаємо таке.

Таким чином працівники компанії будуть зацікавлені із кожним роком отримувати більше і більше послуг через цей договір страхування.

Більше того, медикаменти можна переносити на оплату самою людиною або теж застосовувати %-е співвідношення. Адже ніхто не має права вказувати людині які препарати купувати (дешевші/дорожчі/українські/іноземного виробництва). А страхова компанія та й роботодавець зацікавлені у тому, щоб витрати були не максимальні, тому можуть пропонувати ліки, вигідні для них.

4. Найумотивованіший рівень. Сюди входять: профілактика, басейни, масажі. Це коштує найдорожче, але це й є мотивація. Якщо договір медичного страхування формує керівник із персоналу і головний директор ― витрати на цей договір можна зменшити, а мотивацію ― збільшити. Людина буде максимально зацікавлена щоб якомога більше бути на роботі і якомога менше хворіти. І хотітиме працювати в компанії якомога довше та обіймати найкращі посади.

Кожен вид страхування потрібно розглядати саме подібним чином. Це не може бути проста купівля якогось полісу. Спочатку варто оцінювати ризики.

Як оцінити  професійність страховика:

- Якщо він пропонує просто купити поліс ― варто насторожитися.

- Якщо ж починає із того, що питає про ризики, які, на вашу думку є на підприємстві, питає у вас можливості провести опитування/анкетування, щоб виявити ці ризики, можливо навіть такі, про які ви й не думали. Тут уже набагато більше шансів на успішну співпрацю.

Мінімізація ризиків будь якої компанії може відбуватися декількома напрямками:

1. Мінімізація іншими інструментами, ніж страхування (хеджування,).

2. Страхування у страховій компанії

3. Резервування деякого невеличкого фонду на своєму підприємстві, щоб мати можливість провести самострахування.

4. Група компаній однієї чи суміжних галузей, які можуть створювати цей фонд, що не потребує адміністрування і не потребує витрат щоб, при потребі, виплати зробити це дуже швидко.

Отож, коли обираєте інструмент мінімізації страхових ризиків підприємства  ― будьте уважні як у виборі страхового партнера. Крім того, складайте свої страхові договори разом із СК таким чином, щоб ви не платили за зайве, але «викристалізовували» у договорах ті ризики, що потрібно мінімізувати за принципом «беремо все»/»страхуємо все».

Навіть подивитися по аналогії медичного страхування можна робити солідарну систему оплати страхового платежу мінімізує ваші витрати на страхування, як мінімум, на половину.

Починати потрібно із карти ризиків конкретного підприємства. Які бюджетні кошти потрібно зекономити для того, щоб, можливо підібрати інструменти.

Читайте також: 

(Не)вірити на слово: юрист про наслідки не підписаних договорів та угод

Ігор Баранецький: як вийти на ринок США за допомогою дипломатів

Підготовлено в рамках спецпроекту з програмою Agri MBA від Києво-Могилянської академії (kmbs)