Кооперативні ватажки: як згуртувати людей навколо ідеї працювати разом

Щоб село могло отримати переваги від кооперації - робочі місця, гроші на соцсферу, допомогу міжнародних організацій - має бути лідер, який буде за собою вести. "Дуже часто люди на зборах цікавилися кооперацією, але ніхто не міг їх зорганізувати. А без людини, яка їх буде усіх за собою об'єднувати і штовхати, кооператив не реалізувати. Тому наявність лідера - одна із ключових вимог до кооперативу", - говорить Василь Мартюк, директор благодійного фонду "Агрохолдингу "МРІЯ". 

Читайте також: В обхід приватизації: навіщо Кабмін хоче розпаювати землю держпідприємств

Agravery.com неодноразово розповідав про історії кооперативов. І завжди співрозмовники говорили про спротив селян, як люди пручалися самій ідеї кооперації, бо вважали її поверненням до колгоспів. Як вдавалося ламати такі упередження, переконувати, що майбутнє буде справді світлим, а кооперація потрібна всім, Agravery.com розповіли автори трьох кооперативів. 

Марія Дискант, голова Заболотцівської об’єднаної територіальної громади (Львівська область)

Чи потрібен лідер думки для того, аби сформувати громаду навколо  ідеї кооперації?

-  Це дуже важливо.  Люди не можуть об’єднатися лише навколо ідеї, потрібен лідер, який може привести їх до того, що ця ідея доцільна. На прикладі нашого села Заболотці можу сказати, що коли ми починали у 2007 році, мені довелось не мало переконувати односельчан у тому, що кооперація – це один із шляхів відновлення села. Перед тим, як створити кооператив, ми розпочати роботу із упорядкування пасовищ за підтримки канадського агентства з міжнародного розвитку СІДА та постійно проводили збори громади.

Збирали людей у всіх людних місцях – на самих пасовищах, біля церкви тощо. Розпочали розмови про необхідність роботи над пасовищами іще у листопаді, а перші огорожі для худоби поставили аж у квітні. Уже пізніше у нас було засновано кооператив під назвою «Покрова». Це був дуже важкий процес, і я б ніколи не почала його, аби не була переконана у  важливості його для наших сіл.

Як  вам зрештою вдалося перемогти скепсис людей щодо заснування кооперативу?

- Скажу відразу, люди не дуже хотіли робити щось на благо села. Хтось і до сих пір проти, проте ми не зважаємо, адже більшість людей уже встигли переконатись у дієвості нашого кооперативу. Не секрет, у кожному селі є люди, які вважають себе розумнішими за всіх, не хочуть поступатися власними інтересами на користь громади.

Спочатку кричать, що не хочуть, а потім користуються тим, що зроблено коштом та зусиллями інших. На збори громади таких людей іноді навіть і не кличуть, бо знають, що вони або не прийдуть, або виступатимуть проти всього та зриватимуть зібрання.

Що давалося у цій роботі найважче?

- Найгірше для мене було боротися із острахами людей та їхньою недовірою – вони боялися, що упорядковані і доведені до ладу пасовища у них відберуть якісь невідомі власники, «олії до вогню» підлив  облік пасовищ, адже ми мали знати непевне скільки добрив закупити та яку норму внесення встановити. А люди в той момент почали панікувати – думати, що пасовища продають. Тож дуже важливо було постійно комунікувати, пояснювати, що відбувається.  Коли люди побачили, що ніхто нічого не відбирає, а навпаки – створені умови для тримання корів, процес пішов набагато швидше.

Читайте також: Доїти гроші: чотири історії фермерів, що зробили бізнес на козах

А ще, ми роз’яснювали  моменти діючого законодавства, кожному на руки видруковували та давали для ознайомлення договір перед вступом у кооператив. Люди могли подивитися, що немає жодних  непрозорих  моментів, і це дуже гарно спрацювало, дало їм переконання, що це ніяка не корупція, а навпаки благо для громади.

А у вас особисто не було остраху, що ідея кооперації не знайде відгуку у людей?

- Ні, я не думала про погане, адже була впевнена, що вийде якнайкраще. Я спілкувалась із колегами, багато читала, яким чином кооперуються люди в інших країнах. Тож якщо іноземці можуть, то чому б українцям не спробувати? Чим ми, зрештою, гірші? Це не була агітація за щось незрозуміле, я добре усвідомлювала, на що йду, тож і результат не забарився. Дуже допомогли спеціалісти із канадського  проекту та агрохолдингу «Мрія», своїми порадами і участю, тож дуже їм вдячні. На початковому етапі реєстрації я постійно опікувалась кооперативом, а зараз відійшла від справ,  втручаюсь якщо потрібна якась допомога села.

Сам кооператив рішенням громади очолила колишня доярка місцевого агропідприємства Любов Клубок, вона проявила себе як чудовий керівник, адже нас на початку по чотирьох навколишніх селах було 8 пасовищ і таких собі міні-кооперативів, і потрібно було обрати одну людину, яка зможе  зібрати усіх і  навчити всіх консолідовано працювати. Якщо на початку у кооперативі було 50 членів із трьох сіл, то зараз у п’ять разів більше. Долучилися і інші села, зараз проекті у беруть участь 10 громад. Завдяки її наполегливості все дуже грамотно розвивається, працюють 15 заготівельних пунктів, молоко продають місцевим молокозаводам і люди задоволені – це найголовніше.

Віталій Стравінський, голова правління сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу «Щедрий край» (с. Старий Почаїв (Тернопільська область)

Хто був ініціатором створення кооперативу у вашому селі?

- Ініціатива про створення кооперативу у нашому селі пішла від голови сільради. Був оголошений конкурс під егідою ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» і керівництво села подало документи і виграло допомогу. Постало питання бізнес-ідеї кооперативу, тож серед мешканців села було обрано ініціативну групу, яка мала розробити перспективні напрямки. До цієї ініціативної групи увійшов і я, власне ідея зробити кооператив по  переробці плодово-ягідної продукції на сухофрукти належала саме мені.

Чому саме вас було обрано головою кооперативу?

- Були проведені загальні збори майбутніх членів кооперативу, і мене обрали головою правління. На цю посаду претендували іще декілька чоловік, зокрема і наш голова села, проте його не обрали через те, що не можна суміщати державну посаду із управлінням кооперативом. Так я став головою правління нашого СОК «Щедрий край».

Чи вірили люди у те, що кооператив  дійсно зможе допомогти розвитку села?

- Скажу щиро, люди не дуже вірили у це. На початку до нас приєдналося лише 17 чоловік, а решта порівнювали із радянським колгоспом, і безперестанно говорили про нову корупційну схему на селі. Із цим було психологічно дуже важко боротися. Аби побороти ці міфи я вчинив таким чином – у кожному районі села  робив свої невеликі збори до 10 чоловік, і доводив до людей інформацію про цілі та можливості кооперації. Така діяльність була досить плідною – за  відносно невеликий проміжок часу кількість членів зросла до 70 чоловік, цього цілком достатньо аби зараз працювати.

Читайте також: Ігор Присяжнюк: Розповсюдження ЗВД співпадає з воєнними навчаннями російської армії

Але тим не менше люди, які виступають проти кооперативу у селі залишились? Як із цим боретесь?

- Вони є і будуть. Усі засоби безсилі, тож я просто не звертаю увагу. Так, є люди, які просто не вірять у грантові гроші, і у те, що міжнародні організації та великі агрохолдинги на зразок «Мрії» хочуть лише добра та можуть допомогти розвитку громад. Але на практиці все вдалося, нам ніхто спочатку не вірив, проте ми, спільними зусиллями, відремонтували приміщення, оформили всі документи для діяльності кооперативу та готуємось до сезону. Я оптиміст, вірю у краще. Як то кажуть у народі: «собаки гавкають, а караван далі іде».

Які іще важливі якості для того, аби стати лідером громадської думки та «запалити» людей довкола ідеєї кооперації?   

- Розпочинати будь-який проект – це дуже важка і відповідальна місія. Тому, на мій погляд, до всього потрібно підходити із холодною головою, дипломатично та виважено. А ще ця людина повинна мати відмінні комунікативні навички та не боятись труднощів, роботи на результат. Мене дуже підтримує моя родина, близькі люди, я дійсно хочу зробити краще для свого села і це дає неабиякої наснаги.

Галина Кізімович, голова сільської ради с. Біще (Тернопільська область)

Розкажіть, чи потрібен лідер думки для того, аби створити кооператив у селі чи селищі?

- Безумовно так. Почну з того, що зараз населення міст і сіл дуже розчароване у всьому, тому починати будь-які проекти важко, люди перестали довіряти навіть одне одному. Якщо ви хочете починати кооператив, повинна бути людина-лідер, яка почне гуртувати людей навколо ідеї.

Психологія людей влаштована таким чином, що об’єднати відразу велику кількість людей не вдається, думки сходяться у 5-6 людей, далі, коли селяни бачать реальні результати, вони починають долучатись. Власне, так відбувалось у нашому СОК «Годувальниця» - деякі селяни були занепокоєні низькими закупівельними цінами на молоко, які пропонували місцеві молококомбінати і звернулися до мене за допомогою. Я давно думала про потребу створення кооперативу на селі, адже бачила позитивний приклад заснування подібних об’єднань  у Львівській області. Багато читала у Інтернеті про різні види та типи кооперативів. Тож я виступила із ідеєю заснування кооперативу і мене люди послухали. Дуже доречною стала і допомога спеціалістів, і допомога у придбанні обладнання від агрохолдингу «Мрія».

Чи не чинили  супротив вашій роботі і роботі кооперативу?

- Річ у тому, що у нас у селі діє іще один пункт збору молока від Бродівського молокозаводу. Спочатку там думали, що наша ідея із кооперативом дуже швидко провадиться і люди просто продаватимуть на Броди більше молока. Проте,  коли ми знайшли гарного покупця на молоко кооперативу, який гарантував  сталу ціну, незалежно від  сезону,  це моментально створило проблеми заготівельникам, вони вже не можуть дурити голову власникам корів та  диктувати низьку ціну у нас  у селі.

Зараз ми бачимо ситуацію, коли люди просто переходять до нас у кооператив, бо у нас хороші і прозорі умови. І навіть більше того, сусідні села чекають можливості доєднатися до  нас і також продавати молоко. Тому кооператив для нас дав відсіч монополії переробників молока. Великі партії молока роблять нас конкурентними – ми можемо шукати покупця по тій ціні, яка влаштовує  населення і покриває витрати на виробництво і дає заробити.

А чи багато людей  у селі виступали проти створення кооперативу?

- Коли ми розпочинали роботу з окультурення пасовищ, таких людей було багато, бо люди не до кінця усвідомлювали переваги. Але коли розпочав роботу кооператив і почали збір молока – скепсис  розвіявся як дим, бо селяни почали отримувати реальні прибутки. Цьогоріч ми плануємо повезти людей у Бродівський район та показати яким чином там працюють кооперативи та сімейні ферми – хочемо ще більше заглибитись у цей процес.

Читайте також: Михайло Соколов: Все про аграрні дотації у 2017

Чи не було у вас думки про те що з «Годувальницею» може нічого не вийти, і люди просто не повірять у ідею і не почнуть працювати?

- Не буду приховувати, такі моменти були і навіть зараз, подекуди, бувають. Проте витрачено стільки зусиль, коштів, що ми просто не маємо права здатися. Це  я щодня кажу і собі, і моїм односельцям.

На вашу думку, якими якостями має бути наділена люди, аби стати лідером громадської думки та згуртувати людей?

- Лідером думки далеко не завжди має бути голова села чи високопосадовець – це просто має бути людина, яка може переконати у своїй ідеї перших 5-10 чоловік, і власним прикладом показати як можна працювати. Коли люди на власні очі бачитимуть результат – вважайте, що  місія виконана. А ще, людина має бути відкритою, чесною та роботящою.  

Ірина Глотова

фото: Pixabay