Горіховий ланцюг: як робота з ДНК допомагає отримувати вищу якість саджанців

Україна має незаперечний потенціал у сфері промислового вирощування  волоського горіха.  Однак очевидною є системна криза в галузі:  ринок переповнений фальсифікованим садивним матеріалом, держава не має можливості ефективно контролювати сортові та товарні властивості саджанців. У результаті,  багато садів в Україні закладаються хоч і щепленими, але не сортовими деревами. Що дає професійним розплідникам  та потенційним власникам горіхових садів технологія ДНК-аналізу – досвід «Центру промислового горіхівництва та виноградарства».

Від невдач до успіху

«Центр промислового горіхівництва та виноградарства», що розташований у Бериславському районі Херсонської області, займається вирощуванням щеплених саджанців волоського горіха. Мають загалом 300 га земель, з них на території у 20 га вирощують  саджанці.

У власності компанії високотехнологічне виробництво, що включає холодильні та стратифікаційні камери, теплиці, а процес щеплення повністю автоматизовано. Як розповідає засновник підприємства Максим Калайда, займатись цим бізнесом почали шість років тому: «Історія нашої компанії почалася з невдач – саджанці, які нам продав «авторитетний» розплідник для створення власного  горіхового саду не дожили не те що до зими – навіть до осені. Тоді ми дізналися, що в Україні практично відсутня наука, яка могла б дати відповіді на наші виробничі питання. Довелося у всьому розбиратися самостійно».

Більше чотирьох років пішло на дослідження технологій вирощування, вегетативного і насіннєвого розмноження горіха, пошуки кращих сортів та аналіз існуючих промислових насаджень в Україні та закордоном. І тільки після того, змогли гарантувати нашим клієнтам 100% сортову відповідність та високу якість підприємство почало продавати саджанці.

Зараз компанія продає приблизно 20 тис.  шт посадкового матеріалу на рік, щосезонно збільшуючи свої  потужності. «Уже у наступному році ми плануємо подвоїти обсяги виробництва. Серед інших в асортименті два сорти, які вважаються на сьогодні одними із найкращих в Україні – це «ІНТР» та «Піщанський», –  на 6-7 рік дають  30-40 кг горіха з дерева, і це плоди  екстра-класу.

ДНК на сторожі якості

На жаль, кількість неякісного садивного матеріалу горіха на ринку зростає пропорційно до попиту. «Парадоксально, але на українському ринку саджанці волоського горіха продають сотні підприємств і приватних осіб, якість і сортову відповідність посадкового матеріалу яких ніхто не перевіряє. Будь-яка людина може зібрати горіхи при дорозі, посадити їх у себе в городі, а потім продавати «дуже хороші» сіянці сорту «Буковинський» по 100 грн через Інтернет. Що виросте насправді із таких сіянців, і чи буде з них хоч якийсь урожай не знає ніхто», – говорить Калайда.

Аби гарантувати клієнтам максимальну якість та сортову відповідність власної продукції нашою компанією разом із українськими вченими була розроблена технологія мікробіологічних ДНК-паспортів. Такі паспорти успішно використовується у Європі та США,  в Україні компанія стала «першопрохідцем».

Читайте також: Q&A: аспекти збору та використання роялті у країнах ЄС 

«Визначення ДНК для рослин чимось схоже на визначення ДНК  батьківства дитини. Кожен маркер має певну кількість показників, і відповідно до нього, кожен сорт горіха має  свій індивідуальний набір ДНК-маркерів. Такий набір якраз і використовується при створенні ДНК-паспортів. Якщо при аналізі дані у різних саджанців одного сорту не відповідають ДНК-паспорту, це означає, що сорт не є «чистий», має ознаки іншого сорту або форми. Ми маємо ДНК паспорти на кожен сорт рослин що продаємо. У процесі виробництва кожна партія садивного матеріалу певного сорту перевіряється згідно паспорту ДНК. Якщо є невідповідність, то саджанець вибраковується ще на виробничому етапі. Це дає можливість ретельно контролювати сортову відповідність кожної одиниці продукції», – розповідає Калайда. Він переконаний, що такий контроль у рази кращий за візуальний. Не приховує, що після запровадження ДНК-контролю по трьох сортах горіха було виявлено «суміш». Їх навіть  було видалено із асортименту.

Не зважаючи на  високу вартість технології (кожен аналіз на відповідність коштує десятки тисяч гривень) в компанії переконані у надзвичайній важливості такого контролю. Адже вклавши великі гроші і посадивши декілька тисяч саджанців, клієнт повинен мати гарантію, що через 5-7 років почне  отримувати урожай, а не корчуватиме сад. Технологія ДНК паспортизації є логічним продовженням програми безперервного поліпшення якості, яку уже не перший рік реалізують у компанії. Підприємство навіть пропонує повторну безкоштовну вибіркову перевірку партії саджанців – за бажанням клієнта.

Чи закладати  горіховий сад?

На питання щодо доцільності створення нових садів Максим Калайда відповідає ствердно. Державна підтримка, анонсована урядом, може стати іще одним суттєвим поштовхом для збільшення кількості як підприємств, що вирощують горіхи, так і розплідників.

«Сьогодні усунено низку перепон для отримання компенсацій –  заявки від господарств подаються безпосередньо у Міністерство. Приміром, у цьому році ми плануємо закласти ще 15 га садів, саме завдяки  держкомпенсації», – говорить підприємець. Найкращий потенціал для створення нових горіхових садів мають господарства у Одеській, Миколаївській, Херсонській, Закарпатській областях та на півдні Запорізької області.

Читайте також: Анатолій Зелениця: Хотів вирощувати горіхи на пенсії, але це перетворилося на прибутковий бізнес

Ціна за один щеплений сертифікований саджанець в Україні становить близько 10$. Саджанці іноземних компаній обійдуться трохи дорожче – приблизно 15$. Тож у середньому, господарю потрібно бути готовим викласти за саджанець близько 300 грн. Ціна закладки промислового саду за схемою 8х8 (до 160  саджанців на гектар) враховуючи витрати  на підготовку ґрунту, зрошення, підживлення становить 3200$», – говорить власник розсадника.

Що стосується створення горіхового розсадника, то він радить добре подумати перш, ніж починати: «Цей бізнес надто складний і кропіткий для новачка, потрібно бути у реєстрі виробників посадкового матеріалу, мати сертифікати якості та сплачувати роялті відповідно ліцензійних угод із власниками сорту. Процес виробництва дуже складний, ми, приміром, будували його 5 років до такого як почали отримувати бодай мінімальний прибуток. Тому якщо хочете розмножувати горіхи, краще робіть це для власних потреб, а не на продаж», – рекомендує Калайда.