Голова Глобального договору ООН в Україні: Соціальна відповідальність дозволяє мати нормальних співробітників, ринок збуту, постачальників

Більше дев’яти тисяч компаній зі ста шістдесяти двох країн світу вирішили, що права людини, гідні трудові відносини, відповідальне ставлення до екології та боротьба з корупцією не просто чесноти, але й речі за які варто боротися та постійно впроваджувати у власній діяльності. Вони приєдналися до Глобального договору Організації Об'єднаних Націй. Він включає в себе десять принципів ГД ООН та 17 Цілей сталого розвитку.

В Україні зараз Глобальний договір підтримують близько шістдесяти учасників, та їх кількість зростає. Крім того, до Глобального договору починають приєднуватися громади.

Agravery.com за підтримки агрохолдингу “Астарта-Київ” запускає проект “Сталий розвиток заради життя”, в якому ми будемо говорити про проблеми та шляхи досягнення всіх 17 цілей в агросекторі та сільський місцевості. Голова правління мережі Глобального договору ООН в Україні Тетяна Сахарук розповіла, що це за договір, навіщо компаніям його підписувати та що дає країні виконання цих цілей. 

Розкажіть про цю ініціативу. Про що вона взагалі?

- Глобальний договір – це окрема ініціатива ООН. Зазвичай ООН працює з урядами і громадськими організаціями, або із суспільством. У 2000 році стало зрозумілим, що без бізнесу працювати не можливо. Тому було створено окремий напрямок у системі ООН - «Глобальний договір», який має залучити всю силу бізнесу, державного чи приватного, до досягнення глобальних цілей. Бізнес – головна складова економіки, тому може дати дуже багато.

Які вимоги ставляться до бізнесу, який хоче приєднатися до такої ініціативи?

- Якщо компанія виконує 10 принципів Глобального договору ООН у сфері захисту прав людини, трудових відносин, екології та анти-корупції, така компанія може звернутися до Генерального Секретаря ООН про приєднання до мережі. Далі така компанія щороку подає звіт про прогрес. Тобто компанія повинна демонструвати, що було зроблено протягом року у вищезгаданих напрямках. Крім того, у 2015 році світовою спільнотою були прийняті Цілі сталого розвитку до 2030 року. Далі кожна країна адаптувала ці цілі до своїх реалій та потреб. Україна закінчила процес адаптації у 2017 році, про що Мінекономрозвитку видало звіт. Цілі залишаються єдиними для всіх країн, проте кожна країна може обрати індикатори, за якими буде визначатися, чи продвинулася ця країна у досягненні конкретної цілі через певний час. Індикатори для України дещо відрізняються від глобальних, з фокусом на українські потреби.

От є 17 цілей, адаптовані індикатори. Але хто контролює виконання?

- Нещодавно стартувала Академія Глобального договору ООН в Нью-Йорку. Трансляція події відбувалася по всьому світу. Голова ГД ООН виступала і говорила – «Хто несе відповідальність за виконання Цілей сталого розвитку? Подивіться у дзеркало, і ви побачите цю людину». Тобто кожен з нас є відповідальним за них. Наприклад, щоб говорити про здоров`я, навчіть своїх дітей перед їжею мити руки, і це зменшить кількість захворювань у рази. Говорячи про якість освіти, станьте прикладом для власних дітей. Говорячи про відповідальне споживання, спробуйте переглянути свій підхід до застосування пластику у побуті, скоротіть його, вимикайте зайве світло, обмежте споживання документообігу у компанії, тощо. Будьте лідером змін.

Читайте також: Час сіяти: виробники про тренди, новинки та ціну насіння

Звичайно, для досягнення Цілей сталого розвитку не достатньо зусиль однієї людини, однієї компанії чи, навіть, однієї держави. На державному рівні важливим є курс державних органів та інституцій, які мають бути флагманом змін на краще.

Після загальної адаптації Цілі мають перейти на рівень кожного міністерства, яке має включити їх у стратегію розвитку певної галузі, до 2020 чи 2025 року, і вже включати ці показники у свою роботу – зробили, не зробили. Якість доріг, кількість енергетики з відновлювальних джерел, кількість працевлаштованої молоді, створення нових робочих місць – все це є індикаторами досягнення Цілей сталого розвитку на рівні держави. В цій ситуації держава має створити умови, а бізнес має реалізувати виконання Цілей сталого розвитку. Проте, в нашій країні вже є компанії, які беруть ініціативу у свої руки і не чекають на вказівки міністерств. Бізнес розуміє, що жити та працювати треба тут і зараз. А тому слід створити належні умови праці на своєму підприємстві для своїх працівників, треба потурбуватися, щоб їхні діти мали змогу ходити у нормальну школу та здобувати якісну освіту, треба, щоб на вулицях було освітлення, в домівках тепло. І це те, на що може вплинути конкретна компанія. Через свою соціальну відповідальність компанія отримує прихильність працівників, які не виїжджають до Польщі або інших країн, а залишаються працювати у своїй країні.

Виходить, що основний профіт для компаній брати участь – збереження робочої сили?

- Вони зберігають не лише робочу силу, але й вибудовують лояльність своїх працівників. Це прямо впливає на якість роботи. Більш того, це впливатиме на те, чи захочуть завтра з цією компанією співпрацювати постачальники та споживачі. Споживачі звертають увагу на те, що робить компанія. Споживачі можуть купувати товари компанії навіть за більшу ціну, але бути впевненими, що вони підтримують інвестицію в освіту, охорону здоров`я, чи інший соціальний проект.

Також компанія через свої дії заробляє лояльність державних органів. Окрім того, що компанія є платником податків, часто місцеві адміністрації просять допомоги. Якщо компанія допомагає інвестувати в цю територію, то частіше отримує підтримку державних органів в інших питаннях. Більш того, компанія через свою соціальну відповідальність здобуває позитивну репутацію і на зовнішніх ринках фінансових запозичень, для отримання кредиту, гранту або виходу на ІРО.

Тобто, виходить, що для власника компанії підключення до соціального договору – не благодійність заради благодійності, а праця на свою бізнес-модель?

- Бізнес не звик давати гроші просто так. Що стосується соціальної і корпоративної відповідальності, з якою ми працюємо, то вона передбачає, що кожна дія повинна нести за собою позитивне стале майбутнє для самої компанії у тому числі. Тобто корпоративна і соціальна відповідальність допомагає майбутньому компанії, дозволяє мати нормальних співробітників, мати ринок збуту для своєї продукції, ланцюжок постачальників.

Тобто, виходить, це вигідно компаніям, які планують довгострокові моделі розвитку?

- Є певні короткострокові соціальні проекти, які ведуть різні компанії. Але вони, в принципі, не впливають на компанію як таку. Відносно соціальної і корпоративної відповідальності, з якою працюємо ми, це означає, що компанія буде працювати далі і стійко розвиватись, тому що матиме підтримку з боку усіх зацікавлених сторін: працівників, постачальників, споживачів тощо.

Стати часткою

А як компанії вибирають для себе цілі розвитку? І чи допомагаєте ви обирати такі цілі?

- У цьому році Глобальний договір побудував декілька інструментів, які допомагають компаніям визначити, в якому напрямку рухатися. Спочатку – провести самооцінку. Влітку буде запущено проект із самооцінки компанії. Кожна компанія зможе зайти на сайт, дати відповідь на питання «що вона робить? як вона це робить?», та отримати оцінку, наскільки вона є соціально і корпоративно відповідальною, і які б цілі вона могла впровадити у свою діяльність. Вже стартувала Академія Глобального договору ООН, яка може допомогти знайти відповіді на питання, що стосуються впровадження Цілей сталого розвитку. Окрім того, є безоплатні семінари, додаткова література, можливість приймати участь у діалоговій платформі влади, бізнесу та суспільства. На основі інформації, що надається, можна будувати власну стратегію.

Читайте також: Морозів не вистачило: чим хворітимуть рослини після теплої зими

Проте, успішною стратегія сталого розвитку може бути лише у тому разі, якщо працівники залучені до визначення пріоритетів. Компанія повинна зясувати, чого хочуть люди, заради чого вони працюватимуть. Тому що, коли приходить директор і каже «так, друзі, у нас сьогодні гендерна рівність, і ми сьогодні працюємо над цією метою», а в компанії працює 50 чоловіків і одна жінка, навряд чи комусь буде цікаво. А якщо люди скажуть – у нас нема дитячого майданчика або школи на території громади, або ж ми хочемо займатись спортом, компанія каже – добре, давайте будемо працювати над напрямком фізичного розвитку чи здоров`я, і це буде ціллю нашого розвитку, і ми собі ставимо індикатори один…два…три. Думаю, до цього люди поставляться набагато серйозніше. Люди будуть готові працювати над таким проектом, бо вони є зацікавленими.

І ви вчите цьому компанії?

- Ми проводимо загальні сесії, беремо кращі приклади наших український компаній, показуємо, що, хто і як у себе робить. Надаємо досвід міжнародних компаній. Організовуємо діалог, в якому відбувається обмін досвідом та навчання.

Тобто ви не працюєте як коуч з компаніями «а от давайте ми проаналізуємо вашу діяльність і виберемо раз-два-три»?

- Рано чи пізно ми до цього прийдемо. У нас поки не вистачає на це ресурсів. Глобальний договір прийшов в Україну в 2006 році. У 2013 році почалась криза. Тоді трапився певний спад у корпоративно-соціальній відповідальності і до 2016 року ми не працювали над Глобальним договором. За цей час втратили значну кількість компаній, громадських організацій. В кінці 2016 року почався перезапуск. У ці півтора роки задачею було повернути розуміння та віру у силу Глобального договору, який є потужною платформою популяризації руху сталого розвитку в Україні.

А скільки компаній в Україні підписали договір?

- В кращі часи ми мали до 300 учасників. Зараз – 60. Проте це компанії, які свідомо залишаються учасниками багато років, або ті, які щойно приєдналися тому, що вірять у свою здатність змінювати світ на краще вже сьогодні.

А скільки аграрних компаній?

- “Астарта-Київ” та “Агротехсоюз”. Зараз приєднується агрохолдинг “Мрія”, ми ведемо переговори з HarvEast та МХП.

Наприклад, компанія приходить до вас і каже, що хоче приєднатись до Глобального договору. Що тоді потрібно робити?

- Обов’язковою умовою приєднання до мережі Глобального договору є виконання принципів Глобального договору ООН.  Якщо ця умова виконується, компанія пише листа на Генерального Секретаря ООН з проханням доєднати компанію до цього руху. Після приєднання до ГД ООН, ми підписуємо договір про членство з компанією в Україні. Компанія сплачує членський внесок та звітує щороку про прогрес з 10 принципів ГД ООН.

Скільки та від чого залежить внесок?

- Розмір членського внеску залежить від обороту компанії. Якщо він менше мільярду доларів на рік, то сплачується в Україні, більше - в Америці. Розмір внесків від 250 доларів на рік до 10 тисяч. Кожна компанія, яка приєдналась до Глобального договору, через рік після приєднання має подати «Звіт про прогрес» по базовим 10 принципам. Тобто компанія повинна показати, що вона дійсно слідує цим принципам не тільки на папері, а й діями. Наприклад, підтримує розвиток громади, в якій працює, через розвиток малого підприємництва в цій місцевості, або підтримує освіту через надання грантів молоді з сімей, що опинилися у складних життєвих обставинах, або розвиває освіту через налагодження партнерства між університетом та бізнесом, організацію практичних сесій зі студентами, тощо. Компанія може звітувати лише про найзначуще для себе у цьому році, про те, в чому дійсно є прогрес.

А цілі?

- Це вже додаткова складова. Річ у тім, що активні компанії і так звітують про дотримання глобальних цілей сталого розвитку. Зараз обговорюють, щоб у звіті можна було звітувати одночасно і про дотримання цілей, і про дотримання 10 базових принципів. Вони між собою можуть перекликатись, або перетинатись, або ж одна дія компанії може стосуватись одразу декількох цілей. Зараз аудитори та GRI розробляють модель звіту одночасно по цілям і принципам. Так потрібно зробити, щоб полегшити компаніям звітність.  

Зараз на сайті Глобального договору є дві рекомендації, яким чином обраховувати цілі сталого розвитку. Компанії їх уже можуть використовувати. Але ці рекомендації є проміжними. Остаточні рекомендації вийдуть трошки пізніше.

От є 17 цілей сталого розвитку. Ви як радите – виберіть собі п`ять, і на них сфокусуйтеся?

- Що зараз роблять компанії? Вони проводять свої соціальні проекти, і звіряють, чи відповідають проекти цілям сталого розвитку, і потім кажуть – «ми виконуємо такі-то цілі». Проте, це лише “привязування” цілей до того, що компанія й так робить. Проте, щоб досягти найбільшого результату для компанії, ми радимо проводити дослідження потреб та побажань всіх зацікавлених сторін: працівників, постачальників, споживачів, місцевих органів влади. В такому разі компанія може визначити для себе найзначущі цілі саме для діяльності та сталості самої компанії та працювати над їх реалізацією. Наприклад, якщо компанія працює у сільській місцевості, де зараз масово скорочують медичні пункти, то всі розуміють, що якщо не підтримати місцеве населення доступом до медичних послуг та медикаментів, завтра в селі не залишиться з ким працювати. Інші компанії можуть визначати інші пріоритетні цілі.

Обирати важливе

А які ви вважаєте першочерговими в масштабах всієї України?

- Найважливіше зараз для України - це восьма ціль, тобто «стабільний ріст економіки». Якщо не буде цього, про інші завдання можна і не говорити. Глобально, в рамках ООН, виділені дві інші цілі - боротьба із зміною клімату та боротьба з нерівністю. Ці цілі вважаються найбільш недофінансованими.

Читайте також: Андрій Григоров: Завдяки IT-рішенням «Мрія» покращила фінпоказники

Як на мене, то дуже важлива ціль - це розвиток якісної освіти. Якщо ми зайдемо у міську школу, то побачимо одну якість освіти. А якщо відвідаємо сільську школу, то побачимо, що одна вчителька може вести усі уроки одночасно. Зараз дуже важливо показати дітям, де можна шукати інформацію, і не примушувати їх до навчання, дати їм інтерес до пошуку. Я розумію, що професія вчителя у нас недооцінена, як фінансово так і репутаційно. Одна із громадських організацій, учасниць Глобального договору ООН в Україні – «Освіторія», підтримала Global Teacher Prise, міжнародний приз для вчителів середніх шкіл за досягнення у розвитку середньої освіти. Кожен рік вони проводять такий конкурс, в рамках якого вчитель має заповнити анкету, щоб показати, що він кращий з кращих. Найкращій вчитель отримує приз у 100 тисяч гривень. Минулого року приз виграв чоловік у 72 роки, який у 50 років зрозумів, що хоче займатись англійською, і активно шукає грантову підтримку для розвитку школи, в якій працює. Зараз «Освіторія» готує другий раунд. Минулого тижня 5 кращіх вчителів за ітогами конкурсу минулого року відвідали світовий форум середньої освіти у Дубаї. Цьогоріч конкурс отримав удесятеро більше заявок.

фото: sdg.org.ua

А як ви думаєте, для українського села, які цілі будуть найбільш актуальні, окрім загальних – освіта, гідні зарплати?

- Для агрокомпаній, думаю, буде все ж актуальними середня освіта, і освіта протягом всього життя. Але освіта має бути не тільки за спеціальністю, але й спрямована на розвиток творчої майстерності. Я ж сама буваю на селі. П'ята година вечора – і все, життя нема. Максимум, це телевізор або алкоголь. Тому тут потрібно дати людям можливість соціального життя – якісь розваги, кінотеатри. Відсутність таких умов – одна із причин, чому люди не хочуть лишатись в селах.

А ви працюєте також і з громадами? Тобто – і на рівні держави, і на рівні бізнесу, і на рівні сільрад?

- Так, зараз дві громади приєдналися до нашої ініціативи - Добропілля з Донецької області та Зеленодольська громада Дніпропетровської області. 25 січня відбулася перша телеконференція між Добропіллям і Мельбурном в рамках членства Добропілля в Глобальному договорі ООН. Добропільський міський голова Андрій Аксьонов поговорив із заступником директора Програми міст Глобального договору ООН Елізабет Район та технічним координатором по взаємодії з містами Глобального договору ООН Джейн Мюллет та з'ясувалося, що Мельбурн і Добропілля стикаються з однаковими викликами, такими як залежність від вугілля. Уявіть, наскільки це відкриває нашим містам глобальний світ.