Геннадій Юдін: Компенсація вартості саджанців виведе горіхівників із «тіні»

У поточному році держава відновила бюджетну програму по підтримці нових садів. Зокрема передбачено компенсацію вартості сажданців. Розкажіть, що вам відомо про механізм компенсації, і чи дійсно це допоможе розвитку горіхівництва в країні?

- Це правда. Нарешті держава розробила реальний і, на мій погляд, дієвий механізм підтримки садівників. На сьогодні компенсація на один саджанець горіха складе – до 330 грн, фундука –  до 80 грн. Хочу підкреслити, що компенсація вартості саджанців допоможе в найголовнішому –  зменшить первинні інвестиції в закладку саду, які є найбільшими для садівників. Також легалізує сади та виведе їх із «тіні», адже отримати допомогу зможуть лише офіційно зареєстровані господарства та інші суб’єкти підприємницької діяльності, які займаються садівництвом. Це теж важливий крок для садівників, бо він надасть змогу потім офіційно експортувати горіх по більш привабливим цінам та без зайвих проблем.

Читайте також: Директор з питань сталого розвитку Syngenta: Після придбання китайською ChemChina наша компанія не змінилася

На вашу думку ці гроші, які закладені у бюджеті, горіхівники все ж отримають? Сценарію, коли програма наче є, але гроші під неї не виділили, ми цього разу не побачимо?

- На сьогодні 300 мільйонів на компенсацію уже закладено у держбюджеті. Рішення прийняте на рівні Кабміну, нормативні документи вже затверджені, ми, як галузева асоціація, також брали участь у їх розробці. Схема отримання грошей була суттєво спрощена – сьогодні підприємцю непотрібно звертатися до районної влади, він напряму звертається до Мінагропроду і далі, надавши відповідні документи та підтвердивши наявність закладеного саду, чекає на ці гроші. Я переконаний, що цього разу гроші все ж дійдуть до адресатів-горіхівників. Якщо потрібні будуть консультації по оформленню документів, то ми також будемо надавати допомогу садівникам.

Розкажіть,  що  на разі відбувається у горіхівництві? Які успіхи за останній рік?

- На сьогодні горіхова галузь знаходиться на піку свого розвитку. Ми вперше за декілька останніх років виросли настільки, що обігнали всі українські сади за площами насаджень – за офіційною статистикою було посаджена 1843 га. При цьому  ми обійшли усі зерняткові сади – нові насадження яблуні та груші склали лише 692 га, та ягідники – 860 га,  виноградників взагалі було закладено лише 296 га. За кількістю насаджень горіхова галузь знаходиться далеко попереду інших.  Стимулює і стійкий попит з-за кордону і підвищення внутрішнього попиту, і переробка. Промовистий факт – якщо минулого року сільське господарство в цілому дало 43 млрд виручки (+19% порівняно із 2016 роком), то  горіхова галузь поклала до валютного «кошика» $101 млн (на 27,3% більше, ніж  роком раніше).

Тобто попит на український  горіх зростає?

 - Так, збільшується популярність українського горіху без шкаралупи, як і ціна на нього. Якщо у 2016 він продавався у середньому по ціні $2,43, то минулого – $3,68. Проте ця ціна може бути значно вищою, – не припиняють створюватись фірми-одноденки, які декларують у митних документах занижену ціну на горіх, продаючи його по факту удвічі, і навіть втричі дешевше. На жаль, ці «сірі» схеми поки держава так і не подолала, а могли б заробляти на легальному горіхівництві в рази більше.

Читайте також: АГРОНОМІКА. Як правильно захищати та підживлювати озимий ріпак

Середня ціна продажу українського горіху без шкаралупи за кордоном становить від 4 до 5,5 євро/кг, а у шкаралупі – від 2,2 євро. Останній дуже люблять купувати у Туреччині, для потреб внутрішнього ринку та переробки Цікаво, якщо у 2016 році ми продали у шкаралупі 13 тис. тонн  горіхів, то минулого – 4 тис. тонн, тільки через те, що Туреччина збільшила митний збір. Втім, підозрюю, що просто стали провозити більше нелегально.

Скільки гектарів горіху в Україні вирощують промисловці, а не домогосподарства?

- Це дуже актуальна тема. Наша асоціація останні 2 місяці працює із Держстатистикою щодо цього питання, адже і досі реальні обсяги виробництва та площ невідомі. Чому так? Приміром, нещодавно був опублікований новий статистичний збірник за 2017 рік, і у ньому відображено, що загальний обсяг горіхів, які виробляються в Україні – це 108  тис. тонн (що більш-менш відповідає дійсності), а от урожайність горіхів – на рівні 8 тонн. Це нісенітниця, такого навіть потенційно бути не може.

Виявилось, що перерахунок горіхів там ведеться за старими, дідівськими методиками, що навіть приблизно не відображає реального стану справ. Зараз ринок почав більше легалізовуватись, агровиробники реєструють свої сади, тож по ним ми можемо відслідкувати урожайність  – у середньому там збирають 1,2-1,3 т/га, подекуди і до 1,8 т/га.  Щодо площ, то за нашими підрахунками, площі промислових горіхових плантацій (як волоського горіху, так і фундуку) в Україні становлять не менш 10 тис. га.

 Чи росте ціна закладки горіхових насаджень?

- Вона прямо пропорційна росту ціни на саджанці та пальне. Якщо ще півтора роки тому ми підраховували, що закладка одного гектару коштуватиме виробникові в районі 70 тис. грн, то зараз – від 90 тис. грн і вище.

Ви згадали про можливості для переробки. Натомість, в Україні горіх майже не переробляють – немає горіхової пасти, олії. Чи є зрушення у цьому напрямку?

- Слід розуміти, що більше 90% горіху ще збирається у домогосподарствах та при дорогах, тож цей горіх не завжди гарної якості. Промислові сади, закладені в останні роки, ще не вступили в товарне плодоношення. Декілька останніх сезонів почав розвиватися такий напрямок, як виробництво горіхово-медових міксів, горіхового крему та пасти – це наступний шлях виробництва, фактично готовий до споживання продукт із доданою вартістю. Українські виробники уже встигли продемонструвати його на виставках у Німеччині та у ОАЕ, і його схвально прийняли тамтешні покупці.  Нам потрібна ця «ніша» для бізнесу, вона є високоприбутковою, особливо, якщо постачати продукцію на Близький Схід та до країн Азії. Це буде успіхом, адже у цих країнах споживання горіхів 11 кг на людину на рік, у той же час як у нас – не більше 1-2 кг.

Читайте також: Q&A: як виробнику придбати насіння та відшкодувати його вартість

Україна поки що на початку експорту переробленої горіхової продукції. Потрібно сертифікувати виробництво та працювати над простежуваністю сировини. Не мені вам розповідати, як важко українському продукту потрапити на поличку закордоном, скільком міжнародним системам сертифікації він має відповідати. А ще, у нас замало гарних промислових садів для потужної переробки. Це і є основним обмежувальним фактором, що не дозволяє нам займатися масштабнішим виробництвом олії з горіха, ліків, косметики. Це все буде у майбутньому, як тільки підростуть потужні горіхові плантації. А ще, допомогти зібрати потрібні обсяги може кооперація виробників горіха. Приміром, ті ж воїни АТО яким зараз виділяють землю могли б садити горіх, об’єднуватись і  продавати партії, отримуючи більший прибуток, аніж просто торгуючи ним на базарах.

Більше саджанців імпортують, чи послуговуються вітчизняними?

- Використовують і ті, і інші, залежно від фінансової спроможності господарів.  Мушу сказати, що вітчизняний «Реєстр сортів» теж останнім часом збагатився новими прогресивними сортами. Якщо у  минулому році  було представлено 5 нових сортів горіху, то зараз уже 9 нових сортоформ проходять випробування. Це, здебільшого, високоінтенсивні сорти, швидкоплідні та низькорослі. Це те, що якраз підходить закладки для промислового та фермерського саду. Низка розплідників уже районували ці саджанці, зробили маточне поголів’я.  Проте поки що досвіду  щвидкоплідного горіхівництва іще мало, ми лише на шляху до цього.  

Із волоським горіхом зрозуміло. А як щодо фундука та мигдалю? Наскільки він цікавий українським бізнесменам?

- Ніша виробництва фундуку розвивається, проте навіть внутрішньої потреби поки не закриваємо – кондитери завозять його з-за кордону. Іще кілька рокив тому у «Реєстрі..» не було жодного сорту фундука, і виробники завозили саджанці з Польщі, то зараз є уже 7 сортів – польські,  італійські, з’явився вітчизняний сорт фундуку «Янтарний». Цікаво, що навіть за статистикою фундукових садів в Україні взагалі не існує, бо господарі, саджаючи у себе фундук, просто «забувають» відокремлювати його від волоського.

Добре, що зараз, коли є перспектива компенсації за садивний матеріал, виробники будуть більш реально ставитись до звітності. Що стосується мигдалю, то із втратою Криму, де були найбільші мигдалеві насадження, зараз його  майже не вирощують – він не морозостійкий, і клімат континентальної України не витримує. Але, є лише декілька господарств в  Україні, які із ним експериментують із ним.

Чула про те, що деякі об’єднані сільські громади також хочуть розчищувати занедбані землі та висаджувати на них горіхові сади. На ваш погляд, наскільки перспективна така робота і чи має сенс?

- Подібні проекти, наскільки мені відомо, є у Київській області.  Проте все упирається у можливості громади, оскільки, де-юре, зараз не всі громади мають право розпоряджатися землями, то і саджати там сади вони не можуть. Бюджетів громад не вистачає, аби спрямувати їх на посадку садів – більше спрямовують на відновлення інфраструктури. Але із часом, коли процес децентралізації буде завершено, саме  прибуток від горіхових садів може стати однією із статей доходу для ОТГ.

Читайте також: Школа агрономів: що треба знати про строки сівби

Чи цікаво агрохолдингам закладати горіхові сади? Чи є такі  проекти в Україні?

- Агрохолдинги до горіха поки що приглядаються, а от горіхові сади при потужних агропідприємствах по всій території України уже розвиваються. Приміром, є кілька масштабних проектів на півдні України – це горіхові сади від 150 до 500 га, є гарний горішник при потужній агрофірмі «Світанок» на Харківщині – зараз у них є 80  га, але планують розширити до 150 га, на західній Україні заклали минулоріч 250 га італійського фундука, овочеве підприємство «ІМПАК» на Житомирщині має промисловий сад на 70 га,  мають власну теплицю та працюють та самостійно вирощених саджанцях, на закритій крапельній системі, що  нівелює ризики приморожування горіхів.

фото:  facebook Геннадія Юдіна