Фінансова кооперація: як об'єднання громади замінює банк, пенсійний фонд та соціальну службу

У червні  1992 року тринадцять членів товариства стрийської "Просвіти" дали по половину своєї зарплатні, по тисячі купонокарбованців, аби започаткувати кредитну спілку "Вигода". Вона стала першою відродженою народною кооперативною установою в сучасній Україні. За 25 років існування установа успішно оминула всі фінансові кризи - кількість членів спілки наразі становить 38 тисяч, а активи оцінюються у 50 мільйонів гривень. Як відроджувати  дух кооперації та на яких засадах варто об’єднувати людей, розповідає  засновник кредитної спілки "Вигода" та кооперативу здорового харчування "Віра" Петро Маковський.

Чому ви вирішили створити кредитну спілку?

- У 1990 році я був обраний депутатом Львівської обласної ради. А у 1991 році очолив Товариство української мови "Просвіта" у м. Стрий. Почав глибше цікавитися, чим колись займалися "Просвіта", та виявив, що вона сприяла кооперації. Прибудований до Народного дому, де розташовувалась позичкова спілка, великий будинок був кооперативним "Маслосоюзом", який створив із молочарських спілок знаменитий священик, композитор та, як виявилося, молочар – Остап Нижанківський. Цікаво, що уже тоді, на початку 20 століття, громади були дуже зацікавлені у економічній самоорганізації звичайних людей через кооперацію. Українська кооперація стала кузнею кадрів для всіх структур економічного, культурного, політичного життя українців. Ось так, у 1992 році я прийшов до ідеї створення кредитної спілки – першої кооперативної установи, яку можна було відродити, опираючись на історичний досвід українців, а також українців діаспори у Канаді, Америці, Австралії, які зберегли  цю форму співпраці і дуже добре розвинули. Кредитні спілки в діаспорі стали одним із інтегральних чинників української громади поряд із церквою, молодіжними та іншими суспільними структурами.

Ви радились під час створення з представниками діаспори?

- У червні 1992-го до нас завітали представники американсько-канадської діаспори, і мали зустрічі із людьми.  Там,  за кордоном, вони змогли зробити інституції, які працюють не для окремих людей, а для всіх і кожного. На той час я став директором Народного дому у Стрию, у мене з’явились адміністративні можливості аби реалізувати ідею кредитної спілки (приміщення і т.п.).  Так ми приступили до поширення практичного досвіду в Україні.

Які функції було покладено на цю кредитну спілку?

- Кредитна спілка "Вигода" започатковувалась як фінансова кооперативна структура, побудована за принципом економічної самоорганізації українців, які вирішили брати відповідальність на себе, а не чекати, коли хтось це зробить за нас. Двадцять  п’ять років тому це було дуже важко – не було валюти, а у суспільстві все вирішувала держава. Люди ще не розуміли, що стоять на новому етапі, коли вони самостійно мають вирішувати свої фінансові проблеми. Подекуди населення навіть не знало, що таке відсотки. Так,у нас були каси взаємодопомоги, але це було інше. З’явились перші банки та інші фінансові установи, проте вони згодом банкрутували. Тому поява "Вигоди" була як ніколи на часі.

Читайте також: Керівник ЛАДС: Що робити, до кого звернутись та про що пам'ятати, створюючи кооператив

Наскільки швидко вдалось розвинути спілку?

- Від 13 членів, які почали справу, до 300 членів ми йшли повних три роки, а вже на початок 1996 року мали 400 членів спілки.Спочатку ми працювали один день на тиждень, потім два, а вже згодом кредитна спілка стала повноцінною установою, яка працює кожен день, окрім неділі.

Ми формували кредитну спілку досить поступово, кожен приходив зі своїми грошима, бо коли була гіперінфляція, вкладати кошти мотивації не було, але позичати люди хотіли.  Ми придумали такий собі механізм залучення коштів – кожен позичальник мав мати на депозиті або паях не менше 1/3 суми кредиту. Якщо член спілки хотів позичити 60 000 купонокарбованців, то мав мати вклад на суму 20 000. Таким чином, ми заохочували людей, аби вони залишали щось у депозиті, і згодом отримували відсотки. Ми зробили для членів економічну мотивацію, люди бачили, що ми прозоро працюємо, що нам можна довіряти гроші. У банку на той час взяти гроші було неможливо – лише  у "бариг" або "валютчиків" на ринку. Таким чином люди у цих складних економічних обставинах навчились саморганізовуватись.  Ми заснували організацію, яка почала виконувати свою соціальну та економічну місію – доступ до фінансів для найбідніших. Багато підприємств започаткували свою роботу із наших кредитів.

Що стало перевагою заснованої вами спілки перед іншими організаціями?

- Основною перевагою стало те, що канадці нас навчили не "проїдати" капітал, а думати про резерви. Наш резерв завжди складав 10-15%, а станом на 2016 рік – 40%, з яких у грошовій формі 30%. Якщо відразу маєте правильну установку на те, щоб бути капіталізованою фінансовою установою, то ви можете  пережити кризи. Такий підхід допоміг нам у будь-якій ситуації бути спокійними, що ми розрахуємось із людьми.  "Вигода" успішно пережила кризи 1993, 1998, 2004 і 2008 року фактично безболісно. За рахунок правильної політики, економії витрат і управління активами ми мали якісні активи, за весь час існування ми не мали заборгованості більше ніж 10-15%, а наразі 3-5%. Ми правильно обирали позичальника і гідно поводились із ним. Навіть у кризових ситуаціях ми завжди віддавали депозити. Активи кредитної спілки складають 50 мільйонів гривень. До 5 мільйонів – це наші основні засоби, а решта – це живі гроші. У нас є  38 тисяч членів  кредитної спілки, 57 працівників установи, представництва у містах і містечках на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині – все це показує велику зацікавленість людей у нашій роботі. Ми потрібні суспільству.  

Чи підтримує вас міська та регіональна влада?

- Ми відчуваємо  підтримку, у нас є низка спільних проектів, зокрема з 2007 року працюємо по програмі енергозбереження Львівської обласної ради, ми практично започаткували її. Повернули людям з бюджету області понад чотири млн грн, витрачених на відсотки по програмі енергозбереження. Також ми активізували роботу по програмі відшкодування відсотків для малих сімейних ферм. Ми не тільки заробляємо, а й віддаємо спільноті, як соціально відповідальна структура. У межах  м. Стрий ми заробляємо не більше ніж 0,05% всіх прибутків, проте наші видатки на громадські цілі складають від 255 до 500 тис грн. щорічно. Не так давно ми разом із Стрийською єпархією УГКЦ створили благодійний "Фонд громад "Рідня" у межах якого ми виділяємо кошти на реалізацію соціально-важливих проектів. За п'ять років ми наростили неподільний капітал установи до 1 млн. грн., в основному за рахунок коштів кредитної спілки "Вигода". Дохід від нього забезпечує адміністративні витрати управління фондом "Рідня".

Читайте також: Міністр говорить: основні теми та акценти промов Тараса Кутового

Чому досвід "Вигоди" не поширився і на решту регіонів? Скільки взагалі  подібних кредитних спілок в Україні?

- Я об’їздив всю  Україну, з 1996 по 2001 рік, працював у програмі розвитку кредитних спілок, яка фінансувалась урядом Канади. Головна місія полягала у тому, аби розказати про механізм та поширити наш досвід по території держави. Хотіли показати, що є механізм економічної співпраці. Якщо ви самоорганізуєтесь, то є велика користь для людей, для громади.  Насправді, в Україні до 2008 року було понад 850 кредитних спілок, а станом на 2016 рік їх нараховується біля 450.

Чому, на ваш погляд, так сталося?

- Проблема у тому, що кооперація вимагає служіння для всіх. Це дійсно служіння.  Спершу  засновники спілок, вчились, як то кажуть, "працювати на калькуляторі" і працювали разом. А ось коли навчились,то захотіли хотіли робити на спілці  особистий, родинний бізнес. Це проблема, коли ви називаєте себе кредитною спілкою, а дієте як приватне підприємство, де всі доходи, прибутки залишаються не у громади, а у тих, хто контролює установу. Це криза моралі, яка у нашому суспільстві є дуже глибокою. Будь-який кооператив – це люди, навіть не капітали спочатку. Дуже часто слабкість людей, керівників, у яких немає морального стрижню, моральних принципів, проявляється у тому, що спільну вигоду вони швидко перетворюють на власну. Привласнити чужі гроші – це аморально, і коли ви працюєте у кооперативі разом, ви маєте добре зрозуміти, що гроші організації вам не належать – це суспільне благо, від якого і залежить добробут членів громади. Та зрештою ці кошти мають працювати на наступні покоління українців. Так працює кооперативна система у Європі, США, Канаді, Японії.

Уявіть собі, якщо би ми в Україні мали таких як кредитна спілка "Вигода" хоча б 100 установ (для прикладу у США налічують 6200 кредитних спілок), то у наших активах було б 5 млрд грн, капітал складав би 2 млрд грн., фонди на підтримку місцевих громад могли б бути 100 млн і більше. І це можливо? Можливо – ми звичайне місто із 400 міст в Україні, але ми змогли це зробити.

Ви пішли далі та заснували у Стрию кооператив здорового харчування «Віра». Розкажіть про це детальніше?

- Кооператив “Віра” був створений 2004 року році за підтримки Західноукраїнського центру з прав людини та громадських ініціатив. На тому етапі стало зрозуміло, щоб бути продуктивними малі виробники мають об’єднуватися, тобто творити нові "колгоспи", але із ідеологією правдивої кооперації, побудованої на принципах довіри, персоніфікації майна, участі в економічний діяльності, постійного навчання тощо. Так був започаткований наш  сільськогосподарський кооператив "Віра", як кооператив картоплярів. Проте ця ідея не стала успішною через віддаленість виробників одне від одного.

Читайте також: Супермаркети VS власна мережа: виробники їжі на роздоріжжі

Кооператив "Віра" отримав нове життя із грудня 2010 року. Група ентузіастів вирішила активувати роботу кооперативу та змінила ідеологію його розвитку – працювати, як кооператив здорового харчування, де споживач буде головним замовником екологічно чистих товарів або за ексклюзивною ціною. Ми зробили кооперативний магазин, у якому члени кооперативу можуть купувати товари зі знижками та мати вигоду. Так, приміром, люди можуть економити від 10% вартості товарів. Якщо людина купує товарів на 2000 грн на місяць, може економити  мінімум 200 грн. Сьогодні ми маємо у кооперативі 300 людей. Ми продаємо товари здорового харчування, де є і традиційна, і еко-продукція, але вимушені мати лінійку звичайних продуктів. Думаємо, що незабаром наш споживчий кооператив запрацює дуже ефективно і протягом наступних шести місяців вийде на суттєві обороти.

Скільки  грошей було витрачено на облаштування "Віри"? Які подальші плани щодо розвитку кооперативу маєте?

- Витратили на облаштування магазину 100 000 грн, мінімальний пай склав 500 грн, а  максимальний – 5 тисяч гривень.Ми зараз також не етапі створення Недержавного пенсійного фонду на базі кредитної спілки. Це ще один проект, який дозволяє використати наш напрацьований потенціал для будівництва системних структур економічної самоорганізації. Але про це треба вести окрему детальну розмову, вже після того як ми пройдемо перший організаційний процес.

Іноді доводиться чути, що великі агрохолдинги вбивають  ідею кооперації на селі. Як ви ставитесь до цього твердження?

- Люди у селі просто втратили потенції працювати на своїй землі, вони готові віддати її в оренду за бесцінь, аніж обробляти та кооперуватись. Насправді, для великих компаній, які мають у активі десятки, а то і сотні тисяч гектарів землі, кооперативи по великому рахунку непотрібні – набагато простіше зрівняти села із землею, розорати та отримувати з них прибутки. Рівень техніки дозволяє зменшувати кількість людської праці.

Читайте також: Зерно у пастці: чому для врожаю-2016 не вистачає транспорту

Проте є і ті компанії, які розуміють цінність сільського населення – адже іще трохи і ми почнемо масово втрачати села, і вимушені будемо запрошувати на роботу не українців, а китайців. Приміром, агрохолдинг "Мрія" впровадив у нашому регіоні низку успішних та цікавих проектів по кооперації –  це мотивує населення повертатися до землі та нарешті розвивати місцеву громаду. Потрібно розуміти, що ми не вічні і потрібно щось залишити і майбутнім поколінням. Потрібна серйозна програма відродження сімейного фермерства та кооперації на селі. На Львівщини програма "500 успішних сімених ферм" є першим подібним проектом. Якщо ми підемо цим шляхом, то через багато років системної роботи отримаємо процвітаюче село, де житимуть українці, які будуть успішно господарювати і отримуватимуть достатньо доходу, щоб мотивувати своїх дітей продовжувати працю свої батьків.

У пошуках рецепту порятунку Agravery.com вирішив за підтримки агрохолдингу «Мрія» створити спецпроект "Кооперація - відродження села", адже саме кооперація - це шанс знайти гідну роботу біля власної хати. У спецпроекті ми розповідатимемо про вдалі приклади кооперації, проблеми, які вона вирішує та компанії й проекти, які дають селянам змогу створити такі кооперативи. А щоб показати, що це не новий для світу шлях, ми писатимемо про історії кооперативів з різних країн.

«Мрія» - один з активістів розвитку кооперації в Україні. З переходом агрохолдингу під управління нових власників – великих банків та інвестиційних фондів – вже другий рік поспіль одним з найважливіших соціальних напрямків роботи компанії є популяризація цього руху в Україні. З 2015 року "Мрія" витратила на це 1,5 млн і не збирається зупинятися.

Ірина Глотова