Фермери на передовій: труднощі невеличких аграріїв зони АТО

Україна збирає врожай, думає про складнощі логістики та сперечається щодо податків. А в зоні АТО фермери вже третій рік прислуховуються до пострілів, думають про лінію фронту та скаржаться на нерівні умови з "мирними" колегами. 

Навесні 2014-го у східних областях України почалися бойові дії. За цей період змінилося як світосприйняття українців, так і економічні умови їх життя. Заручниками ситуації серед інших стали аграрії, що роками обробляли місцеві поля, будували тваринницькі комплекси. Вони не можуть перевезти свій бізнес, як це роблять співвітчизники і продовжують свою роботу там.

Читайте також: В зоні АТО дефіцит сільгосптехніки для посівної

За останній місяць почастішали повідомлення про обстріли виробничих потужностей крупний аграрних підприємств. Так, компанія HarvEast, територію двох комплексів якої (у с. Чермалик та с. Новоселівка) обстріляли у 16-го серпня, оцінила свої збитки мільйонами гривень. Через кілька днів, 24-го серпня, прес-центр штабу АТО повідомив про ще одну постраждалу від обстрілу бойовиками агрофірму ― зерносховище й комбікормовий цех Оленівського філії агрофірми «Агротіс» (с. Солодке Донецька обл.).

Читайте також: Майно холдингу HarvEast пошкоджено внаслідок обстрілу території 

Це відомі випадки нападів на сільськогосподарські підприємства. Agravery.com вирішив поцікавитися у менш публічних підприємств регіону, зокрема у членів Асоціації виробників молока, як їм вдається виживати і працювати в умовах неоголошеної війни.

Переробляти самим

Віктор Гречук із ТОВ «Агрофірма Світанок» (с. Новоселидівка, Донецька область), який  каже, що вести молочний бізнес у регіоні стало дуже тяжко і небезпечно. Вони працюють зараз лише із фірмами, які точно заплатять за товар і лише по передоплаті. «Інакше нас просто дурять. Не один раз були такі випадки, і у нас і в сусідів, коли „покупці“ забирали товар, казали, що пізніше заплатять, і зникали», ― нарікає він.

Раніше вони продавали молоко зі своєї ферми у Донецьк та Мар’їнку. А зараз працюють із підприємствами Запорізької та Дніпропетровської областей. А м'ясо здають на м’ясокомбінат, що в Мелітополі.

За його словами, із початком АТО господарство почало працювати у збиток, адже ціна на молоко зменшилася на 30-40 копійок за літр. «Чому? Тому, що до нас ніхто не хоче їхати, бояться. Проте кількість ВРХ,  на щастя, нам не довелося зменшували. Нам довелося відкрити власний переробний цех. Почали реалізовувати продукцію у населені пункти, які знаходяться неподалік нашого господарства», ― каже він.

На питання чому він не переїздить із регіону каже, що не може покинути свою батьківщину де живуть батьки, діти.  А якби й хотів десь у іншому регіоні взяти в обробіток землю, то її й нема. Але найстрашнішим у цій ситуації він вважає те, що немає впевненості у завтрашньому дні. «Ніхто не гарантує, що завтра ферму у нас ніхто не забере чи не розбомбить. Мар’їнка та Красногорівка знаходяться від нас за 25 кілометрів, і ми кожного дня розуміємо, що таке жити у клітці. Це дуже пригнічує» ― додає Віктор Гречук.

Читайте також: Як працює ДПЗКУ з фермерами зони АТО 

Держава не допомагає

Іван Бухарець із ПП «ДОН ІВКО І С» (Артемівський р-н Донецька обл.), яке працює у зоні АТО, каже, що відколи в регіоні неспокійно, вони не можуть обробляти поля вночі, як робили це раніше. Бо працівники бояться того, що навколо стріляють. Ще одна велика проблема ― знищені дороги. Та й вироблену продукцію їм доводиться вивозити до покупців самостійно.

«Ціни на нашу продукцію нижчі, ніж ті, що пропонують у інших регіонах України. Насіннєвий матеріал купуємо у Харкові або вирощуємо самі. Гербіциди веземо із Запоріжжя або Харкова. Настрій не дуже, звичайно» ― розповідає він.

Крім того, за його словами, від держави ніякої підтримки не отримують. Більше того, не зважаючи на постійну присутність військових, обстріли та неспокійне життя, із 8-го липня їх населений пункт формально вивели із зони АТО. Це означає, що господарство із того часу сплачує податки за загальними по Україні правилами. Не зважаючи на вищеперераховане, господарство продовжує обробіток 2100 га землі ― майже всіх, які обробляли у спокійні часи.

Дороже виробництво

Любов Полякова із ТОВ Слобожанський (м. Сватове, Луганська область) розповідає, що хоч молочно-товарне господарство й далеко від прифронтової зони, але все ж із певними труднощами зіштовхнулося. «Зросла ціна на соняшник, кукурудзу, інші кормові. А все тому, що ми живемо у Луганській області. Як тільки реалізатори чують, що наше господарство працює на Луганщині, то миттєво підскакує ціна. А все тому, що сюди ніхто не хоче їхати. Хоч, по суті, наше територіальне розташування далеке від активний військових дій і до Харкова нам усього 60 км», ― розповідає вона.Кормами господарство забезпечує своїх тварин власними зусиллями. А продукцію, як і раніше продають на Харківщину. 

Про подорожчання кормів говорить і Максим Дугінов із ФГ «Агро-Макс», що працює у смт Марківка Луганської області. За його словами, бойові дії також не зачепили їх у прямому сенсі, але вартість макухи і висіок, наприклад, зразу подвоїлася в ціні. «Однак у нас суттєво зріс дефіцит професійних кадрів. Спеціалісти просто повиїжджали із Луганської області. І це реальна проблема», ― каже він. Господарству довелося перелаштувати напрямки реалізації молока. Раніше вони продавали у Донецьк, а зараз ― до Біловодського молокопереробного заводу (Луганська область).  «Ще й ціна зменшилася на 1-1,5 грн за літр. Тому про розвиток господарства годі й говорити. Ми просто стоїмо на місці. І якщо протягом півроку нічого не зміниться, то нам доведеться просто вирізати ВРХ» ― резюмує Дугінов.

Ірина Музиченко