Добровільні стандарти. Навіщо малому виробникові харчових продуктів міжнародний сертифікат?

Насамперед усі стандарти є добровільними.  Тобто  виробник, можете їх отримувати за бажання. Навіщо ж тоді про них знати? І що саме варто знати малому виробникові харчових продуктів про стандарти щодо систем управління безпечністю харчових продуктів? Розглянемо це питання з декількох сторін.

Коли необов’язкові сертифікати стають обов’язковими?

Міжнародні стандарти щодо систем управління безпечністю харчових продуктів справді не є обов’язковими для українських фермерів. На базарі у вас точно ніхто не запитає, чи маєте ви сертифікат ISO 22000 або ще якийсь. Якщо ви плануєте обмежити свою комерційну діяльність агропродовольчим ринком на все-все життя… навіть тоді прочитайте далі, бо доля іноді сміється з наших планів і відкриває ширші горизонти. Якщо ж ви хочете бачити майбутню перспективу чи просто виробляти якісну продукцію, такі знання вам точно знадобляться.     

А от хто може вимагати сертифікати, так це магазини й торговельні мережі, або ж ваші закордонні партнери, якщо колись ви таки зберетеся експортувати свою продукцію. Якщо є намір виходити на таку співпрацю – треба поцікавитися, які саме стандарти цікавлять ваших потенційних клієнтів. 

Не можна не сказати ще про одне призначення стандартів. Це не лише сертифікат (як важлива папірчина), а й своєрідна «шпаргалка» для виробника. Стандарти дозволяють правильно побудувати виробництво: уніфікувати всі процеси, пов'язані з виробництвом чи наданням послуг, та підвищити їх ефективність, а також виконати всі законодавчі вимоги (це важливо, бо дотримання законодавчих вимог країни призначення є основною умовою для експортерів).

Які бувають стандарти, і які з них можуть вам знадобитися?

Трохи лікнепу. Передусім варто сказати, «про що» усі ці стандарти щодо систем управління безпекою та якістю харчових продуктів? Усі вони – про належну організацію технологічних та супутніх процесів. Назвемо ці процеси поіменно:

• безпечність харчових продуктів (включає: належні гігієнічні практики (GHP); інфраструктуру; систему, що забезпечує послідовне виробництво та контроль продукції відповідно до стандартів якості та покликаний мінімізувати ризики, пов'язані з будь-яким фармацевтичним виробництвом, які неможливо усунути після тестування кінцевого продукту (GMP); HACCP)
• підготовка персоналу
• внутрішній контроль та управління відповідністю
• аналіз та постійне вдосконалення
• запобігання шахрайству з продуктами харчування та захист продуктів харчування

Такі вимоги викладені в різних стандартах. Стандарти різняться між собою предметом сертифікації та широтою визнання, тобто – відповідями на запитання: «Що сертифікуємо?» і «Де їх визнають?»

Так, існують стандарти первинного виробництва (як-от Global G.A.P.); первинного виробництва, переробки та дистрибуції (як-от FSSC, IFS, SQF, Primus, FreshcareFood Safety & Quality Standard, Global Aquaculture Alliance Seafood, AsiaGAP, Canada GAP, Japan GAP).

Щодо широти визнання, тут є: спеціальні вимоги до роздрібної торгівлі, які забезпечують доступ до певної мережі або магазину; місцеві стандарти, визнані лише в межах країни (як ДСТУ ISO 22000, ДСТУ 4161); місцеві стандарти, визнані на міжнародному рівні (як-от Canada GAP); міжнародні стандарти з обмеженим визнанням (наприклад, ISO 22000), які визнано деякими клієнтами; нарешті, існують загально визнані стандарти, які відкривають двері виробнику майже до кожного супермаркету (IFS, PC, FSSI) .

Найбільш поширені такі:

Окреме місце в цій історії посідає НАССР, і про це – далі.

Чому НАССР – для всіх, і чим він відрізняється від ІSO?

Згідно з українським законодавством (як і європейським), впровадження HACCP є обов’язковим, а от сертифікація обов’язковою не є.

ISO 22000 – це система контролю і управлінню безпечністю, а принципи НАССР є частиною цієї системи. Тому окремого сертифікату НАССР немає.

Загалом, вимоги стандартів більш жорсткі, ніж положення законодавства. Окрім того, стандарти можуть містити вимоги клієнтів.

Як обрати потрібний стандарт?

Сертифікація – річ не безкоштовна, тому треба точно зрозуміти, для чого саме вона вам потрібна. Тож спершу треба визначитися, які сертифікати відповідають вашим потребам.

До прикладу, ви хочете продавати свої йогурти в торгівельній мережі, і там чітко сказали, який сертифікат ви повинні мати для цього. Тоді вибір зробили вже за вас. Однак якщо вам залишають декілька варіантів, оцініть кожен з них за такими критеріями:

1. Чи є стандарт міжнародно визнаним (обирати рекомендовано саме такі),
2. Якими є вимоги щодо його запровадження (зусилля, яких доведеться докласти – наприклад, IFS складніший, ніж FSCC),
3. Ціна питання.

Обирати треба ті, які дають вам більше можливостей (можливо, ширше, ніж лише обрана вами мережа), однак зважати треба на час і кошти, які доведеться витратити.

З чого почати? 

Взагалі найперший крок – ефективний НАССР. Якщо вважати, що тут все гаразд, тоді почати треба з вибору стандарту – а, отже, з переговорів із клієнтами (магазином, торговельною мережею) щодо стандарту. А далі ви:

• вивчаєте вимоги стандарту
• оцінюєте витрати, які можуть вас спіткати на цьому шляху, і думаєте про скорочення витрат на консультації
• обираєте орган з сертифікації
• оцінюєте власну інфраструктуру
• проводите діагностичний аудит
• оцінюєте необхідність змін: інфраструктури, організації виробництва, кваліфікації персоналу, ведення документації
• виконуєте план дій.

Важлива річ – вибір сертифікаційного органу. Два головні критерії вибору: визнання органу з сертифікації власником стандарту (тобто щоб місцевий чоботар не взявся видавати вам міжнародний сертифікат) та економічна доцільність – варто докладно ознайомитися з комерційними пропозиціями різних органів сертифікації, щоб вибрати оптимальний.  Треба враховувати, чи має орган сертифікації офіс в Україні, місцевих інспекторів та аудиторів (бо тут ідеться як про досвід роботи в Україні, так і про здешевлення витрат).

Також треба точно знати вимоги клієнта: іноді клієнти вимагають від постачальника той сертифікат, що виданий певним органом з сертифікації, оскільки мають довіру до нього.

Якими б віддаленими не здавалися зараз плани отримати міжнародну сертифікацію і рушити далі шляхом комерційного успіху, проте знати вимоги варто вже зараз, якщо ви хочете мати перспективу або просто виробляти якісну продукцію. Адже ви точно не від самого дитинства думали, що вироблятимете такі смачні продукти, що зможете продавати їх сотням людей. То що дивного у тому, щоб зараз зазирнути ще на крок уперед?

*Ця діяльність стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках Програми USAID з аграрного і сільського розвитку (АГРО), яка виконується компанією Chemonics International.