Аналітик BRDO Ірина Грузінська: Майже 400 тисяч виробників меду загнані у «тінь» через захмарну вартість реєстрації вуликів

Цьогоріч ЗМІ доволі часто повідомляли про випадки загибелі бджіл через використання аграріями пестицидів без попередження про такі роботи за три дні до їх початку. Втім, нема жодних даних ані про загальний обсяг завданих збитків, ані про суми компенсацій бджолярам від аграріїв – легальними є лише 2% від всіх 400 тисяч господарств України, що мають пасіки. Більш того - за офіційними даними Україна продає меду більше, аніж продукує: у 2017 році українські пасічники виробили 66,7 тисяч тонн солодкого продукту, на експорт пішло 68 тисяч тонн. В Мінагрополітики хочуть вирішити проблему «тіньового» виробництва меду, також – випадків отруєння бджіл через застосування агрохіміїі. Для цього відомство збирає пропозиції експертів та профільних асоціацій.

Чому бджолярі уникали офіційної реєстрації, як вступ у профільні асоціації допоможе компенсувати пасічники збитки через неякісні пестициди аграріїв, і що допоможе легалізувати весь вироблений в Україні мед, Agravery.com розповіла юрист напряму «Сільське господарство» Офісу ефективного регулювання Ірина Грузінська.

Читайте також: Міфи про захист: хто винен у загибелі бджіл

Чому в Україні так мало офіційно зареєстрованих пасічників? Чому виробники меду досі не поспішали реєструватись в офіційних установах?

- Можна виділити дві основні причини. Як правило, селяни не хочуть реєструватись як підприємці, з метою уникнення податкового навантаження на них, а іноді через побоювання втратити права на соціальну допомогу, наприклад субсидію на оплату комунальних послуг. З іншої сторони найголовнішою проблемою для пасічників залишається законодавча невизначеність виходу на ринок та надмірна вартість регулювання. Загалом ринок регулює 44 нормативно-правових акти які тим чи іншим чином вливають на реєстрацію пасіки. За чинним законодавством, оформлення паспорту пасіки має коштувати до 60 гривень. Втім, вулики неодмінно має оглянути інспектор Держпродспоживслужби та провести клінічні дослідження. Тому, фактично за реєстрацію свого господарства, залежно від кількості вуликів, бджоляр має заплатити значно більшу суму, яка з розрахунку на сто вуликів може становити 4049 гривень, на тисячу вуликів  - 35680 гривень.

Чи намагалася ваша установа або інші організації підрахувати реальний обсяг збитків бджолярів, отриманих цьогоріч через застосування агрохімії? Якщо ні, то чому?

- Це дуже складне питання. Як можна підраховувати втрати пасічників через використання агрохімії у майже нелегалізованому секторі агровиробництва? Аналіз судової практики показує, що  без офіційної реєстрації пасіки бджолярі не можуть підтвердити право власності на пасіку та свої фактичні збитки. Зрештою не всі бджолярі звертались до суду за відшкодуванням завданих збитків.

А чим ще погана відсутність офіційної реєстрації для самих бджолярів, окрім неможливості довести обсяг збитків через неналежне використання агрохімії?

- Необхідність такого документу для бджолярів ставить Закон України «Про бджільництво», а порядок його видачі визначило Мінагрополітики. Текст документів виписано двозначно, що і обертається для пасічників такими значними тратами на легалізацію. Без паспорту пасіки бджоляр не може легально продавати свою продукцію та ставати на облік у органах місцевого самоврядування, а найголовніше – він не може захистити себе в суді, у випадку порушення своїх прав.

Зрештою, за існуючими правилами, агровиробники за три дні попереджати своїх сусідів про намір застосувати пестициди. Але кого повідомляти, якщо пасічник ніде не зареєстрований, тому офіційно не існує?

Чи визначає законодавство, в якій формі мають реєструватись бджолярі?

- Законодавство не має якихось окремих норм з цього приводу. Тобто бджоляр може на власний розсуд обрати організаційно правову форму і може зареєструватись і як фермерське господарство, і як фізична особа-підприємець.

Читайте також: Власник пасіки "Карніка": Не буде прив'язаності до бджіл, про прибутки можна забути

Чи підраховували ви, скільки загалом  коштує зайти у легальний бджолярський бізнес? І чи можуть бути такі затрати завадою до легалізації?

- Так. Без  витрат на купівлю необхідного обладнання, вуликів тощо,  враховуючи лише затрати на реєстрацію пасіки, клінічні досліди та обстеження інспекторами вартість регулювання на 100 бджолиних сімей складатиме – 4000 грн, на 500 сімей – 17 тисяч, на 1000 бджолиних сімей становитиме 35 тисяч гривень, а на 3000 бджолиних сімей – 107 тисяч грн.. Як правило, дослідження та огляд пасіки мають здійснюватись два рази на рік. Такі затрати є  значним фінансовим бар’єром, особливо якщо порівнювати на фоні річних оборотів бджолярів - близько 180 тисяч гривень. 

Скільки в Україні фактично виробляється меду? Чи є хоча б попередні оцінки?

- За попередніми оцінками, йдеться про 100 тисяч тонн загального виробництва меду, з яких 67,9 тисяч тонн якраз йде на експорт. Про такі цифри говорять і учасники ринку, зокрема «Спілка пасічників України».

На вашу думку, як можна вивести всі згадані 100 тисяч тонн виробництва меду у легальне поле?

- На нашу думку, вивести пасічників з тіні допоможе безплатні реєстрація та оформлення паспорту пасіки. Зміст цього документу також варто змінити, аби він став інструментом управлінського характеру та формою господарської звітності. Ми також пропонуємо зробити обов’язковою реєстрацію бджолярів у сільській раді. Їх оформлюватимуть не як підприємців, для сплати податку, а для обліку, аби повідомляти про можливе застосування шкідливих для пасік агрохімікатів. Після таких нормативних змін виробники меду як мінімум зможуть офіційно засвідчувати отримані збитки через необачність аграріїв.

Читайте також: Даруйте мед: як зробити пасіку рентабельним бізнесом

Які форми документації мають зараз вести бджолярі?

- Ті, що не зареєстровані легально, фактично ніякої звітності і не ведуть. Легальні 2% виробники меду - це експортери, які мають вести і повноцінний бухгалтерський облік, і реєструвати паспорт пасіки.

А чи можуть зараз пасічники легалізовуватись через сільськогосподарські кооперативи? Чи дозволяє це чинне законодавство?

- Сільськогосподарська кооперація є ефективним механізмом для розвитку агросектору, в тому числі і для малих форм господарювання. Однак діюче законодавство в цій сфері має значні прогалини, саме тому на сьогодні в ВРУ зареєстровано декілька проектів актів, які направлені на вирішення проблем кооперативів. Пасічники не проти виходити «з тіні» та об’єднуватись через кооперацію, але їх відлякує проблема з перевірками обслуговуючих неприбуткових кооперативів. В грудні минулого року ДФС видало листа, за яким статус неприбуткових обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів не відповідає нормам Податкового кодексу про неприбуткові організації

Читайте також: Honey «made in Ukraine»: як організувати виробництво меду на експорт

Чи можна використати дотації від держави як стимул для бджолярів виходити з «тіні»?

- В принципі, бджолярі і зараз можуть скористатись програмами держпідтримки, через Український фонд підтримки фермерських господарств, що видає аграріям безвідсоткові кредити на 5 років, зокрема на поповнення обігових коштів.

Наскільки відомо, закон «Про бджільництво» ухвалений ще у 2000 році. На думку експертів, документ має значні прогалини у регулюванні роботи ринку меду. Можливо, варто зосередитись на розробці нової версії?

- Закон дійсно застарілий і має багато прогалин, але він дає інструменти для змін у нормативно-правових актах. Зокрема, по реєстрації тих же паспортів пасіки,  реєстрації у сільраді, повідомленню про застосування ЗЗР, проведенню клінічних досліджень бджіл, реалізації меду тощо. Тобто,  основні механізми для можливої реалізації змін там таки закладені. При цьому варто  розуміти: якщо зараз скасувати закон, ми нічого не зможемо змінити у підзаконних нормативних актах. Тим більш,  зараз налагодити принцип добросусідства між аграріями та бджолярами, як це діє, наприклад, у Канаді чи США.

А як працює цей принцип на практиці?

- В цих країнах аграрії та бджолярі змогли між собою домовитись про оренду вуликів для запилення посівів, щоб так наростити врожайність. Так, американські бджолярі заробляють близько 350 мільйонів доларів на рік. Оренда однієї бджолосім’ї коштує до 160 доларів на рік. Така співпраця регулюється не лише угодами між фермерами і пасічниками, але й окремими актами на рівні штату. Такий принцип добросусідства та поваги бізнесу один до одного потрібно запроваджувати і в Україні.

Читайте також: Вони сказали «БЗЗЗЗ!!»: як зробити бізнес на запиленні українськими джмелями

Де ж за цих умов шукати бджолярам ключ до вирішення своїх проблем?

- Зараз аграрії більшості країн світу дійшли до принципу саморегуляції, до розуміння, що потрібно об’єднуватись в асоціації, і уже в рамках асоціації формувати свої правила гри та нормативні документи. Сьогодні Україна вже зробила перший крок на шляху до розвитку такого інституту. Кабінетом Міністрів України було схвалено Концепцію реформування інституту саморегулювання в Україні, яка розроблялась за підтримки Офісу. Сподіваємося це дозволить бізнесу ставати ефективнішим у діалозі з державою та прийняті самостійних рішень. Самоорганізація нашим бджолярам потрібна також для виходу на зовнішні ринки. Чиновники ЄС вимагають, що наш мед має «простежуватись» по  якості всередині України. І тут не обійтись легальної реєстрації та самоорганізації.

Але ж питання отруєння бджіл залишається на першому місці для всієї галузі?

- Так. Офіс ефективного регулювання провів комплексний аналіз законодавства галузі та виявив основні недоліки профільних актів, що знайшли своє відображення в Зеленій Книзі «Регулювання ринку меду». Також спільно з усіма зацікавленими сторонами було напрацьовано пропозиції з удосконалення діючих актів, які було представлено Дорожній карті «Концепція реформування галузі бджільництва» Найбільша увага прикута саме до вирішення проблеми з отруєння бджіл та створення нових інструментів на ринку, які б дійсно захищали інтереси пасічників з моменту реєстрації, при реалізації продукції або при настанні негативних наслідків.

Пасічники самі вголос говорять, що хочуть поступово переходити від виробництва сировини як меду до виготовлення продуктів переробки. Як держава регулює продаж тих же напоїв із меду?

 - Питні меди не проходять як алкогольні напої, тому, наприклад, пасічникам не потрібно буде сплачувати акцизний податок. Зрештою, ми навіть зараз ведемо роботу, аби українську «медівку» визнали локальним продуктом, що має посилити позиції продукту на експортних ринках.

Ви згадували, що чиновники ЄС вимагають, аби наш мед прослідковувався по якості в Україні. Але чи відповідають наші нормативи європейським? І чи впливають вони на бажання українських медовиків експортувати свою продукцію?

- Ми зараз спільно із Мінагрополітики працюємо над новими правилами регулювання якості меду в Україні, які мають відповідати директивам ЄС. Відтак, вимоги до якості меду в Україні стануть набагато поблажливіші, аніж зараз. Йдеться про рівень цукристості, та інші хімічні властивості продукту. Зрештою, проблема з контролем якості українського меду не у державних нормативах, а у застарілому обладнанні наших лабораторій. Експортери меду бідкаються, що мусять для перестраховки перевіряти якість свого меду не тільки в українських експертів, але і у європейських також.

Читайте також: Медова карта світу: продавці та виробники смаколика