Як держава втратила 1,6 мільярди гривень на ринку землі, просто не виконуючи свої закони

Дебати щодо закону про ринок землі протягом осені стали центральною темою суспільного обговорення. Є аргументи “за” та “проти”, але є моменти, які можуть об’єднати противників та прихильників ринку землі. Тим більше, що для цього не треба нічого змінювати, треба лише виконувати вимоги законодавства щодо плати за користування землі, яка виділена під ведення мисливського господарства. 

Відповідно до статті 24 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» кожен власник, або й навіть користувач (орендар) земельної ділянки має право отримувати кошти за надання для ведення мисливського господарства площі (сервітут). Норма була визначена ще у 2000 році, коли був прийнятий закон «Про мисливське господарство та полювання», але норма вступила в дію лише з 1 січня 2015 року. Але де-факто нічого не помінялось. 

Хочу зазначити, що у Німеччині, площа якої у два рази менша, ніж України, щорічна плата за користування мисливськими угіддями становить 340 млн. євро. Отримати ці гроші в Україні нереально - українські мисливські господарства ведуть господарство на набагато нижчому рівні ефективності, але навіть, якщо плата буде в 30 разів менша, то власники земельних ділянок мали б отримати 340 млн. грн. Якщо врахувати, що вже п’ять років ігнорується виконання вимог законодавства, то збитки на даний час становлять суму у 1,6 мільярди гривень. 

Давайте розберемо, звідки виникла ця сумма.  На думку голови Івано-Франківської обласної ради Олександра Сича, середня вартість оплати за користування мисливськими угіддями становить 6-7 грн. за гектар. Але навіть ці гроші беруться не з усієї наданої під мисливські угіддя землі. Лише в Івано-Франківській області державні лісогосподарські підприємства надали безоплатно 210 тис. га державного лісового фонду у користування приватним користувачам мисливських угідь. Тобто державні підприємства області втрачають у рік 1,6-1,8 млн грн (враховуючи 6 або 7 грн). З 2015 року область втратила біля 6-7 млн грн. 

“Дарять” гроші і комунальні підприємства області. Так Івано-Франківське обласне комунальне агролісогосподарське підприємство «Івано-Франківськоблагроліс» таким же принципом безоплатно надало 53,7 тис га лісового фонду. Тобто щорічно через це до обласного бюджету не поступає 322 тис. грн (біля 1,6 млн грн з 2015 року). Загалом, за моїми підрахунками, лише через невиконання вимог законодавства публічні бюджети в  Івано-Франківській області втратили біля 40 млн. грн.

А якщо цю цифру з Івано-Франківської області екстраполювати на всю Україну, то через недолуге публічне управління лише державні лісгосподарські підприємства та обласні бюджети втратили за 5 років не менш як 800 млн. грн.  

Іншою важливою проблемою суспільного виробництва у галузі мисливського господарства є різке зменшення площі мисливських угідь. Якщо у 90-х роках площа мисливських угідь в Івано-Франківській області  становила 1,1 млн га, у 2010 році – 989 тис. га, то на даний час площа мисливських угідь складає 730 тисяч гектарів. З мисливського господарства виведено понад 400 тис. га мисливських угідь, що становить більше третини всіх мисливських угідь області. Але вони нікуди не поділися та ними продовжують користуватися. Але у тіні.

Різке зменшення площі мисливських угідь відбулось через злочинну недбалість службових осіб, до компетенції яких входить прийняття рішення щодо надання у користування мисливських угідь. В основному надавали землі агрофірм, земель запасу, лісфонду, а дрібні площі пайовиків, які не здавались в оренду. Їх не включали у склад мисливських господарств, оскільки ніхто з користувачів мисливських угідь не утруднював з погодженням, а місцева влада не намагалася цьому протидіяти. 

Серед усіх рішень є лише один виняток, коли до мисливських угідь включні землі пайовиків. Рішенням Івано-Франківської обласної ради від 28.09.2012 №675-17/2012 надано у користування мисливські угіддя «Товариству мисливців та рибалок «Дністер», якому погодження на користування земельними ділянками для ведення мисливського господарства надали 253 жителі лише одного села Козарі, а загальна площа цих погоджень складала 99,9 га, тобто, середня площа земельної ділянки становила лише 30 сотих. 

Зрозуміло, що така прискіпливість була не через виконання вимог законодавства. Яскравим прикладом також є надання у користування мисливських угідь по Тлумацькому та Городенківському районах. Так, відповідно до рішення обласної ради від 09.09.1997 році МРВП УТМР у Городенківському районі надано на 15 років 48,6 тис га. Після закінчення терміну користування рішенням Івано-Франківської обласної ради від 30.04.2013 року № 918-21/2013 надано лише 27,8 тис. га, при чому лише в межах 21 землекористувача. Жодної приватної особи не залучено. Такі дії призвели до безпідставного зменшення площі мисливських угідь по Городенківському району на 20,8 тис. га, що складає 43 % від площі мисливських угідь, які були надані у 1997 році. Слід відмітити, що загальна площа Городенківського району складає 74,7 га, площа мисливських угідь складає 37 % від загальної площі району.

Відповідно по Снятинському району. Якщо у 1996 році площа мисливських угідь складала 46,3 тис. га, то згідно рішення обласної ради від 30.04.2013 № 920-21/2013 площа склала лише 25.7 тис га. Безпідставно зменшено на 20,6 тис. га, тобто, на 45 %  Загальна площа Снятинського району складає 60 тис. га, площа мисливських угідь складає 43%. Отримано погодження від окремих власників та користувачів земельних ділянок з 10 сіл, тоді як у районі нараховується 47 сіл.

Більше того, мисливські угіддя в області розташовані у мозаїчному порядку, що на практиці не дає можливості ефективно вести господарство. Немає навіть можливості скласти карту мисливських угідь, щоб мисливці розуміли, де можна полювати, а де заборонено. Мисливські угіддя надавались таким чином, що на даний час, навіть, якщо хтось і хотів би їх взяти, то не зможе. Якщо у розвинутих країнах Європи з вищою, ніж в Україні густиною населення мисливські угіддя складають до 90%, загальної площі, то в нашій області з найбільшою лісистістю – лише трохи вище 50 %. Мисливське господарство області є збитковим, а при такій ситуації з площею мисливських угідь взагалі немає шансу вийти на рентабельність. 

Загалом в Україні нераціонально використовуються мисливські угіддя. Площа мисливських угідь, відповідно до публічного звіту ДАЛР за 2018 р., становить 40 млн. га, тоді як загальна площа України – 60,3 млн га. Площа мисливських угідь в Україні становить лише 66,3%, тоді як в країнах Європи цей показник сягає до 90%. Якщо б в Україні площа мисливських угідь становила 90%, то загальна площа мисливських угідь була б не 40 млн га, а 54,2 млн га., тобто, на 14,2 млн га більшою. Хочеться також зазначити, що густина населення в Європі є вищою від двох до десяти разів.

Комусь може здатися, що це проблеми виключно лісової галузі, але це такоє стосується розвитку місцевих територій. Залучення у користування 400 тис. га тіньових мисливських угідь дало б змогу працевлаштувати в Івано-Франківській області як мінімум 50 працівників, які будуть займатись мисливським господарством на угіддях, які на цей час є безгосподарськими. Так, відповідно до статті 29 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» користувачі мисливських угідь повинні утримувати єгерську службу: одного єгеря на 5-10 тис. га мисливських угідь. А загалом зменшення площі мисливських угідь (на 14,2 млн га) через службове недбальство службових осіб органів публічного управління не дає можливості в Україні додатково створити як мінімум 2 тис.  робочих місць у галузі мисливського господарства. 

Отак в нас виходить: мисливське господарство збиткове, землевласники коштів за мисливські угіддя не отримують, мисливці не мають на що полювати, а діти в Україні виростають, що й зайця ніколи не бачили.