Агросектор потребує негайного втілення держпрограм з зрошення та меліорації

Про це повідомляє прес-служба AgroGeneration.

Зазначимо, що в серпні 2019 року було підтримано і розпочато державну програму «Стратегія зрошення і дренажу до 2030 року». Втім, в реалізації проекту аграрії відзначають певні складності.

Питання зрошення завжди є пріоритетним у сільському господарстві країни. Зараз спостерігається щорічне збільшення середньомісячних температур і зменшення вологи у ґрунті. Це яскраво демонстрували два останніх аграрних роки. Південь Харківської області — серед тих, хто найбільше постраждав від цих змін.

«Головна проблема в тому, що вся інфраструктура зрошення у власності держави. Система ця будувалася у 70−80 роки минулого сторіччя. Багато що з того часу знищено, поламано, багато що не можна відремонтувати. Для того, щоб провести реконструкцію, потрібно пройти інвентаризацію усіх об'єктів зрошення і меліорації», — розповідає Сергій Булавін, СЕО агрокомпанії AgroGeneration.

На його думку, саме держава має створити можливість для агросектору, відновити цю інфраструктуру. Але без вирішення питання з правом власності на землю, інвестори не готові вкладати кошти в відбудову цієї системи.

«Інша проблема — дебет води. Для зрошення її не вистачає. Навіть якщо використовувати воду з свердловин, потрібно відновлювати певні сховища для вологи, бо під землею вона холодна. Її треба нагрівати, щоб не було температурного шоку у рослин», — пояснює Булавін.

Він наголошує, що для цього потрібна система штучних озер, де вода буде відігріватися і використовуватися для зрошення. Але й тут, без визначення власників землі питання не зрушить з місця.

Михайло Малков, координатор програм розвитку ФАО в Україні, додав про досвід Маріуполя, де для сільськогосподарських потреб використовують так звані стічні води. Але й вони мають пройти певну систему очистки, з тим, щоб відповідати європейським параметрам. І тут знову постає питання інвестицій.

Він додає, що якщо не звертати уваги на проблему зрошення, Україна буде щорічно стикатися з втратою врожаю, через кліматичні зміни. Однак, вже зараз прогнози експертів невтішні.

«Посуха на початку вегетаційного періоду в цьому році, за оцінкою різних експертів може призвести до того, що Україна недоотримає до 10 млн тонн зернових», — зауважує Малков.

Таким чином, без подачі води сільське господарство буде вмирати, що буде спричиняти міграцію населення. Це тривожні тенденції, і їх треба враховувати. В той же час, саме агросектор в умовах економічної кризи, залишається головним драйвером української економіки. Враховуючі кліматичні зміни, і економічний попит, аграрії на місцях вимушені були переглянути структуру посівів, і віддати перевагу рентабельним і стабільним культурам.

«Ситуація з цінами на горох і нут, на ринку не дуже гарна, а кукурудза стала ризиковано культурою, саме через дворічну посуху в Харківській області. Ми скоротили кількість цих культур. Зима в цьому році була аномально безсніжна. Травневі і червневі дощі покращили ситуацію з вологою. І це дає надію, що пшениця і соняшник, які зараз складають більшість у структурах посівів, дадуть планові врожаї», — повідомляє СЕО агрокомпанії AgroGeneration.

Він підкреслює, що якщо стратегічна програма по меліорації і зрошенню буде реалізована, це дозволить аграріям не тільки повернутися до вирощування нішевих культур, а й наростити обсяги виробництва.

Те що стосується прогнозів з водозабезпеченням на цей рік, то експерти з міжнародної організації Global Age Watch відносять Україну до червоної, небезпечної для аграріїв зони до кінця липня. Втім, природа може вносити свої корективи. За два місяці тотального карантину і зменшення людської активності, відзначається зменшення навантаження на природні ресурси. Але кліматичні зміни тривають, і до повного відновлення природі ще далеко.

Нагадаємо, окупність системи зрошування становить від 2 до 4 років.