Знов про ПДВ: чому пільги для аграріїв мають повернути

Аграрний сектор є одним із пріоритетних напрямків розвитку як українського законодавства, так і усієї економіки. Проте також є безаперечним, що постійні нововведення, які вводить держава призводять до диспутів щодо раціональності та доречності таких новацій. Однією з останніх тем такого диспуту стало скасування пільг зі сплати ПДВ.

Нагадаємо, що з 2011 року діяв спеціальний режим сплати ПДВ, за яким сплачувані підприємством кошти перераховувалися на спеціальний рахунок, а не до державного бюджету. Проте однією з умов МВФ, з яким Україна підписала програму реформ, була відміна ПДВ-пільг для аграріїв. 

Тому, 24 грудня було прийнято Закон «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році». Оскільки Законом було частково скасовано режим спеціального оподаткування для аграріїв, то останні досить критично його сприйняли, що призвело до страйків, блокування трас та появи нових законопроектів щодо врегулювання даного питання.

Одним із таких законопроектів став «Проект Закону про внесення змін до Податкового кодексу України щодо захисту прав платників податку на додану вартість, в тому числі сільгоспвиробників» (№3851).

Важливо зрозуміти, що  важливим для запровадження пільгових режимів оподаткування був не внутрішній, а скоріше, зовнішній фактор.  У багатьох країнах аграрний сектор є дотаційним, наприклад, Європейський Союз половину свого бюджету спрямовує на підтримку сільгоспвиробників. Якщо перераховувати на обсяги доданої вартості в масштабах України, це близько 8-10 млрд євро. Навіть загальні обсяги підтримки з урахуванням податкових пільг зараз в Україні приблизно в 10 разів менші, ніж відповідна підтримка ЄС. Можливо, трохи менша підтримка у Сполучених Штатах, у Російській Федерації, в Білорусі, але різниця в обсягах загальної підтримки в Україні і в наших сусідів складає 5-10 разів, звісно, не на нашу користь.

Виходить так, що практично в усіх країнах – це високо дотаційний сектор, конкурувати і на внутрішньому, і на зовнішньому ринку нам треба якраз із цими країнами. В Україні, у свою чергу, відсутні можливості підтримки аграрного сектору, а майбутня підтримка з боку зору держави непрогнозована. У середньому в галузі надходження від спецрежиму складають від 8 до 12%, залежно від доданої вартості.

Аргументація Міжнародного валютного фонду - чому Україна повинна скасувати податкові пільги – це, в першу чергу те, що наш агросектор є конкурентоспроможним через низькі заробітні плати та низьку оренду.

То у чому ж полягають основні ідеї законопроекту (№3851)?

По-перше, відповідно до діючого Закону має діяти два Реєстри заяв на бюджетне відшкодування. У законопроекті ж передбачено існування лише одного реєстру. Оскільки подаючи заявку підприємець сам мав визначити чи відповідає він вимогам пункту 200.19 статті 200 Податкового Кодексу і якщо так, то тоді заявка має бути подана до 1-го Реєстру, а якщо ж ні – то до другого. Тобто до першого реєстру потрапляють ті підприємці, які не перебувають у процесі банкрутства, мають підтверджені відомості у ЄДР, перебувають за місцезнаходженням тощо. Законопроект же усуває дані вимоги і заявляє, що усі підприємці мають подавати свої заявки до одного реєстру для уникнення ризиків корумпованості системи, та заявляє про необхідність розгляду заяв виключно у порядку черговості їх надходження.

По-друге, впроваджується поновлення режиму спеціального оподаткування на додану вартість строком до 1 січня 2018 року.

По-третє, передбачається не застосовувати фінансові санкції до суб’єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського, лісового господарства та рибальства.

Також, спрощуються вимоги стосовно поданих відомостей. Так, відповідно до п.201.10 Законопроекту  «податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (крім випадків, визначених пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу) та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження». Діючий же Закон містить умови, за яких податкова накладна не була достатньою підставою до віднесення сум податку до податкового кредиту.

Неприйняття державою норм, спрямованих на підтримку українського аграрного сектору, призведе до підвищення цін на товари сільськогосподарського виробництва особливо у тваринницькому секторі, які будуть обтяжені не тільки податками, а й вартістю на сировину, яка теж зросте у ціні. Комітет з питань податкової та митної політики його нещодавно підтримав, тому питання буде вирішуватись в залі.