Взаємний виграш: як громади та свинарі мають спільну вигоду від економії ресурсів

Ймовірне відкриття земельного ринку, поширення АЧС через недбалість працівників, складнощі з пошуком робочої сили - чим далі, тим більше компаніям треба підтримувати гарні відносини з мешканцями навколишніх сіл. Крім благодійницьких проектів, допомогти цьому можуть й проекти зі збереження ресурсів та біогенерації. Agravery.com подивився, як це працює в галузі свинарства, яка має ще один обтяжуючий фактор – запах виробництва.

У березні 2017 року на Полтавщині мусило закритись підприємство «Сільські традиції», через тривалий конфлікт з громадою. Підприємство тривалий час не бралось вирішувати проблему з неприємним запахом від гнойових стоків. Це обурило громаду аж до блокування діяльності підприємства. Проблеми з місцевими через запахи виробництва виникають у свиноферм доволі часто. Як вже писав Agravery.com, є стереотип, що промислові ферми роблять на своїх господарствах щось шкідливе і сусідство із такими об’єктами небезпечне.

(Не)запашне виробництво

У свинарницькому комплексі компанії «Даноша» в селі Копанки утримується 54 тисячі свиней. Але навіть на відстані декілька десятків метрів від свинарників запаху немає. Але мешканці навколишніх сіл – Копанки та Мостище, що знаходяться на відстані близько 1,5 км, – все одно скаржилися. «Зазвичай, під час розвезення гною по полях. Півроку він утримувався закритий і, звичайно, коли його відкривали, запах був дуже інтенсивний. Але цього року вперше на гарячу лінію не поступили жодної скарги на запах», - розповідає прес-секретар компанії Надія Сухарник.

З 2013 року при свинокомплексі працює біогазовий завод потужністю 1,1 МВт, який переробляє всі відходи від свинокомплексу – 350 метрів кубічних в день та, додатково, близько 40 метрів коров’ячого  гною та силосу. Отриманий після виробництва теплової та електричної енергії дефекат, який потім вносять на поля, запаху майже не має.

Завод виробляє 1166 кВт/год електричної та 1200 кВт/год теплової енергії. Теплова енергія йде на свинокомплекс, електрична, крім 10-15%, що йде на потреби самого заводу, продається на енергоринку. З 2016 року «Даноша» має сертифікат «зеленого» тарифу. «Цей завод проектувався саме під цю ферму, під наявну кількість відходів. Теоретично можна збільшити, але тоді треба додавати ще танки», - говорить керівник біогазового заводу Іван Кальковець.

У 2019 році компанія планує відкрити новий біогазовий завод тієї ж потужності. Але на 20% дешевший. «У перший ми інвестували 5,9 млн євро, але зараз врахували наявний досвід та використали новіші технології», - говорить Кальковець. Подальші плани компанії залежатимуть від розвитку свинарських комплексів. Наприклад, у свинокомплексі в селі Мариямпіль, де знаходиться 12 тисяч свиней, біогазовий комплекс не будуватимуть – поставили сепаратор, який відділяє рідку фракцію від твердої. Отримана тверда фракція запаху також не має.

Налагодити стосунки

Власник ПП “Сігма” Санасар Куюмчан розповідає, що наприкінці 2014 року у «Сігми» виникли проблеми з екологічними «активістами» села Піщанка, де розташоване виробництво. Потужностей підприємства уже не вистачало, аби утилізовувати 80 тонн гною на добу - це було забагато навіть для 150 гектарів полів господарства. Тому околицями ширився неприємний запах відходів тваринництва. Доводилось домовлятись із сусідніми фермерами, аби на їхні поля і виливати той гній. Компанія щороку мусила витрачати один мільйон гривень лише на дизпаливо, потрібне для вивозу таких відходів. Тим часом, скарги та перевірки з Міністерства охорони здоров’я України, прокуратури, екологічної інспекції та санстанції не припинялись.

Така обставина і стимулювала «Сігму» до побудови свого біогазового реактора. У 2016 році компанія запустила біогазовий комплекс потужністю у 150 кВт/год електроенергії та 450 кВт/год теплової енергії. На будівництво комплексу довелося витратити 16 мільйонів гривень, а його обслуговування обходиться у 100 тисяч гривень на місяць. Якщо «Сігмі» дозволять постачати електроенергію за «зеленим тарифом», то проект окупиться за 3-4 роки. Якщо не дозволять – то за 10 років. Гній нарешті вдалось використовувати з користю для господарства, підприємство змогло самостійно себе забезпечувати ресурсами. Зрештою, всі проблемні місця у взаєминах із громадою села Піщанка вдалося зняти.

Біогазовий комплекс ПП "Сігма" у селі Піщанка потужністю у 150 кВт/год електроенергії та 450 кВт/год теплової енергії.

«Після запуску нашої біогазової установки ми провели нові громадські слухання у тому селі. Селяни були дуже задоволені, що проблему з гноєм нарешті вирішили», - каже Сансар Куюмчан. Для обслуговування біогазової установки потрібно було найняти ще працівників, зокрема з місцевих жителів. І це стало ще одним способом «Сігмі» покращити свої взаємини із жителями села Піщанки.

Замінити комунальників

Власник іншого свинокомплексу, агрохолдинг KSG Agro, проблем з мешканцями села Новопокровка, Дніпропетровська область, через запах виробництва не мав. Але, маючи власне виробництво пелет, вирішив залагодити іншу проблему села - дороге опалення.

Перший свій завод з виробництва паливних пелет компанія запустила ще у 2014 році, в Кривому Розі. Другий завод запрацював у березні 2017 року. Спочатку такий проект KSG Agro запускало виключно для власних потреб, бо перехід на пелети дозволяв зменшити витрати на опалення свинокомплексів одразу втричі. Але, як каже Касьянов, так вийшло, що проект компанії з альтернативної енергетики став працювати скоріше на життя громад.

Менеджер розповідає: села, де KSG Agro орендує паї, мають проблеми із застарілими паливними котлами. Так і виникла ідея поставити пелетну котельню для загальноосвітньої школи села Новопокровка. Перехід з газу на пелети допоміг селу щороку економити 400 тисяч гривень, і витрачати на опалення лише 600 тисяч гривень на рік. Таким чином, село відшукало додаткові кошти для власного розвитку.

В рамках нової програми KSG Agro, що реалізується в партнерстві з місцевими радами Дніпропетровського регіону введена в експлуатацію перша котельня в загальноосвітній школі села Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області. Нова котельня працює на паливних пелетах з відходів насіння соняшника. фото: ksgagro.com

Окрім економії для бюджету села, проекти альтернативної енергетики KSG Agro дають громаді додаткові робочі місця, а також ще один спосіб заробітку для тамтешніх фермерів. Ті можуть здавати холдингу за хорошою ціною відходи рослинництва, які використовуються для виробництва пелет.  Співпраця є вигідною не лише громаді, але й самому холдингу. Тому в компанії планують цьогоріч встановити 4-5 пелетних котелень, які працюватимуть для потреб громад пайовиків.

На постачанні пелет громадським закладам заробляє не тільки KSG Agro. Ірина Гнап, директор компанії ТОВ «Салікс Енерджі», яка займається вирощуванням енергетичної верби, розповідає, що підприємство саме запропонувало свої послуги з постачання тепла місцевій владі Іваничівського району Волинської області. «Салікс Енерджі» взяло на себе витрати з модернізації котелень та переводу їх на тверде паливо. Плату за оренду котелень компанія сплачує за ринковими цінами. Натомість підприємство отримує дохід від постачання тепла для об’єктів соціальної сфери району – шкіл, лікарень та дитячих садочків. Гнап не уточнює, за яким саме тарифом відбувається постачання тепла до таких об’єктів. Але запевняє: таке теплопостачання місцевій громаді обходиться суттєво дешевше, аніж опалення газом.

фото: salix-energy.com