Втеча з Росії: українські аграрії залишають північного сусіда

Взаємини між Україною та Росією останні кілька років стали вкрай напруженими. Попри бізнес-інтереси агробізнесмени, що працюють у обох країнах, все частіше замислюються над входом з російського ринку. Після арешту рахунків і зупинки кондитерської фабрики Roshen в Липецьку практично всі українські бізнесмени стали шукати шляхи виходу з російського ринку з найменшими втратами. Agravery.com згадав три історії українськjго агробізнесу, що вже відкрито заявили про наміри зав'язати зі справами у Росії або ж навколо яких точаться дискусії подібного змісту. 

Миронівський хлібопродукт: обмін зі знижкою

У червні агрохолдинг Юрія Косюка «Миронівський хлібопродукт» закрив оборудку з обміну своїх російських активів на українські землі шведської групи Agrokultura. В результаті обміну МХП позбувся  40 тис. га землі й зерносховищ на 150 тис. т у Воронежі, отримавши натомість  60 тис. га земель і 90 тис. тонн сховищ «Агрокультури» з локацією у Львівській, Івано-Франківській та Тернопільській областях. Перемовини з МХП почалися в кінці минулого року в рамках «сусідського спілкування». Саме привабливість активу в ВОронезькій області спонукало Agrokultura почати перемовини про обмін.

Для МХП цей варіант став вигідним тому, що через загострення стосунків з Росією компанії важко вести операційну діяльність на цих землях. «Виходячи з того, що ми знаходимось в стані війни з Росією, то будь-які активи українських власників на їх території це фактор ризику для компанії. Фактично це є результат дуже фахової роботи інвестиційного менеджера компанії», - впевнена керівник аналітичного відділу компанії «ААА» Марія Колєснік. На думку керівника аналітичного відділку компанії Concorde Capital Олександра Паращія, вихід МХП на російський ринок був вигідний раніше, коли відносини між Росією та Україною були теплі і компанія могла експортувати свою продукцію до Росії. «Зараз компанія не має планів по експансії туди – російський ринок закрився для МХП ще на початку 2014 року та компанія повністю замінила його іншими напрямками», - розповів він Agravery.com.

Тобто зиск був для обидвох компаній рівний. Після обміну МХП не доведеться обслуговувати землі держави-агресора, але вона не зменшить свій земельний банк. На нових землях компанія планує вирощувати озиму пшеницю та ріпак, які потім повністю будуть експортуватись. Причому не через порти, а напряму, через  сухопутний кордон. «Землі Agrokultura ніколи не вражали результатами, але МХП завжди показував гарні результати», - впевнений Паращій. Шведська компанія виграє через локалізацію бізнесу, адже переважна частина її земель знаходяться у Воронезькій та Курській областях Росії. І їй після обміну не доведеться розосереджувати свої ресурси між двома віддаленими регіонами землеробства. Хоча на відміну від МХП, який пішов з Росії повністю, у Agrokultura в Україні залишились активи у Львівській області, які група планує розвивати залежно від наявних коштів.

Угода з обміну активами доцільна, оскільки вона дозволяє сконцентруватися на «домашньому» ринку і посилити позиції на ньому для обох компаній, каже Владислав Остапенко, керівник відділу корпоративних фінансів і M&A консалтингової компанії EY в Україні. «Репутаційних ризиків при цьому не спостерігається. Якщо компанія таким чином виробляє повний вихід з країни, оскільки умови в іншій юрисдикції їй підходять більше - чому б і ні?», - каже експерт.

Trigon Agri: продати за $25 млн

Великий датський агрохолдинг, що обробляє 47 тис. га в Україні, «Трайгон Агрі» успішно пристосувався до роботи в умовах економічної кризи, курсових ризиків в Україні. Компанія скорочує свою роботу в Роcії і зосередиться на роботі в Україні, розповіла фінансовий директор «Трайгон Фармінг» і «Трайго нЕкспорт» Світлана Омельченко.  «Ми обробляємо землі в Харківській, Миколаївській та Кіровоградській областях, і в Україні плануємо зосередити основну діяльність. З Росії наш холдинг йде, тому що там неможливо працювати», — сказала Омельченко.

Увечері 3 листопада агрохолдинг Trigon Agri повідомив, що підписав рамкову угоду про продаж активів у Ростовській області кіпрської Ellania Business. Таким чином, Trigon Agri намір «зробити перший крок» для зниження боргу та концентрації зусиль на більш прибутковому виробництві на Україні. Чистий борг Trigon Agri на 30 червня, згідно звітності за перше півріччя 2015 року, становив 64,5 млн євро при виручці в 31,8 млн євро (-26% рік до року) і чистого прибутку в 2,5 млн євро проти 6,2 млн роком раніше. Про покупця наразі нічого не відомо: на 4 листопада 2015 р торговому реєстрі Кіпру компанія з такою назвою не зареєстрована.

Складнощі у Trigon Agri почалися в 2014 р в міру наближення погашення випущених в 2011 р облігацій на 350 млн шведських крон. Основна причина, як говорилося в лютневій презентації для інвесторів, - девальвація рубля і гривні. Тоді компанія зуміла домовитися з власниками паперів і перенесла терміни погашення боргу з червня 2015 на серпень 2017, пообіцявши «продовжити стратегію вилучення капіталу в Росії та Естонії». У тому ж 2014 Trigon Agri продала активи в Пензенській області, включаючи 36 тис. га землі. На кінець червня 2015 під управлінням й у власності Trigon Agri було 140,2 тис. га сільгоспугідь, у тому числі 93,5 тис. га в Росії.

У Ростовській області Trigon Agri володіє 78 тис. га, а ще близько 2 тис. га - в оренді, на цих землях компанія вирощує зернові (див. Також вріз), випливає з її звіту за перше півріччя 2015. Від продажу ростовських активів Trigon Agri розраховує виручити до 25 млн євро, згідно з її заявою, більше половини цієї суми - 14,5 млн євро - компанія має намір виручити від продажу землі та нерухомості. Решта Trigon Agri планує отримати від продажу техніки та устаткування, вони будуть реалізовані окремо за ринковою ціною, уточнюється в повідомленні.

Trigon Agri розраховує закрити операцію не пізніше 28 серпня 2016. Судячи зі звіту Trigon Agri за 2014 р бізнес в Росії дійсно малоефективний: в 2014 р тут з 80000 га в обробці було тільки 21000 га, на них вироблено 69476 т зерна. У той же час український бізнес приніс більш ніж вдвічі більший врожай (145311 т) на удвічі меншій площі (47 тис. га). Компанія вибрала не найвдаліше місце в Ростовській області для вирощування зернових, вважає власник великої компанії, що працює в галузі. На думку топ-менеджера іншої компанії, яка також працює в цьому регіоні, Trigon Agri буде складно продати землю на півдні за такою ціною.

Спочатку Trigon Agri придбала землі в Ростовській області, які припускали інвестиції в систему меліорації, зауважив представник компанії. У поточних реаліях такі інвестиції для компанії неможливі, тому вона обробляла тільки там, де можна було обійтися без систем зрошення.

Мілкіленд: віддати найприбутковіше? 

У жовтні стало відомо, що український  лідер виробництва сирів - "Мілкіленд" Анатолія Юркевича може залишитися без свого кращого молочного активу -російського заводу "Останкіно", що вважається найприбутковішим. Останкінський завод міг бути виставлений на продаж за 6-7 EBITDA, що становить близько $ 55-65 млн. За повідомленнями ЗМІ, на продаж актив виставлений одним з кредиторів компанії - UniCredit Bank, проте офіційного оголошення щодо продажу наразі немає. Аналітики допускають, що таким чином фінустанова може просто оцінювати актив за ціною попиту на нього. Деталей оборутки невідомо, та й імені потенційного покупця ніхто назвати не може. 

В компанії інформацію про можливе відчудження активу не підтвердили, але й не спростували. Очевидним є той факт, що причиною такого ходу зі сторони кредитора стала неможливість компанії розплатитись по боргах.  У вересні 2014 року "Мілкіленд" порушив деякі зобов'язання за синдикованим кредитом на $100 млн. Організатором синдикованого кредиту виступив австстрійскій Raiffeisen Bank International AG, кредиторами - UniCredit Bank Austria AG і російського Райффайзенбанк. Крім зазначених банків, учасником синдикату також був Royal Bank of Scotland. Кредит був забезпечений акціями Останкінського комбінату, який входить до топ-20 молочних виробників Росії.

Для узгодження схеми реструктуризації заборгованності та переговорів з кредиторами "Мілкіленд" 17 серпня уклала угоду з ТОВ "Делойт енд Туш", що входить до міжнародної мережі Deloitte Touche Tohmatsu. Наприкінці серпня компанія заявила, що веде переговори з кредиторами про реструктуризацію боргу. Власник компанії, Анатолій Юркевич повідомляв, що така ситуація є наслідком економічних і політичних подій в Україні, в тому числі конфлікту з Росією, в рамках якого російська сторона ввела заборону на ввезення української молочної продукції. Значно вплинув на компанію й крах "Українського професійного банку", що належав Юркевичу. За словам аналітика інвестиційної компанії Concorde Сapital Олександра Паращія, там він тримав понад 8 млн євро депозитів. Проте директор відділу інвестиційного банкінгу інвестиційної компанії Dragon Capital Юрій Астахов вважає, що враховуючи, що компанія показала майже $ 100 млн збитку в 2014 році і навряд чи отримає прибуток у цьому і наступному роках, а також співвідношення її чистого боргу до показника EBITDA близько 9, для неї продаж активів -  досить логічний крок. "Імовірно, в рамках реструктуризації боргових зобов'язань, через яку Мілкіленд зараз проходить, менеджмент прийняв рішення продати частину своїх активів, щоб підвищити ліквідність і погасити частину боргу. Крім цього, ведення бізнесу в Росії для українських компаній не стає легшим, що є додатковим мотивом продати Останкінський молочний комбінат", - зазначає інвесбанкір.

З огляду на уже майже тенденцію, Agravery.com вирішив перевірити, хто ще з українських бізмесменів потенцйно може відчуджувати російські активи.

Владислав Остапенко, керівник відділу корпоративних фінансів і M&A консалтингової компанії EY в Україні,  допускає, що в подібних ротаціях активів може бути зацікавлена  компанія «Кернел» Андрія Веревського, оскільки має активи у Росії. Також серед послідовників виходу з російського ринку  може опинитись  фонд NCH, проте у нього занадто великий земельний банк у сусідній державі, і навряд чи йому запропонують аналогічний в Україні, додає Остапенко. Але спрогнозувати, чи наслідують цей приклад, інші компанії аналітики не беруться – в кожному конкретному випадку вирішальних факторів стати на той чи інший бік може бути забагато. Крім того, не всі російські компанії зможуть запропонувати дійсно вигідні умови для викупу чи обміну українських активів.

Окрім Кернела та  NCH, безумовно, про припинення співпраці з Росією логічно було б говорити українським кондитерам - Roshen та Конті там мають чималі потужності. До речі, як вже повідомляв Agravery.com до кінця року має бути прийнято конкретне рішення щодо продажу солодкої корпорації.

Марія Бровінська