Реклама

Вона – контролерка якості. Правила життя Юлії Касьяненко, спеціаліста відділу контролю якості насіння заводу «Стасі Насіння» (Corteva Agriscience)

Коментарі

0

Про те, як любов до ботаніки стає палким коханням до сільського господарства, а випадковий дзвінок одногрупника змінює твою долю та примножує це захоплення. 

журналіст Agravery.com, аналітик ринку ЗЗР

Дехто вважає, що аграрна сфера – це не жіноча справа, мовляв працювати в полі – це важка та виснажлива робота без чіткого робочого графіку, а іноді і взагалі без вихідних. Проте жінки неодноразово доводили, що вони готові заради улюбленої справи йти на такі жертви та виконувати поставлені завдання не гірше за чоловіків. Втім, відсоток жінок, задіяних в сільському господарстві, досі доволі низький. Згідно досліджень наразі частка жінок, які очолюють сімейне фермерське господарство, складає всього 10%. Дещо краща ситуація в суміжних галузях, на кшталт наукового супроводу чи насінництва, але і там кількість чоловіків все ще істотно більша.

Corteva Agriscience входить до найкращих компаній України за показником гендерної рівності, є провідником цієї теми в українському сільському господарстві та нещодавно стала однією з перших компаній, що долучилися до ініціативи Фонду ООН у галузі народонаселення та Центру «Розвиток КСВ», підписавши  Декларацію задля гендерної рівності та запобігання домашньому насильству. Тому Agravery.com у партнерстві з Corteva Agriscience реалізує проект “ВОНА ЗБАГАЧУЄ ЖИТТЯ”, де ми розповідаємо про жінок, які працюють в різних професіях в агросекторі, як вони сприймають свою професію та як досягають успіху всупереч стереотипам.

Юлія Касьяненко (за чоловіком Олійник) двічі навчалась в Полтавській державній аграрній академії. Спочатку на факультеті агрономії, а потім фінансів. Після першої освіти півтора року працювала у Данії, після чого пішла працювати до заводу Corteva Agriscience «Стасі Насіння», який у 2013 році відкрила компанія-попередник DuPont Pioneer в селі Стасі Полтавської області. Перша робота на заводі суміщала в собі багато задач. Втім, це не завадило Юлії обіймати посаду менеджера з адміністративної діяльності більше п’яти років. Після чого перейшла до відділу контролю якості насіння, де працює і досі. 

Читайте також: Вона - свинарка. Правила життя Юлії Жельніо, директора ТОВ “Зоотехнологія”

В дитинстві я хотіла стати психологом, це на той час було дуже популярно. Але психологом я не стала, бо пішла до Полтавської державної аграрної академії на агронома. Це був вимушений вибір, який виявився доленосним. Батьки не могли забезпечити мені платне навчання і тому я мала поступати туди, де конкурс був нижчий, аби отримувати стипендію. Тож вибір пав на агрономію - туди попасти на бюджет було найлегше, та і я не була проти цієї професії.

Навчатись в академії мені було легше, ніж в школі. Там я була хорошисткою, а тут стала відмінницею. Мені подобалась ботаніка, фізіологія та усе що пов’язане з рослинами і їх будовою. Навчання приносило мені задоволення. Тому не дивно, що я закінчила аграрну академію з червоним дипломом. Власне, моя любов до агро розпочалась з уроків ботаніки. І чим далі я вивчала рослини, тим більше я закохувалась у цю сферу і розуміла, що це моє.

Я могла стати туроператором, але потрапила на завод. Після півторарічної роботи закордоном я почала працювати на насіннєвому виробничому заводі в Стасях. У мене була запланована співбесіда із однією туристичною фірмою, але зателефонував мій одногрупник, який вже працював на заводі і запропонував мені пройти співбесіду у них. Їм потрібен був співробітник на рецепцію. Враховуючи те, що насінництво набагато ближче до моєї спеціальності, ніж організація поїздок закордон, вибір був неважким. Тож, країна втратила туроператора, але отримала менеджера з адміністративної діяльності.

Спочатку було важко. Завод був новий, там ще не було нічого, окрім споруд, і з працівників були тільки директор, агроном, водій навантажувача та інженер. Тому я виконувала функції секретаря,  допомогала з бухгалтерією, займалася прийомом сезонних людей на роботу, загалом виконувала низку різних обов’язків. Звісно, з часом почали з’являтись відділи бухгалтерії, менеджери з персоналу. Було дуже важко і в той же час дуже цікаво.  І я приходила додому втомлена, але щаслива, що я зробила максимум від того, на що здатна. Це були найкращі часи в моєму житті. Єдине, що мені заважало, – це моя невпевненість, але я намагалась її перебороти і в результаті досягала бажаного результату. Також виявилось, що агрономічної освіти для моєї посади було недостатньо, тож довелось довчатись. Тому я почала здобувати другу вищу освіту і поступила на фінансиста до тієї ж академії. 

Для того, аби бути успішним у моїй теперішній професії, необхідно бути уважним. Хоча на попередній посаді в мене вибудувалась ще одна звичка, яку я перенесла і сюди. Я ніколи не йшла додому, не прибравши свого робочого місця. Я і в побуті достатньо охайна, але ця звичка була сформована відсутністю власного кабінету. Простір був відкритий, біля мого стола завжди ходили люди, тому я перед тим, як піти додому, обов’язково мала прибрати усі документи та навести лад. Неохайний вид стола на рецепції – це некрасиво.

У Corteva Agriscience дискримінації за гендерною ознакою немає. Так, я чула історії, що в Україні досі в деяких компанія чоловікам легше влаштуватись на роботу і отримувати більшу зарплатню. Такі роботодавці частіше беруть чоловіків та більше стимулюють їх зарплатнею, тому що вони не підуть у декретну відпустку на відміну від жінки. Тоді як жінку після декрету знову потрібно навчати, адже три роки - це великий термін і багато речей можна забути, або щось може змінитись. Особливо, якщо це стосується таких професій, як бухгалтер. Втім, у нашій компанії такого немає. Хоча, можу відмітити, що більшість працівників заводу - чоловіки.

Довіра колег завойовується з часом. І не важливо, чи ти жінка, чи чоловік, якщо ти будеш гарно виконувати свою роботу, то з часом ти завоюєш довіру і повагу. Мені це вдалось, адже для мене важливо знати не тільки, як робити свою роботу, а ще й для чого це треба. Важливо розуміти, до чого призведе те, що ти робиш в більш глобальному плані. І це приносить гарні результати.

Найважчим періодом в моїй роботі став перехід з посади менеджера з адміністративної діяльності на теперішню. Період адаптації зайняв приблизно рік. Мої обов’язки кардинально змінились, і мені було важко зрозуміти нові. Але тут вже мені допомагала моя аграрна освіта,  тоді як економічна вже була не потрібна. Втім, обов’язків в мене стало не набагато менше, просто вони тепер менш різноманітні і сконцентровані на досягненні однієї цілі.

Мій рецепт успіху – це завжди займати активну позицію в житті, завжди самовдосконалюватись та шукати нові шляхи для розвитку. Для мене розвиток та самореалізація – це стимули для руху вперед. Але я ніколи заради своєї кар’єри нікого не підставлю. Це моє правило, яке я не порушую.

Навіть коли я багато працювала і сильно втомлювалась, моя сім’я не казала мені, аби я міняла роботу. Вони бачили, що мені це подобається. Крім того, їм було з чим порівнювати. Якось я працювала бухгалтером і весь час вносила цифри. Це була механічна робота і вона мене виснажувала більше, ніж та, на якій я працювала в Стасях перші п’ять років. Мої рідні бачили цю зміну в мені і підтримували мене. Навіть якось приїжджали в гості на завод, аби подивитись, де я працюю. А чоловік мене підтримує кожен день, адже ми працюємо разом, але у різних відділах.

Виходити на пенсію на цій посаді я не планую. Але на даний момент я ще не планую міняти місце роботи чи посаду. Мені подобається маркетинг, можливо, в майбутньому я піду працювати за цією спеціальністю. Втім, поки ніякі курси я не проходжу і освіту не здобуваю. Займаюсь самоосвітою. Читаю книжку з маркетингу та користуюся доступними інтернет-ресурсами.

Сільське господарство – це галузь, яка швидко розвивається і спонукає тебе завжди бути на крок попереду. І якщо раніше у молоді було дещо негативне уявлення про аграрну галузь, то тепер воно стало змінюватись. І наша компанія також долучилась до цього. За запрошенням наших колег до нас на завод приїжджав відомий блогер Женя Сінельников, який зняв ролик для ютубу і своєї відомої передачі «Вдома краще», яка виходить на популярному каналі «Орел і решка». Цей ролик показували в місцевій школі під час організованого нашою компанією Дня юного фермера з Corteva Agriscience. Я бачила у дітей гордість за своє село, за те, що завод знаходиться саме тут. І я впевнена, багато з них захоче обрати аграрну спеціальність в майбутньому. Дехто можливо навіть піде працювати до нас на завод. Я вважаю, що стереотипи потрібно руйнувати саме таким чином, адже молодь звертає увагу на відео в ютубі від авторитетних блогерів. До них потрібен сучасний підхід. І це підтверджують результати нашого великого дослідження настроїв молоді.

Моє хобі – це біг. Я дуже люблю бігати. Вже декілька разів пробігла напівмарафон, а через 10 років планую пробігти марафон. Зараз до цього готуюсь. Це не так важко фізично, як морально. Весь час хочеться себе пожаліти і зупинитись, але ти себе вмовляєш бігти далі. Тому я хочу морально підготуватись до цієї події і через 10 років, коли мені буде 42, я буду готова пробігти ці 42 кілометри. Тут є певна магія чисел.

Читайте також: Вона - науковець. Правила життя Ірини Бровко, директора з науки та виробництва «БІОНОРМА»

фото: приватний архів Юлії Касьяненко



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама

Реклама
Реклама