Власник ПП "Сігма": Секрет виживання для свинарів - прибрати зайві витрати

Рентабельність вирощування свиней в Україні останніми роками падає. Але господарства не поспішають скорочувати поголів’я. Секрет простий, вважає Санасар Куюмчян, ― щоб бути успішним, потрібно інвестувати у ефективність та енергоощадність. А ще шукати зовнішні ринки збуту.

Читайте також: Свиняча "чистка": як АЧС та втрата російського ринку змінили ринок свинини

У 2013-му році ви говорили про те, через п'ять років ПП «Сігма» досягне показників 60 тис. голів одночасного утримання. Як зараз оцінюєте ці плани?

- Нині на «Сігмі» 30 тис свиней одночасного утримання. І я думаю, що ми обов'язково досягнемо цих показників, але не у 2018-му. Коли почалися військові дії на Сході України, рентабельність у свинарстві впала. Тому й вирішили, що зараз потрібно зосередитися на тому, що маємо: підвищити ефективність, де це можливо, модернізувати, використовувати енергоощадні технології.

Вирішили відкласти повну модернізацію одного із чотирьох виробничих майданчиків, розташованого у с. Васильківка (Васильківський район, Дніпропетровська область), який для «Сігми» стратегічно важлива. Наприкінці 2014-го уже навіть почали вирізати все поголів’я комплексу, щоб згодом завезти зовсім нове, високопродуктивне. Але через складні економічні та політичні умови в країні  тимчасово відмовилися від цього задуму. Як тільки ситуація в країні стабілізується ― повернемося до цієї теми.

Разом із тим, нещодавно ввели в експлуатацію  першу чергу біогазової станції.  Вона вирішить одразу два проблемні аспекти. Перший ― утилізація гною на виробничому майданчику у с. Піщанка (Новомосковський район). Там одночасно утримуємо 9-10 тис. голів свиней. А також забезпечення господарства власними енергоносіями. Уже витратили на неї 13,5 млн. грн, до кінця проекту вкладемо ще 2,5 млн. грн. Сподіваємося окупити її за 3-4 роки, за умови, що отримаємо «зелений» тариф.

ПП «Сігма» — один з найбільших виробників свинини в Україні. Станом на 1 серпня 2016 року, маточне поголів’я свиней господарства складає 2500 голів (за даними Асоціації свинарів України, входить у 20-ку найбільших промислових свиноферм України). «Сігма» відвантажує близько 5,5 тис. тонн свинини на забій на рік живою вагою. Земельний банк підприємства становить 150 га. ПП «Сігма» має власний комбікормовий завод потужністю 4,5–5 т/год.

Чотири відділення господарства розташовані на території Дніпропетровської області. У селі Степове Дніпропетровського району — маточник (1800 свиноматок, 80 опоросів на тиждень) і комплекс дорощування; у Піщанці Новомосковського району — відгодівельний комплекс потужністю 11 тисяч голів; а також у господарства працюють комплекси з виробництва свинини замкнутого циклу у Жданівці Магдалинівського району (200 свиноматок маточного поголів’я) та у Васильківці (Васильківського району) ― 500 голів маточного поголів’я.

Як оцінюєте цьогорічну ситуацію на ринку свинини України?

- Правду кажучи, цього  року працювати важко, як ніколи раніше. Особливо катастрофічним для галузі було перше півріччя. Проблема була не лише у тому, що ціна на складові собівартості виросла. Більшою мірою на нас впливала низька ціна на свиней у живій вазі, яка часом опускалась до 24 грн/кг.

Як на вас позначилася заборона поставок української свинини до РФ, яка упродовж багатьох років була її основним іноземним покупцем?

- Напряму «Сігму» це не зачепило, оскільки ми більшою мірою зосереджувалися на українському ринку. Але опосередковано, звичайно, відчули його відсутність. Адже чим більше свинини від нас експортується, тим більше зростає попит на території України.

Що робить ПП «Сігма», щоб втриматися на ринку?

- Дехто помилково вважає, що це можна зробити, здешевивши кормові раціони свиней. Але, як на мене, цим багато чого не досягнеш. Прибираємо ті витрати, які можна. Наприклад, покращуємо генетику, замінюємо системи вентиляції, утеплюємо приміщення. Це відносно невеликі витрати, але вони впливають на загальні результати роботи.

Так, для прикладу, у рамках роботи із енергоефективністю, за останніх два роки ми повністю перевели свинокомплекс у селі Степове із природнього газу на тверде паливо (вугілля та дрова). Раніше на цьому майданчику у зимовий період витрачали на газ близько 150 тис. грн/міс. А зараз близько 30-40 тис. грн/міс. Економія у 4 рази. Для нас це дуже суттєво.

Також триває програма із обміну люмінесцентних ламп на світлодіодні. Порахували, що така заміна у будь-якому із корпусів окупиться упродовж року, а далі господарство буде заощаджувати.

У 2013-му у вашого господарства був окремий проект «М’ясна крамниця» через який ви продавали по 200-300 кг свинини за день, а також баранину. Чи досі розвиваєте цей напрям?

- Не надто активно, але нині маємо три магазини (один у селі Степове, неподалік свиноферми, а два у Дніпропетровську). Крім того, до роздрібної торгівлі із вересня минулого року ми додали бізнес із переробки та експорту субпродуктів. Цей бізнес-напрямок започаткував мій син Мгер, який був моїм головним партнером у бізнесі перед тим, як піти у політику (ред. ― Мгер Куюмчян ― депутат і заступник голови Дніпропетровської обласної ради).

Оскільки у нас раніше були холодильні приміщення, залишалося тільки запустити виробництво. Нині ми експортуємо свинячі субпродукти в Гонконг та В’єтнам. Закуповуємо їх у м'ясокомбінатів зі всієї України, обробляємо відповідно до вимог країни-покупця (миємо, ріжемо на відповідного розміру шматки, запаковуємо тощо) і експортуємо по 3-4 контейнери на місяць (28 тонн кожний). Близько 40 людей працює у цьому напрямку.

Чому саме ці країни і чи розглядаєте інших іноземних партнерів?

- Ми готові продавати свинину до тих країн, де є попит. У Гонконгу та В’єтнаму він дуже великий. Перемовини із іншими країнами ведемо постійно. Наприклад, тривалий час спілкуємося із Грузією. Але поки реальної співпраці нема.

Останніми місяцями з’являється усе більше повідомлень про спалахи АЧС у різних регіонах країни. Застосовуєте у себе на фермі якісь особливі заходи біобезпеки, аби не допустити хворобу?

- Нічого особливого. Користуємося стандартним набором біобезпеки для промислових підприємств: санпропускник, повне перевдягання персоналу, заборона в'їзду на територію чужого транспорту, заборона харчування продуктами, принесеними із дому. Додатково на під'їздах до ферми обробляємо шини автотранспорту, що заїжджає на територію.

А оскільки особливо ризиковий контингент - скотовози, вони проходять найретельнішу перевірку. Їх миють, дезинфікують, сушать, після чого вистоюють не менше 12 годин. І тільки після цього вони мають можливість під’їхати до спеціально обладнаного шлюзу, звідки до них переганятимуть тварин. Інакше не вантажимо.  

Розкажіть про проект «Рух розвитку села».

- Це ще стратегічний проект мого сина, який розвивається під егідою нашого господарства, пов'язаний із міні-свинарством.

Коли Мгер балотувався у депутати обласної ради, він поцікавився у людей, які у них ціни на продаж свинини. Виявилося, що вони на 2-5 грн менші у порівнянні із тим, як продає «Сігма». Тоді він і задумав створити проект, що допоможе приватному сектору продавати свиней вигідно. Але, щоб мати гарантію якості, потрібно поставити правильних свиней, годувати їх у правильних умовах, правильно їх обслуговувати. Відповідно, було розроблено спеціальну програму, запущено перший пілотний модуль із одночасної відгодівлі 60 голів свиней. Згодом хтось «піддивився» і побудував аналогічний.

Зараз окрема команда людей працює над запуском цього соціально-спрямованого проекту. Тобто люди, не відриваючись від своєї основної діяльності, мають можливість додатково заробляти гроші. Будують у дворі спеціальний сарайчик, у якому швидко ростуть свині, швидко продаються.

Хоча економічної вигоди для «Сігми» із цього проекту немає, але на початковому етапі ми долучаємося до його розвитку. Продаємо бажаючим зайнятися цим бізнесом комбікорм та поголів’я за собівартістю, а також допомагаємо із продажами. А у майбутньому ж люди самі обиратимуть, із якими постачальниками працювати вигідніше. Планується близько 60 міні-ферм на 40-80 голів відгодівлі по Дніпропетровському регіоні. Наскільки мені відомо, для втілення цього проекту уже зараз є фінансування на будівництво. І, можливо, вже цього року запустять 30 ферм, а наступного ― ще 30. Із часом на базі цього проекту можливо утвориться своєрідний кооператив.

Ірина Музиченко