Вчена євроінтеграція, або коли вітчизняна наука запрацює для українського АПК

Через три роки в Україні з’явиться перший приватний науковий центр, що вивчатиме економіку агросектору. Такий центр утворять на базі Київської школи економіки, в структурі якої з’явиться кафедра міжнародної агропродовольчої економіки. До участі в такому проекті також приєднаються експерти Українського клубу аграрного бізнесу, Лейбніц-Інституту аграрного розвитку в країнах з перехідною економікою (IAMO), Кільського університету та Галле-Віттенберзького університету імені Мартіна Лютера, а також Університету Міссурі. Всі роботи фінансуватиме міністерство освіти Німеччини.

Планується, що експерти вище згаданих установ у спільній дослідницькій групі вивчатимуть інтеграцію українського АПК в регіональні та міжнародні ринки. При цьому Київська школа економіки стане основною базою для освітніх заходів у сфері аграрної економіки, які відвідуватимуть студенти та викладачі інших українських вишів. Так українські аграрні науковці навчаться західним стандартам роботи, як  конкуренція за якість наукових розробок, за замовника своїх робіт та за грантове фінансування на свої проекти, коментує старший науковий співробітник ІАМО Олександр Перехожук.

Читайте також: Ноу-агро: як підлаштувати освіту під потреби бізнесу

Закриті світу цього

До старту такого проекту, каже заступник міністра аграрної політики із питань євроінтеграції Ольга Трофімцева, українські аграрні вчені вцілому майже не контактували із своїми західними колегами. Тому, наприклад, подавали державним органам влади такі пропозиції, що лише гальмували розвиток українського агросектору, додає заступник голови Всеукраїнської аграрної ради Михайло Соколов. Як приклад, експерт навів позицію працівників Інституту аграрної економіки Національної академії аграрних наук щодо нової версії законопроекту про кооперацію: вчені були проти, аби право на утворення кооперації мали не лише селяни, але й агровиробники. «Ми зібрали доводи противників нового закону про кооперацію, потрібного аграріям,  та надіслали закордонним експертам. Їх відповідь була проста: наша аграрна наука відстала на 50 років», - розповів Соколов.

Тому, за словами заступника голови ВАР, щоб збільшити ефективність власних підприємств, аграріям довелось налагоджувати співпрацю із іноземними консультантами. Також – самостійно налагоджувати систему власної підготовки працівників для АПК: аграріям не вистачає кваліфікованих робітників, здатних працювати на сучасній техніці. Формально, українські ВНЗ можуть підготувати потрібну кількість операторів новітньої агротехніки, але рівень їх підготовки стримуватиме низький рівень загальної освіти. Аби виправити таку проблему, у вересні 2017 року за підтримки ВАР в Умані відкрився Український аграрний ліцей (УАЛ), мета установи – підготовка до роботи в агросекторі ще зі шкільної лави. У вересні 2018 року філіал УАЛ відкрився в Кіровоградській області.

У свою чергу, деякі українські аграрні ВНЗ намагались самостійно налагодити наукову співпрацю із ВНЗ країн ЄС, говорить декан економічного факультету Національного університету біоресурсів та природокористування (НУБіП) Анатолій Діброва. За його словами, НУБіП та Сумський національний аграрний університет (СНАУ) у минулому році пройшли відповідну акредитацію, після якої дипломи цих вишів котуються на міжнародному рівні. Але подальший розвиток співпраці із європейськими колегами зупинився через брак фінансової мотивації. «Нам складно за платню удвічі меншу, ніж у робітника, залучити вмотивованих аспірантів та викладачів, що знають іноземні мови», - бідкається Діброва.

Читайте також: Віталій Ільченко: Ми хочемо реалізувати проект біохімічного індустріального парку

Держава марнує відсотки

Окрім НУБіП та СНАУ, в Україні за аграрним профілем працює ще 23 ВНЗ та 21 науково-дослідна установа. Дані Держстату свідчать, що результати їх праці незадовільні навіть за українськими мірками: наприклад, у 2017 році кандидатську дисертацію захистило лише 9% аграрних аспірантів, хоча вцілому по Україні дисертацію захистив кожен четвертий аспірант. Десять ВНЗ та шість наукових установ у 2017 році прийняло 15 докторантів та випустило 14 докторантів, з яких лише один захистив докторську дисертацію. Із 12 тисяч випускників аграрних ВНЗ у 2017 році працювати в АПК пішов лише кожен десятий, доповнює Соколов.

Фінансувати на «європейському рівні» всі 46 аграрні установи, зокрема для поїздок закордон для обміну досвідом або ж працю кваліфікованих викладачів та аспірантів над перспективними науковими проектами, держава не зможе,  наголошує Трофімцева. Але міністерство освіти та науки може посилити вимоги до роботи системи аграрної науки, додає генеральний директор Української аграрної конфедерації Павло Коваль. На його думку, МОН має підняти мінімальний бал хоча до 150 при складанні профільних предметів на ЗНО. Хоча поки що профільне міністерство вчинило рівно навпаки: для вступної кампанії 2018 року для вихідців із сільської місцевості, що відрізняються назагал невисоким освітнім рівнем, встановили коефіціент 1,05 при вступі до аграрних ВНЗ, аби стимулювати молодь залишатись на працю в селі. При цьому планка у 150 балів на ЗНО діє лише для медичних спеціальностей: на такій нормі окремо наполягало міністерство охорони здоров’я.

Також міністерство освіти має змінити обсяг держзамовлення для всіх навчальних закладів відповідно до реальних потреб аграрного сектору у спеціалістах, додає Діброва. За його словами, у 2018 році на спеціальність «економіка аграрного підприємства» серед всіх аграрних ВНЗ було прийнято лише 11 студентів. Водночас, доповнюють дані Держстату, у 2017 році аграрні ВНЗ дали 12 тисяч випускників, ПТУ – лише 4 тисячі. При цьому, за профілем «ведення фермерського господарства» виші випустили 565 студентів, ПТУ – 205. Хоча, за даними Мінагрополітики, минулоріч з’явилось лише 367 нових фермерських господарств.

Читайте також: Психолог чи економіст: чому треба вчити керівників сільгоспкооперативів?