ВАРті новини: Чому через високі тарифи на воду агровиробники і держава витрачають зайві кошти

Тарифи на воду для агровиробників значно завищені, навіть не зважаючи на факт, що держава постійно доплачує в управління водних ресурсів за воду, використану сільгосппідприємствами.

Agravery.com та Всеукраїнська Аграрна Рада (ВАР) проводять спільний проєкт, який має на меті висвітлювати найактуальніші проблеми для аграріїв в умовах сьогодення.

Про це в коментарі Аgravery.com заявив Сергій Рибалко, засновник ФГ «Аделаїда».

«Наразі, ми вважаємо, що тарифи на воду для агровиробників значно завищені. Це не дивлячись на те, що держава постійно доплачує в управління водних ресурсів за воду для сільгосппідприємств. Таким чином, і держава втрачає, і ми зверху доплачуємо. За нашими підрахунками, якщо взяти ту вартість води, яку ми платимо з урахуванням компенсації, то якщо б водні системи передали нам у користування, ми б могли для себе без державної допомоги експлуатувати їх дешевше», — сказав він.

За його словами, на сьогоднішній день ситуація з подачею води залишається такою, що фактично вся зрошувальна система знаходиться у підпорядкуванні Держводгоспу України через різні державні підприємства. А внутрішньогосподарською системою володіють або приватні власники, або вона є власністю територіальних громад, або такі активи є безгоспними.

ВАРті новини: Аграрії ризикують стати заручниками «надутих інвестицій» у реконструкцію системи водопостачання

Рибалко наголосив, що прийнята концепція розвитку зрошення в серпні 2019 року Кабміном для аграріїв цілком зрозуміла.

«За цієї концепцією повинно пройти декілька етапів і декілька речей для її реформування, щоб вивести нас на таку структуру, яка в принципі є в Європі: коли основними водними артеріями — магістральними каналами, річками, крупними озерами і водосховищами — керує держава. Тут можливе навіть керування через єдине державне підприємство. Всі інші об'єкти — насосні станції, поливні машини, внутрішньогосподарські мережі - переходять в управління спілки водокористувачів. Давно доведено, що ті, хто користується цим, краще управляють, оскільки це їм потрібно», — заявив аграрій.

ВАРті новини: У Держводагентстві пояснили ситуацію зі сплатою за зрошення на Миколаївщині та Херсонщині

На його думку, для того, щоб це зробити в Україні, необхідне реформування державного управління. Можливе створення державного підприємства, яке управлятиме цими всіма системами, але вони повинні бути закріпленими за конкретним ДП.

«Аграрії зараз бояться, що якщо буде створено акціонерне товариство, то спочатку буде власником держава, а потім акції продадуть і активами стануть володіти закордонні компанії або приватні особи. Тоді фактично всі водні артерії опиняться без впливу водокористувачів, так, як це сталося з енергетикою — тарифи будуть нерегульованими», — вважає Рибалко.

Крім того, за його словами, необхідно, щоб в наглядову раду такого ДП входило 45% людей, які є безпосередньо водокористувачами. Наприклад, представники асоціацій водокористувачів. Їхня думка обов’язково має враховуватися при розподілі води і при формуванні тарифів на воду.

І останнє, що потрібно прийняти, — це закон про об'єднання водокористувачів. Зараз цей закон прописаний, його опрацьовували і депутати минулих каденцій і Інститут водного господарства.

ВАРті новини: «Монополію на воду» для поливу полів треба ламати

«Основа є, потрібно лише його доопрацювати. Наразі ВАР активно його доопрацьовує. Вони готові виносити доопрацьований закон на голосування. Нам потрібно це зробити, щоб передати насосні станції об'єднанню водокористувачів, які управлятимуть цими об'єктами», — наголосив Сергій Рибалко.

Разом з тим, як вказує фермер, потрібно звернути увагу на питання, які не влаштовують сільгоспвиробників:

  • завищення тарифу: приклеювання додаткових послуг, яких ніхто не потребує, але які додаються у вартість кубометру води, і тим самим піднімають тариф. Так, наприклад, підвищення на 1,4 копійки, які сумуються у кінці сезону в 15−20 млн грн. У Миколаєвській області — 5 коп.
  • подача електроенергії: на сьогоднішній день вартість електроенергії на 10 коп. вища, ніж у середнього с/г виробника, який самостійно домовляється про подачу електроенергії. Ці 10 коп. виливаються у декілька десятків млн грн. Можна було використовувати б лічильники потарифні, які б враховували нічну електроенергію. Це вигідно і для рослин, і сільгоспвиробників.
  • енергоефективність: є закон, за яким інвестор може зайти і зробити систему енергоефективною, тобто встановити насоси, в яких КПД значно вище. Але за цією гарною ширмою скривається те, що інвестор заходить на насосну станцію, ставить насос за 1−1,5 млн, а виставляє його за 10 млн. Потім включає названі витрати в тариф — протягом 10−12 років отримує кошти. А ця сума лягає на плечі сільгоспвиробників.

«Ми кожного року вкладаємо гроші у модернізацію зрошення. Ми тянемо трубопроводи, модернізуємо 200−400 га в рік, вкладаємо від 5 до 12 млн грн щороку. Але впевненості у тому, що ми будемо мати зрошення, не має, оскільки ми спостерігаємо рейдерські атаки на аграріїв. Часто на площі, на якій працює кругова машина, виділяють пай і не дають далі йти машині поливати, вимагаючи потрійну плату або шантажуючи. Саме закон про консолідацію земель захистить аграріїв, і нам не потрібен буде МВФ», — резюмує Сергій Рибалко.



Поділитись

 

Стежте за головними новинами агробізнесу в Україні та світі на Agravery.com , на сторінці Facebook , у Telegram або підпишіться на нашу розсилку, відправивши лист з темою "Розсилка" на [email protected] .

 

Тільки зареєстровані користувачі можуть коментувати

Увійти Зареєструватися

Comments (0)

Реклама

Реклама
Реклама