Валентина Лановенко: Ніша органічних плодів ні у Європі, ні в Україні абсолютно не закрита

— В багатьох галузях у зв’язку з девальвацією гривні пішло імпортозаміщення. Чи відбулося це в садівництві, адже значна кількість саджанців купувалася за кордоном, зокрема в Польщі?

— Співвідношення іноземного і українського посадкового матеріалу на ринку приблизно 50:50. Найбільше завозять саджанців яблуні та грушіі. Деякі підприємці впевнені в тому, що іноземний — означає кращий. Основними постачальниками саджанців є Польща та Нідерланди. Але потрібно розуміти, що саджанці, вирощені в наших ґрунтово-кліматичних умовах, є районованими та мають більший потенціал в порівнянні з іноземним садивним матеріалом.

— А як відрізняються ціни?

— Наразі підщепа invitro коштує 1-2 євро/шт., а вартість однорічного саджанця яблуні або груші коливається в Україні в межах від 18 до 50 грн. Більшість вітчизняних розсадників має власний маточник — вирощують репродукцію з елітних підщеп та не залежать від перепадів курсу валюти чи інших несподіванок.

— Більшість вітчизняних розсадників приватні чи державні?

— З державних на сьогодні найбільш знаним залишається Артемівський, який вирощує близько мільйона саджанців на рік. Щодо приватних, то їх в Україні налічується багато. Найбільше їх у Чернівецькій та Хмельницькій областях. Серед приватних розсадників нема масштабних. Середній розмір варіюється у межах 50-100 тисяч саджанців на рік. Великі садівничі підприємства на зразок «Сварог Вест Груп» вирощують великі партії саджанців для власних садів. Є також іще одна чисельна категорія, так званих «домашніх» розсадників, які вирощують не більше 2-5 тисяч саджанців на рік та продають їх на ринках у межах  сіл чи районів.  Але конкурентами у професійному розсадництві я назвати їх не можу.

На мій погляд, недоліком державних розсадників є відсутність достатньої кількості земельних ресурсів. У нашій  галузі дуже важливе правило так званої «свіжої землі»: саджанці мають вирощуватись на одній ділянці не частіше, ніж раз на 5-7 років, решту часу земля має відводитись під вирощування інших культур: зернових, сидератів або перебувати під паром. Як правило, у серйозних розсадниках застосовується закритий цикл вирощування: є маточний сад, де вирощується підщепа, та живцевий сад, де можна взяти живці для щеплення.

— На ринку багато неякісних саджанців? На що покупцям звертати увагу?           

— Конкуренція досить висока, і недобросовісних продавців вистачає. Дивишся на саджанець — ніби все добре: хороша крона, розвинена коренева система, а зрозуміти, що він був «витягнутий» за допомогою азотних добрив неможливо, це виявиться лише в період вегетації. Деякі господарі експериментують з закладкою садів іноземними саджанцями. Є серед них успішні приклади, але трапляються і невтішні. Багато писали в пресі про підприємство «АгроВесна», що на Київщині, — кооператив з вирощування плодово-ягідної продукції. В 2015 році було розкорчовано близько 15 га яблуневого саду, який був закладений італійськими саджанцями. Тому при купівлі саджанців (а особливо, якщо йдеться про велику партію), я рекомендую відвідати розсадник, звернути увагу на технологію вирощування, щоб убезпечити себе від купівлі  кота в мішку.

Головними критеріями, що впливають на саджанці є:

• Наближені природні умови вирощування: відсутність надлишкового зрошення та живлення — це забезпечення «імунної системи» саджанців
• Використання виключно ручної праці (прополювання) для боротьби із бур’янами (ніяких гербіцидів)
• Застосування біологічної системи захисту саджанців
• Закритий цикл вирощування від підщепи до саджанця — гарантія відповідності сортів та якості.

— Нещодавно відбулася певна лібералізація законодавства у галузі розсадництва та насінництва. Чи стане це поштовхом для створення нових приватних розсадників?

— Відповідно до внесених у законодавство змін дещо спрощено процедуру реєстрації розсадників. Водночас було відмінено перевірки помологічними службами. Що ж до кількості, то в зв’язку з лібералізацією законодавства їх навряд чи стане більше. Ринок є досить насиченим — надприбутків тут не отримаєш, до того ж цикл вирощування складає 2-3 роки (1-річні саджанці).

Але проблема в іншому — держава ігнорує розвиток розсадництва та садівництва. Раніше в Україні діяла державна програма з відшкодування частини затрат на закладання саду. Розсадники, які постачали садивний матеріал за цією програмою, мали пройти певну сертифікацію. Основними вимогами були наявність набору техніки, умов вирощування та ін. У нашій країні кожен сам за себе, а приміром, наші польські колеги отримують часткову компенсацію витрат на закладання саду та дешеві кредити (2-6% терміном 3-5 років) на будівництво фруктосховищ і купівлю землі. В Польщі дуже поширені сімейні садівничі господарства площею 5-15 га, які обробляють одна родина, при потребі наймають працівників на сезонні роботи.

— Якими мають бути початкові інвестиції на закладання плодового саду?

— Візьмемо за приклад  ділянку площею 10 га. Вартість закладки яблучного/грушевого саду складає в середньому 20 тис. дол. на 1 га. Це сумарні інвестиції, які включають посадковий матеріал, системи опори та зрошення, огорожу та ін. Найбільш вагомі вкладення відбуваються саме в період закладання саду. Щорічний догляд за садом в середньому коштує 100 000 грн на 1 га. Якщо  не продавати урожай з саду у період збирання, а орендувати холодильники, то окупність грушевого саду наступає з  5-річного віку, яблуневого — з 6-7-річного. Саджанці складають 80% комерційного успіху проекту. Яблуневий чи грушевий інтенсивний сад на карликових підщепах розраховані на 25-30 років, тому помилок при закладанні не повинно бути. Якщо є порушення в технології вирощування посадкового матеріалу, майбутній сад буде мати значно нижчий потенціал та продуктивність.  

— На які сорти яблук та груш  є на сьогодні найбільший попит серед господарств?

— Сорти груші, які є лідерами по вирощуванні у світі та мають великий потенціал на ринку України, – це Ноябрська (Ксенія) та  Конференція. Левову частку груш до нас імпортують з Нідерландів, Бельгії та інших країн з причини недостатньої кількості грушевих садів для задоволення внутрішнього попиту — близько 30% від потреби. Щодо яблук, то тут ситуація значно краща. Завжди в попиті класичні сорти – Голден Делішес, Ренет Симеренко, кращі клони Джонаголда. Покупці хочуть нових розрекламованих сортів — Фуджі, Гала, Гренні Сміт та ін.

— Ваше господарство у поточному році одним із перших в Україні планує переходити на вирощування органічних саджанців. Що це дасть?

— Дійсно, у цьому році наше підприємство проходить сертифікацію швейцарською фірмою «Органік Стандарт» як виробник органічних саджанців. Ми і раніше працювали  максимально наближено до органічних стандартів, проте на зараз просто хочемо, аби це було офіційно задокументовано. Що це дасть? Упевненість нашим клієнтам у тому, що вони купують саджанець високої якості та продуктивності. Якщо ми отримаємо «євролисток» (знак органічного виробництва — прим. авт.), то станемо першим органічним розсадником плодових культур в Україні.

— Ви плануєте експортувати саджанці закордон? Чи можливо створите органічний сад?

— Експортувати саджанці не плануємо. А ось з приводу органічного грушевого саду, думаю, ідея цілком слушна. Ніша органічних плодів ні в Європі, ні тим паче в Україні не закрита — попит значно перевищує пропозицію. Тим більше, що ціна подібної продукції в середньому вища у 1,5-2 рази.

Ірина Забуга

фото: приватний архів Валентини Лановенко