Уроки самостійності: чого аграрії навчилися за 25 років

Андрій Дикун, голова Всеукраїнської Аграрної Ради

- Із точки зору виробництва Україна зробила якісний скачок у плані підвищення ефективності, удосконалення технологій. По багатьом продуктам ми вийшли на перші позиції у світі, у рази збільшили виробництво ще ряду продукції. Ще не закріпили ці ринки за собою як лідери, але рухаємося у цьому напрямку.  Якщо ще 10 років тому взагалі не чули про нові технології, то сьогодні і в рослинництві і у тваринництві спостерігаємо дуже великий якісний скачок - багато з яких передових світових технології ми застосовуємо уже сьогодні. 

Крім того, за відносно короткий проміжок часу аграрії навчилися консолідуватися ― утворили ряд профільних асоціацій, навчилися повністю брати на себе відповідальність за виробництво, об’єднання, а певною мірою й за науку та створення додаткової вартості ― питання переробки, кооперації. Тобто це все у нас ще попереду, але «паростки» перші вже зійшли і тепер нам тільки треба їх правильно виростити.

Олексій Вадатурський, генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН»

- Аграрне господарство України стало, перш за все, ринковим. Сьогодні навіть немає натяку на ті господарства, що були у Радянському Союзі. Сучасні аграрії досить «продвинуті» люди. І сьогодні аграрні компанії України одни із найкращих у світі. І сьогодні в Україні створено досить конкурентне середовище для усіх суб’єктів господарювання. Цим Україна відрізняється від тієї, що була раніше. Пройде певний час і Україна, як аграрна держава, буде кращою у світі ― вона цього заслуговує. Я вірю в це.

Коли західні компанії дивляться, який успіх мають українські компанії, навіть на прикладі нашої, вони у захваті. Вони дуже шановано відносяться до компаній, що побудували свій бізнес у роки незалежності. Цей бізнес дуже красивий. Із нами рахуються усі в світі. Я, як керівник підприємства, відчуваю це на собі. Ми на рівних розмовляємо із великими транс-національними компаніями, із постачальниками кращих тракторів, на рівних партнерських відносинах із постачальниками обладнання для флоту. Тобто сьогодні нас позиціонують, як велику компанію, що представляє Україну.

Анатолій Юркевич, співвласник «Мілкіленд-Україна»

- Аграрії навчилися жити в умовах волатильності. В ситуації, коли ми маємо збувати продукцію на експорт, а ситуація в країні, на валютних ринках, змінюється, то люди вчаться жити, знаходити довгострокове фінансування в таких умовах. Це саме головне, щого ми навчилися ― виживати. Тобто з’явився досвід життя у ринкових умовах.

Олександр Мирний, співзасновник «Агрос-Віста»

- На зміну колгоспам прийшли величезні агрохолдинги. І я не можу сказати, що це велике благо для України. Тому що, на мій погляд, максимальний розмір землі у одному господарстві має складати максимум 30-40 тис. га для того, щоб воно було контрольованим і прогнозованим. І приклади «Мрії» та інших, я не хочу називати ці компанії, які ще трохи дихають, але із останніх сил, цьому є підтвердженням.

Головним уроком є те, що не можна нічого робити, не думаючи. Що, на жаль, ми ці 25 років й робимо.

Наприклад, розпаювання землі. Якщо ми відкриємо Конституцію, то побачимо, що земля ― загальнонародна власність. А розпаювали чомусь її тільки серед тих, хто працював у колгоспах. Не розпаювали навіть серед тих, хто у радгоспах працювали. Навіть між людьми, хто жили і працювали у селі (освітяни, медики), також не розпаювали. І штучно виокремили одну категорію людей і між ними поділили.

Бог з ним. Ми це забули, хоч це й не було справедливо. Але ж далі не можна поглиблювати помилки. Тому надати право продажу землі, я вважаю, величезна помилка. Людина має право реалізувати свою власність. Але тоді треба створювати спеціальні інститути, державний земельний банк, який мав би викуповувати цю землю і далі передавати її у довгострокову оренду із правом успадкування. Це було б правильно.

Олександр Сліпчук, головний виконавчий директор «Укпродукт Груп»

- Опишу ситуацію двома тезами. Перша - вітчизняні аграрії починають переставати бездумно експлуатувати землю, впроваджують технології. Друге - вони почали працювати. Закінчилися ресурси, що залишилися із часів Радянського Союзу, а їх було дуже багато.

Артур Лоза, президент Асоціації свинарів України

- Якщо підсумувати досягнення у галузі свинарства за роки незалежності, можна сказати, що вони були неоднозначними.

Перший період, до 2000-их років, ― період катастрофічного занепаду як товарного свинарства, так і племінного. Потім почалися роки становлення нового українського свинарства, яке б відповідало світовим стандартам і конкурентним принципам побудови цієї галузі. Якщо до 2000-их років були присутніми сумніви щодо того, чи виживе галузь узагалі, то зараз з упевненістю можна сказати, що галузь відбулася і вона буде, не зважаючи на ті економічні негаразди, які є. Тобто Україна приречена на побудову ефективного свинарства.

Микола Верницький, генеральний директор інформаційної компанії «ПроАгро»

- Перш за все, сільське господарство стало дійсно бізнесом і стало спроможним заробляти гроші. А гроші зробили усе таким чином, що сільське господарство України ― дуже розвинена галузь із передовими технологіями. Безумовно, поки не такого рівня, як, наприклад, у США. Але усі основні технології у нас залучено.

По-друге, у нас уже немає радянської системи колгоспів і ми маємо більш-менш вільне розпорядження землею. Мораторій на продаж землі залишається і це, звісно, погано. Але усе таки земля вже не державна, а приватна. Тож, як на мене, із руйнуванням радянської планової системи сільське господарство навчилося заробляти гроші, показало свою ефективність і тепер весь світ знає, що таке українське зерно, або українська олія.

Віталій Скоцик, голова Аграрної партії України 

- Україна пройшла довгий і складний шлях до здобуття Незалежності.  600 років боротьби багатьох поколінь українців. В 1991 році ми стали незалежною країною у тих географічних кордонах, в яких Україна ніколи раніше не існувала, тобто в найбільших і в найширших. І перед нами постало завдання - збудувати в цій країні державу. Сьогодні ми підбиваємо підсумки, що нам вдалося за ці 25 років і чого ми поки не зробили. Найбільший наш здобуток, те що ми стали консолідованою нацією. На жаль, за цей час ми не змогли вибудувати ефективної економічної моделі. Сьогоднішня наша економіка складає лише 25-26% від того рівня, на якому ми були в 1990 році. Якщо подивитись в розрізі різних галузей – то найуспішнішим було аграрне виробництво.

Ми повністю змінили колишнє сільське господарство колгоспно-радгоспної системи, перетворивши його на потужний світовий аграрний бізнес. Ми змінили суспільно-економічну формацію і в результаті стали одним з найбільших гравців на світовому агроринку: ми стали другим експортером зерна, першим виробником олії, третім виробником меду та багато інших речей. Інші ж галузі, на жаль, розвивались регресивно. І головна причина цього – незбалансована політична система, яка змінювала вектор розвитку країни після кожних виборів. Саме це завадило економіці розвиватись  поступально. Тому два головні наші завдання – забезпечення стабільної роботи політичної системи, в основі якої лежатимуть ідеологічні партії. І друге - напрацювання економічної стратегії розвитку країни. Розбудовувати економіку потрібно на основі конкурентної переваги, а самою природою нам дано безцінний ресурс – 25% світових чорноземів. Ми повинні перетворити нашу аграрну галузь з сировинної у переробну, це дасть робочі місця і кошти для розвитку інших галузей. Зрозумівши у чому наша сила, ми зможемо збудувати успішну державу.

Ірина Музиченко

фото: nikatv.ru