Юлія Прохода: Спостерігаємо попит за кордоном на українське насіння гречки

Нещодавно народні депутати підтримали законопроект № 0029 «Про приєднання України до Схеми сортової сертифікації насіння хрестоцвітих та інших олійних або прядивних культур та Схеми сортової сертифікації насіння цукрового та кормового буряка Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР)». В чому прогрес для українського насінництва?

 — В цілому, це позитивне рішення, але його треба вірно оцінювати. Україна вперше приєдналась до ОЕСР ще в 2009 році, це були наші перші схеми по зернових. В основній процедурі Україна в подальшому лише розширює свою участь у схемах. Подається технічне дос'є, воно проходить експертизу, і секретаріат ОЕСР дає висновок, що держава може розширити свою участь через приєднання до інших схем. Тобто особливих формальностей на наступному етапі, ну крім складання відповідного дос'є і його захисту на засіданні ОЕСР, вже немає.

В 2012 році Україна приєдналася до схем ОЕСР по олійних. І при цьому весь цей час ми чекали цього формального українського закону про приєднання до схем по олійних, а з 2017 року — ще й по цукрових буряках. Для ОЕСР в цьому проблеми не було. Та в нас вже третій президент змінився за той час, поки ми намагаємося формалізувати просто приєднання до чергової схеми. Законопроект № 0029 — це один із кроків вперед.

Що дає Україні приєднання до схем ОЕСР?

— З цього приводу є досить багато спекуляцій. Перша причина, яку зазвичай озвучують, коли говорять про приєднання до схем ОЕСР — це покращення сортових якостей насіння — і це не зовсім правда. Схеми ОЕСР не встановлюють вищих вимог до якості насіння, вони роблять вимоги однаковими. Тобто всі країни, які наразі є членами ОЕСР, їх 57, вони мають просто до свого насіння висувати однакові вимоги. Якщо ми говоримо про те, чи дійсно ці вимоги вищі, ніж внутрішні українські вимоги, — то ні.

При приєднанні я безпосередньо займалася дос'є по цукрових буряках, у нас були вимоги українські, які були вищі, ніж міжнародні вимоги. Тобто це не підвищення якості, це уніфікація вимог до сортових якостей насіння.

Другий аргумент, який приводять на користь вищевказаних новацій — це можливості експорту-імпорту. Приєднавшись до схем ОЕСР, можна здійснювати експорт-імпорт з уніфікованою відповідно етикеткою, що відповідає стандартам ОЕСР. Тобто це спрощує формальний бік. Не виключаючи при цьому необхідності виконання всіх умов, які ставить кожна країна, або, наприклад, міжурядове об'єднання, до насіння.

фото: infoindustria.com.ua

Наскільки в Україні розвинуте виробництво хрестоцвітих та інших олійних або прядивних культур?

— Хрестоцвіті та інші олійні - це льон, рижій, наприклад, інші технічні культури. В принципі, це чудові культури, які можуть використовуватися і для харчових потреб — зокрема, стало популярним вживати насіння льону. Прядивні культури, такі як коноплі, йдуть на виробництво одягу.

Читайте також: Пересів озимих: які культури обирають аграрії

Говорячи про перспективи цих нішевих культур на внутрішньому ринку, слід зазначити, що останній дещо викривлений. У нас перевага частіше надається виробництву високорентабельних культур. Наприклад, рентабельність соняшнику сягає 200%, але це культура, яка виснажує ґрунт.

Такі культури, як льон, навпаки є дуже зручними в сівозміні: вони забирають вологу з глибоких шарів ґрунту, тобто вони не висушують його, навіть збагачують мінеральними речовинами. Льон можна посіяти навесні і зібрати вже десь до кінця липня, а поле використати під посів озимих зернових, для яких льон є прекрасним попередником. Культура зручна, але її рентабельність складає не більше ніж 30−40%.

Існування експортного миту на насіння льону теж не додало популярності цій культурі. В умовах України льон має перспективи для вирощування з огляду на кліматичні умови, та льонарська галузь значного розвитку не отримала.

Ситуація з буряками ще гірша, їх виробництво різко пішло на спад. Станом на 2017 рік, коли ми приєднувались до схем по буряку, в нас кількість імпортованого насіння кормових та цукрових буряків складала 93%. Лише 7% було власне української селекції.

А що стосовно імпорту?

— Приєднання до схем ОЕСР дасть змогу іноземним компаніям завозити в Україну насіння іноземної селекції, тут його виробляти і, одержуючи сертифікат ОЕСР, відповідно, вже на наступну генерацію, знов вивозити його за кордон і там їм торгувати.

Чи вигідно це для України? В плані створення робочих місць, зайняття робочих площ — так. Але якщо ми подивимося на глибшу перспективу, то це будуть ті самі сорти-гібриди буряків, які і так виробляються на глобальному ринку світовими компаніями в багатьох країнах. Позначка «Україна» на них не буде стояти, воно не буде позиціонуватися як українське. Лише зазначать місце походження — Україна.

Чи може Україна відкрити нові ринки по насінню льону, рижію, прядивних культур, є такий попит?

— Лише від того, що ми одержали приєднання до схем ОЕСР, ми собі нові ринки не відкриємо. Треба знайти покупців і запропонувати адекватні ціни, що знову ж таки по культурах, по яких є експортні мита, не так і просто. Схеми ОЕСР дають лише можливість спрощення щодо оформлення супровідних документів.

Насіння льону ми експортували близько 57 тисяч тон, це в 2019 році. Поки що нових ринків, на яких нас чекають, я не бачу. Льон завжди буде нішевою культурою. Це зрозуміло з огляду на її призначення.

Та, наприклад, в Україні гречка стала імпортною культурою, як це не сумно. Ми виробляємо її менше за внутрішні потреби. В інших країнах є певний дефіцит щодо цієї культури. Ми спостерігаємо попит за кордоном на українське насіння гречки. Кожного року одержуємо запит з Туреччини — знайдіть нам насіння гречки. Тобто є відкрита позиція, яку можна було б закривати українським виробникам. Щодо хрестоцвітих, то такого попиту не має.

Україна є вже 10 років учасником схем ОЕСР по зерновим, кукурудзі, сорго, чи маємо ми право експорту насіння цих культур?

Сертифікати ОЕСР в даному випадку — це товарно-супровідний документ, який закриває лише одне питання. Тобто, якщо є дві країни, які є членами однієї і тієї самої схеми ОЕСР, то цей сертифікат може визнаватися для того, щоб в іншу країну ввезти це насіння. Далі вступають в гру внутрішні правила кожної з країн. Наприклад, в Україну можна ввезти насіння з сертифікатами ОЕСР сортів рослин, які внесені до реєстру ОЕСР, однак невнесені до українського реєстру, розмножити його тут і вивезти назад. В багатьох країнах є така сама система.

фото: 2000.ua

Так діють мультинаціональні компанії?

— Всі мультинаціональні компанії, що виробляють насіння в Україні, починали з одного — вони завозили спочатку в Україну насіння першого покоління, з якого виробляється товарне зерно, привчили до нього своїх споживачів.

Пізніше вони почали будувати тут вже насіннєві заводи, вносити свої сорти до реєстру тих, які придатні до поширення в Україні і, таким чином, отримали можливість виробляти насіння повноцінно. Тобто вони можуть його виробити в Україні з експортованого насіння, тут його продати, або вивезти назад. Виробництво в Україні насіння по деяких культурах дешевше, ніж за кордоном.

Але такого повного права експорту ми ще не маємо?

— Це залежить від кожної конкретної країни. Євросоюз треба розглядати як одну країну, там загальні правила. Деякі країни ЄС є членами тих самих схем ОЕСР, про які йшлось вище.

Однак, для ввезення на ринок ЄС треба, щоб було визнано еквівалентність системи сертифікації навіть тієї країни, що також є членом ОЕСР. Тобто, чому ми так чекаємо визнання еквівалентності нашої системи сертифікації - щоб мати право експортувати до ЄС. Тобто треба і сертифікат ОЕСР сортових якостей, і щоб наша система сертифікації була визнана еквівалентною європейській системі.

Чому гальмується цей процес, кому невигідне визнання українського насіння?

— Європейський союз за огляду на те, що це 28 країн, це досить бюрократична структура. В процесі обговорення будь-якої законодавчої теми висловлюється думка всіх 28 учасників, вислуховуються всі зацікавлені організації, і ці процеси дійсно тривають роками.

В нас не краще. Ми закон по олійних, формальний, в якому три рядочки, підписували з 2012 року до 2020, коли в нас законопроект був прийнятий в цілому. То чого ми очікуємо від Європейського союзу?

Україна з якогось моменту почала дуже активно педалювати цю тему. Чим активніше займаєшся якоюсь ініціативою, просуваєш, то більше шансів на її реалізацію. Але наш тиск на Європейський союз на певній стадії почав їх дивувати — чому Україна так прагне експорту насіння?

Чи боїться Європа великої кількості дешевого українського насіння?

— Українське насіння, якщо воно буде якісне, вироблене за всіма правилами, набагато дешевшим від європейського насіння не буде. Те, що певний додатковий обсяг може надійти на європейський ринок, це так. І Євросоюз, на відміну від України, захищає свої внутрішні ринки, тобто вони десь спрацьовують на випередження.

Україна — світовий експортер зерна, і при цьому імпортер посівного матеріалу. Чи можна зламати цей тренд у перспективі?

Це в дуже великій мірі залежить від України. З одного боку, є маркетингові заходи мультинаціональних компаній, коли вони заходять на український ринок, вони хочуть зробити все для того, щоб його забрати. Я не відкрию великої таємниці, коли скажу, що, наприклад, з позаминулого року пішла тенденція в міжнаціональних компаніях: якщо фермер купує мішок насіння соняшнику, який дорожче, ніж, наприклад, соняшник української селекції, йому мішок кукурудзи давали у подарунок. Простий маркетинг, але це присаджує покупця на певного виробника.

З другого боку, ми все ще думаємо, що закордонне краще. Так, є певні культури, по яких українська селекція не настільки досконала, як іноземна. Наприклад, соняшник. Сучасні гербіцидостійкі сорти, гібриди іноземної селекції, вони краще по врожайності, по витривалості хвороб, навіть по умовах обробітку, ніж українські сорти. Однак, є українські сорти, культури, по яких Україна може впевнено дати фору іноземним. Наприклад, зернові, озима м’яка пшениця.

Мені дивно, коли люди, які в принципі формують політику держави, закликають купувати насіння пшениці в Канаді. А нічого, що канадська пшениця повністю походить з української селекції?

Читайте також: Валютні гойдалки: куди піде курс долара після ослаблення карантину

Над чим працює сьогодні ваша асоціація «Українське насіннєве товариство»?

— У нас в асоціації переважають українські підприємства, і ми намагаємося робити чутним голос української селекції і насінництва. Імпорт у насінні - це імпортозалежність держави. Завжди може статися момент, коли ми розраховуємо на імпортне насіння, та ризикуємо опинитися в ситуації, коли в нас не буде чого сіяти. Подивимося на ситуацію з пандемією — це ризик, коли закривають кордони і для товарів також. Що ми будемо сіяти, якщо покладаємося лише на імпортне насіння?

В нас мають бути власні ресурси, і селекційні ресурси також. Змагатися з мультинаціональними компаніями нам важко, у нас нема таких потужних ресурсів, інколи промоушен-ресурсів, але ми намагаємось все ж таки доводити, що українська селекція має право на життя.

І якщо їй не допомагають, треба хоча б не заважати і забезпечувати рівні умови з іноземною селекцією. В нас інколи в гонитві за новинками для іноземної селекції створюють кращі умови, ніж для української.

Хто є членами вашої асоціації?

— Це в основному всі державні селекційні наукові установи, які займаються селекцією. Тобто це установи української Академії аграрних наук. Скажімо, це Інститут фізіології рослин, наш виробник насіння по зернових культурах. Це Одеський селекційно-генетичний інститут, це Інститут зернового господарства з Дніпропетровська, це Інститут зрошуваного землеробства з Херсонської області.

Читайте також: Настільна книга. Яку наукову аграрну літературу рекомендують тримати поруч українські вчені

Ми пишаємося українськими компаніями, які також є нашими учасниками тому, що вони можуть презентувати унікальні українські сорти на зовнішній арені, саме ті, хто займається в Україні внутрішньою селекцією. Попит на них є, назву приклад по озимій пшениці, коли сорт українського походження, української селекції зайняв друге місце у Туреччині. Це сорт, який спільно виведений і виробляється селекційно-генетичним інститутом з Одеси і ПрАТ «Селена». В той час як на Одещині цьогоріч загинули близько 300 тис. га озимих від посухи, то насінницькі посіви 28 сортів пшениці «Селени» знаходяться у найкращому в регіоні стані.

Можна відзначити компанію «Маїс», яка дуже успішно займається кукурудзою, і просуває насіння на зовнішніх ринках. В них є власна селекційна програма в Південний Америці, а це для перехресних культур зараз важливо, бо можна збирати кілька врожаїв на рік.

Який основний «біль» на сьогодні членів вашої асоціації?

— Це брак нормальної виваженої державної політики. Українській селекції у нас не приділяється жодної уваги, вважається, що це другорядне питання. Потрібне розуміння того, що ми бачимо для себе в річній, п’ятирічній і десятирічній перспективі. Галузь може бути прибутковою, і власними силами завоювати своє місце на ринку, навіть не вимагаючи особливої державної підтримки.