Україна за досвідом Туреччини може знизити свою залежність від імпорту міндобрив — експерти

Таку думку висловили Ілля Куса і Юрій Романенко, експерти Українського інституту майбутнього, передає unian.ua.

«Високі техногенні, терористичні та екологічні ризики, пов'язані з аміачною селітрою, стали хорошим приводом для деяких держав диверсифікувати свою економіку і відмовитися від зовнішньоекономічних залежностей», — розповідають експерти.

Так, спеціалісти звертають увагу на досвід Туреччини, яка кілька років тому повністю заборонила імпорт аміачної селітри (нітрату амонію) на свою територію.

«Будучи одним із найбільших в регіоні імпортерів нітрату амонію (400−800 тисяч тонн на рік), Туреччина давно виношувала плани щодо позбавлення свого агропромислового комплексу залежності від закордонних поставок, і в першу чергу — російських», — зазначають фахівці.

Слід додати, що протягом останніх 10 років турецький уряд видав величезний карт-бланш вітчизняним хімікам, максимально сприяючи розширенню, розвитку та оновленню турецьких підприємств з виробництва аміачної селітри та інших мінеральних добрив.

«Міністерство сільського господарства Туреччини видало циркуляр про істотні обмеження в імпорті селітри в лютому 2015 року, а на початку червня 2016 року турецький уряд прийняв рішення повністю заборонити імпорт будь-яких добрив, у складі яких є аміачна селітра», — підкреслили Ілля Куса і Юрій Романенко.

За словами спеціалістів, даний крок вплинув не тільки на безпеку країни, але й призвів до зростання виробництва добрив в країні. До теперішнього моменту Туреччина є одним із найуспішніших експортерів міндобрив у регіоні.

«Таким чином, Туреччина, заборонивши імпорт аміачної селітри, наклавши істотні обмеження на її перевезення всередині держави, істотно розширивши власну базу виробництва і оновивши її інфраструктуру, зуміла вирватися із залежності від зовнішніх поставок хімікатів для свого сільського господарства», — зауважують експерти.

Так, фахівці додають, що Україна, будучи країною зі своїми розвиненими хімічними підприємствами, сьогодні до 40% необхідного країні річного обсягу аміачної селітри імпортує. Щорічний обсяг споживаної аміачної селітри становить понад 2 млн т. Україна може виробляти весь цей обсяг, але імпортує близько 700 тис. тонн на рік.

«Найслабшим місцем в питанні імпорту аміачної селітри є українська портова інфраструктура, яка не розрахована на прийом, зберігання і перевалку подібного вантажу. Ще десять років тому було складно собі уявити, що ми будемо морем приймати до 40% необхідного країні річного обсягу аміачної селітри. Зрозуміло, що необхідної портової інфраструктури в Україні просто немає», — вважають аналітики.

Звернемо увагу, що у розпал посівних кампаній через українські порти щомісяця може перевалюватися близько 100 тис. тонн нітрату амонію. Це продукція, яка заходить до України з тієї ж Туреччини, Грузії, Румунії, Болгарії. Водночас, майже кожна з цих країн є або країною-прокладкою для російських виробників агрохімії, або підприємства знаходяться в щільній кооперації з російськими компаніями.

«Такий стан речей веде до величезних ризиків безпеки, особливо в умовах триваючої війни на Донбасі, і близькості Донбасу і Криму до основних українських портів, на складах яких зберігаються тисячі тонн селітри», — вважають спеціалісти.

На думку Іллі Куси і Юрія Романенка, Україна може перейняти досвід Туреччини і позбутися залежності від поставок добрив з-за кордону.

«Для цього держава повинна виступити арбітром і модератором між НАК „Нафтогаз“, хімічною промисловістю і АПК. Але Україна наполегливо нарощує імпорт добрив, поки та ж Туреччина нарощує їх експорт», — підсумовують експерти.

Нагадаємо, в порту «Південний» зберігається 9,6 тис. тонн аміачної селітри.