Три стратегічних кроки для розвитку молочного сектору, які варто здійснити Україні

У 2024-му році ріст пропозиції молока у світі буде обмеженим, - прогнозують аналітики IFCN. На виробництво тиснутимуть висока собівартість, у першу чергу, через здорожчання паливно-мастильних матеріалів і логістики, а також нові законодавчі вимоги, пов’язані з екологізацією виробництва та поліпшенням добробуту тварин.  

Окрім зазначених вище глобальних викликів, аграрний сектор України другий рік поспіль зазнає колосальних втрат через війну, а майбутній вступ до ЄС вже зараз зобов’язує українських виробників молока відповідати вимогам якості і безпечності продукції європейського співтовариства.  

Аби втримати позиції на міжнародній молочній арені та зміцнити статус нетто-експортера молочної продукції, українським виробникам молока слід  вибудувати власну бізнес-модель молочнотоварної ферми, що ґрунтується на плюсах, які вже є у веденні аграрного бізнесу в Україні. Чому це є реальною необхідністю та як пов’язане з субсидуванням в ЄС - розповіла керівниця проєктів АВМ по співпраці з переробкою Олена Жупінас.

При цьому варто взяти до уваги коментарі аналітиків IFCN, якими вони поділилися під час міжнародної конференції IFCN Dairy Conference-2023. З огляду на нові обставини та виклики, вони радять молочарям світу, які розмірковують про майбутнє і перспективи молочного виробництва, взяти до уваги таке: 

1. Визначитись із стратегією національної галузі — імпортувати чи розвивати власне виробництво. На тлі зміни ставлення суспільства до молока і молочної продукції, молочного скотарства і ферми особливо актуально постає питання молочного майбутнього кожної країни. На національному рівні варто визначитись, бути імпортером чи розвивати власне виробництво, враховуючи змінність умов і волатильність ринку. Кожна країна повинна ухвалити власне рішення. 

2. Виробляти більше поживних речовин, щоб мати надійне джерело надходжень для сталого розвитку. Для українських виробників молока особливо актуальним є питання вмісту жиру й білка в молоці. Наразі базові показники 3,4% жиру та 3,0%, коли в топових молочних країнах ЄС ці показники вищі (до прикладу, у Польщі, Франції та Німеччині -- 3,7% жир та 3,2% білок). Обравши євровектор, мусимо очікувати, що базисні показники буде переглянуто, відповідно, будуть зміни в технічних вимогах до молока-сировини.  

3. Боротись за фермера, тому що інформування і діалог — ключ до лояльності споживачів та гарантованої ціни на молоко. З одного боку, потрібно комунікувати зі споживачем й інформувати про те, з якими викликами стикається фермер, переробник та дистриб’ютор, щоб поставити на полицю здоровий екологічний продукт, і що такий високомаржинальний продукт не може продаватись дешевше, ніж, наприклад, бутильована вода.  

З другого боку — потрібен ефективний діалог з політиками. Як відомо, у 2019 році було оголошено про Європейський зелений курс, який передбачає цілу низку заходів, що вимагають значних додаткових інвестицій у молочне виробництво. Ухвалюючи рішення про зелений курс, політики більше прислухались до екоактивістів, а з фермерами мало хто радився — їх просто поставили перед фактом.  

Як наслідок, через і без того високу собівартість виробництва молока фермери змушені згортати бізнес і не в змозі забезпечити продовольчу безпеку. Отже, коли йдеться про екологічну стійкість, треба пам’ятати і про економічну стійкість та можливість виробляти таке молоко, якого потребує світ.  

Власне тому потрібно бути гнучким, готовим до змін і сміливих нестандартних рішень. За порівнянням аналітиків IFCN, сьогодні молочна галузь світу рухається зі швидкістю 50 км/год, а треба пришвидшитись до 150 км, щоб відповідати усім тим викликам, які перед молочними фермерами ставить економіка і кліматичні зміни.