Сміливість бути фермером: як виживає під час війни агропідприємство на Дніпропетровщині

П’ять років тому молоде подружжя Юлії та Олександра Кривцунів оселилися у селі Мишурин Ріг на Дніпропетровщині і вирішили займатися сільським господарством. Сьогодні фермери обробляють близько 100 га своєї та орендованої землі, вирощують сою, кукурудзу, соняшник та пшеницю. Подружжя домовилися про чіткий розподіл зон відповідальності у бізнесі, і цей підхід допомагав працювати ефективно. Юлія опікується юридичною та фінансовою стороною господарства, а Олександр – технічною та виробничою. З 2021 року подружжя розпочало ділитися фермерським досвідом у соціальних мережах, і зараз має майже 30 тисяч активної аудиторії.

«Але війна внесла значні корективи у наш бізнес», – розповідає Юлія. З початком повномасштабного вторгнення їхнє господарство, як і багато інших по всій країні, стикнулося з нестачею та високою вартістю добрив і необхідних ресурсів. А через ускладнену логістику та низькі ціни на зерно, малим фермерським господарствам складно забезпечити себе обіговими коштами для щоденної роботи.

Виклики Кривцунів, на жаль, типові для агро ММСП. Згідно з дослідженням, проведеним за підтримки Програми USAID АГРО у травні 2024 року, більше 30% фермерів називають найбільшою загрозою своїй діяльності ціновий дисбаланс, коли ціни на матеріально-технічні засоби виробництва зростають, а ціни реалізації продукції знижуються. Близько 75% підтверджують гострий брак фінансових ресурсів. 66% зазначають, що посівна 2024 року пройшла для них у режимі максимальної економії, аж до повної відмови від добрив.

Господарство Юлії та Олександра стало одним з 7,621 агровиробників у 23 областях України, які отримали карбамід до весняної посівної 2024 року від Програми USAID АГРО. «Добрива неможливо було купити, продавали за більш, ніж 20 000 грн/т. Тому одержати підтримку у вигляді певного обсягу добрив для малого фермера, насправді, дуже відчутна допомога. Завдяки отриманим добривам ми змогли підживити 10 га пшениці і сподіваємося отримати кращий врожай».

Ще одна зміна з початку повномасштабної війни – брак працівників. Близько 9% агро ММСБ називають кардовий голод одним з основних викликів посівної 2024. Юлія розповідає, що опановує водіння трактора та вивчає технологію вирощування агропродукції. «Я думаю, що бути фермером у цей час - це вміти все. Нехай воно в житті не згодиться, але треба бути готовим. Маючи дві вищі гуманітарні освіти, ніколи не могла подумати, що буду трактористкою. Колись мріяла бути юристом і працювати в офісі, а зараз без поля не уявляю своє життя».

Юлія каже, що в перші дні війни навіть не думали кудись виїжджати. Адже мають відповідальність перед тими людьми, які довірили їм свою землю і чекають на орендну плату: для сільського населення ці гроші важливі. «Зараз ми просто тримаємо бізнес на операційному рівні. Про прибуток такий, який отримували до війни, навіть мова не йде. Єдине, що ми робимо, це виплачуємо людям орендну плату і закуповуємо посівний матеріал на наступний рік. Намагаємося втриматися в цей складний час. Ми впевнені, вистоїмо зараз – процвітатимемо у мирний час. Віримо в це».

Сміливість бути фермером – це попри всі виклики продовжувати працювати на українській землі. Кривцуни йдуть саме цим шляхом. «Українська земля – найродючіша у світі. Ми тут народилися. Вдома найкраще. Це наша земля, за яку будемо боротися. Попри все потрібно сіяти, вирощувати, щоб українці мали хліб на столі. А також постачати наше українське зерно тим країнам, які його потребують. Кожен з нас зараз має докладати максимум зусиль у своїй сфері діяльності, підтримувати економіку щоб зберегти країну», - підсумовує Юлія.