Сергій Юр’єв: Поле – це пазл, який треба кожного сезону збирати по-новому

На території у 12 тис. га на Ічнянщині група «РОСТОК-ХОЛДИНГ» успішно вирощує кукурудзу, соняшник, сою та пшеницю і намагаєються перевершувати показники минулих років. Так, завдяки диференційованому підходу до технологій цьогоріч, навіть незважаючи на несприятливі погодні умови зібрали 6,5 т/га пшениці. Головний агроном Ічнянського кластеру групи «РОСТОК-ХОЛДИНГ» Сергій Юр'єв поділився із Agravery.com своїми враженнями від сезону та розкрив деякі таємниці роботи на полях підприємства.

Як оцінюєте загалом  поточний польовий  сезон?

- Сезон я б назвав складним, через низку факторів. Весна була ранньою та прохолодною, заморозки на початку травня у певних регіонах дуже сильно вплинули на пшеницю, а де-інде урожаї майже не зачепило. До того ж, майже не було опадів, за нашими спостереженнями, на Чернігівщині у травні-червні випало лише 50%-60% від норми. Липень хоча і не впливав уже на результати по раннім зерновим, проте завдяки ним вдалась дещо вирівняти ситуацію по пізнім культурам. Урожай пшениці ми отримали 6,5 тонн, і це дещо більше показників минулого року, вся пшениця другого та третього класів. Крім пшениці успішно сіємо соняшник, сою, кукурудзу. По останній 70% попало під травневі заморозки, проте відновилась самостійно, не пересівали. Вологозабезпеченність зараз для кукурудзи нормальна, вона протрималась посушливий період завдяки накопиченій в осінньо-зимовий період волозі. Щоправда і вегетація, і як наслідок збір, затягнуться щонайменше на два тижні. Таким чином будуть додаткові витрати на сушіння та доробку зерна. Сходи сої з`явились уже після заморозків, проте для розвитку не було достатньої кількості тепла та опадів. За таких умов погано спрацювали гербіциди, тож забур`яненість посівів більша. Таку ситуацію я спостерігаю не лише у нас, а й у низці інших господарств, прийнаймні там, де займаються традиційною, а не ГМО соєю. Найкраща ситуація на наших підприємствах зараз по соняшнику, він посухостійкий та любить таку погоду.

Читайте також: Аграрії, єднайтеся: консультанти на прикладах агітують за кооперацію

Досить цікаво – багато господарств цьогоріч фіксують втрати по пшениці через посуху, натомість ви говорите про збільшення урожайності. У чому секрет такого успіху?

Результати по пшениці не можна назвати рівномірними, адже погодний фактор значно впливав на розвиток рослин по всій Україні. Осінь для висіву озимини була суха та рання, тож не вся пшениця змогла розкущитися, та зміцніти. А весною було набагато холодніше, ніж зазвичай, вегетація почалась рано, хоча і весна була затяжною, чергувалась із заморозками. Господарі із Полтавської та Черкаської, Київської областей вимушені були частину пересівати, не все дало сходи тож отримали урожай на рівні південних областей, хоча традиційно мають набагато більше. Кращий урожай, напевне, отримають у заліку у західних областях – там не було заморозків, вологи достатньо і ранні зернові покажуть хороший результат. У нас обійшлося, посушливо у нашому регіоні стало лише у червні, проте це впливало лише на налив зерна. На наш результат, окрім погодного фактору вплинуло і те, що ми ретельно продумуємо технологію, враховуємо особливості кожного окремого поля – грунтів та попередників. У нас у кластері є і піщані грунти, і супіщані, і чорноземи, дерново-підзолисті, інколи на одній ділянці може комбінуватись відразу декілька видів грунтів. Тому поле для мене – це своєрідний пазл – потрібно кожного сезону збирати по-новому і враховувати всі характеристики господарств і території.

Якої підсумкової урожайності чекаєте по сої та кукурудзі  та соняшнику?

- По сої минулого року зібрали 37 ц/га,  а у  цьому році такого результату не буде, зберемо  25 ц/га, по соняшнику  – 30 ц/га, кукурудза дасть приблизно 90 ц/га у бункерній вазі. Але все буде залежати від погоди.

Через недостатню кількість вологи аграрії зіштовхуються із проблемою ефективного закриття її у грунті. Яким чином це робите?

-  Не вибираємо солому відразу після збирання зернових. Вона подрібнюєються і рівномірно розподіляється по площі поля. Це своєрідний шар мульчі, який зберігає грунт від випаровування, і таким чином заощаджує вологу. Надалі все робиться відповідно до системи, по якій працює окреме господарство – якщо це ноу-тілл, то більше робіт не проводять, солома прикриває від випаровування, якщо мінімальна технологія, то роблять лущення стерні легкими дисковими боронами, порушують капіляри, по яким волога може випаровуватись на поверхню, і створюють шар, який буде зберігати від випаровування нижні горизонти грунту. У південних областях господарі все частіше відмовляються від оранки, використовуючи глибокорихлювачі або для мінмального обробітку, які обробляють глибший шар, що дозволяє ефективно зберігати вологу, не перегортаючи пласт.

А як щодо осінньої обробки грунту? Які технології використовуєте?

- Під різні грунти – різні обробки. Під піщані грунти раз на 2-3 роки здійснюємо глибоку рихлення, а решту часу просто дискуємо стерню і сіємо соняшник або інші культури. На чорноземах – робимо або оранку або працюємо глиокорихлювачами. Не забуваємо про лущення та подрібнення стерні кукрудзи після збирання, і рівномірний розподіл по поверхні поля. Це і вологу береже, і сніг затримує, грунт не так сильно промерзає, і пропускає воду у глибші шари грунту. Голу землю на зиму залишати при такій системі не бажано.

Читайте також: Руслан Голуб: Економити можна, інвестуючи. Наприклад, в ефективну техніку.

А яким чином підбираєте сорти та гібриди?

- Намагаємось кожного року обирати із найкращих виробників, ніколи не працюємо із не надійними партнерами. На цей рік, приміром, ми обрали посухостійкі гібриди кукурудзу від трьох провідних світових компаній, які працюють в Україні. Такий вВибір ми зробилив не випадково – минулого року у нас було багато вологи, тож за нашимимоїми спостереженнями цього року могло бути значно менше. Мінусів у посухостійких гібридів мало, а от плюс – те, що в такі роки як цей вони значно менше «просідають» в урожайності. Звичайно, є більш інтенсивні гібриди, проте вони працюють за екстремальних погодних умов не настільки добре.

Знаю, що низка господарств не лише на півдні, а й на сході та півночі України  реалізують проекти зрошення. Як ви до цього ставитесь, чи плануєте  відводити площі під зрошення?

- У цілому – позитивно, якщо у господарства є можливість і економіка дозволяє. Ці посушливі періоди з якими стикаються господарства навіть тут на півночі стимулюють думати про подібні проекти. Якщо раніше за радянських часів займались осушуванням земель та болотистої місцевості, то зараз шукаємо рецепти від нестачі вологи. Пам’ятаю у 2015 році 45 днів була посуха аж до початку вересня, потім трохи дощу, а потом – знову 45 днів посухи, це вплинуло і на пізні культури і деякі проблеми були з отриманням сходів озимих – вологи просто не було. Сходи озимих ми отримали лише тому, що посіяли без обробки грунту, по нульовій технології спеціальними сівалками. Якщо б провели підготовку ґрунту, то отримання гарних сходів було б малоймовірним.

Які культури на вашу думку варто господарствам вводити у сівообіг?

- Залежить від масштабу діяльності кожного підприємства. Фермерам краще дивитися на нішеві культури, експерементувати Ми входимо до складу агрохолдингу, апелюємо великими масивами землі та великими обсягами продукції тож в першу чергу, дивимось на рентабельність та можливі обсяги експорту. Тому поки що чотири культури соняшник, кукурудза, пшениця та соя залишаються пріоритетними. Зараз агрохолдинги починають додавати до переліку культур приміром ячмінь – але на нього не найкраща ціна,а ріпаку нашій зоні погано зимує. Можливо, є сенс подивитись на горох, це добрий попередник по пшениці, і відносно рентабельна культура але його вже ввели на свої пмоля багато господарств за останні два сезони. Якщо зі сторони індії та Пакистану буде і надалі стабільний попит та ціна, то ми його включимо до переліку культур у майбутньому.

Науковці говорять про значне виснаження ґрунту «завдяки» сучасним інтенсивним технологіями господарювання та непродуманим сівозмінам. Як ви ставитесь до цього твердження?

- Насправді, достовірних даних щодо того, наскільки виснажені українські чорноземи саме завдяки роботі аграріїв ніхто не проводив, тож стверджувати напевне я б не став – у нас чимало інших факторів. Сьогодні аграрії навпаки до землі ставляться більш відповідально, - нова техніка, добрива дозволяють менше шкоди завдавати довкіллю. Та й урожайність рік від року зростає ми вкотре маємо експортні рекорди по олії та зернових, якби ґрунт був виснажений, цього б не сталося.

Які технології обробітку ґрунту  сьогодні є найбільш актуальними для аграріїв?  У яку технологію вірите особисто ви?

- Я вірю у здоровий глузд. Тож постійно змінюємо намагаємось експериментувати, робити інші підходи дивитись що підходить краще. Систем обробітку ґрунту дуже багато – кожен обирає те, у що вірить. Ресурсозберігальні та грунтозахисні технології дуже актуальні для південної України, та трохи центральної, а для заходу та півночі, де вологи побільше можна робити змішану систему. Але головне, це можливість гнучко реагувати на зміни. Якщо восени немає вологи потрібно сіяти без обробки грунту, це вартіант для отримання своєчасних сходів. Не так давно ми придбали два посівні комплекси – вони нас у прямому сенсі слова рятують на посівах пшениці та сої. Ця техніка універсальна, вона може сіяти як по обробленому, так і не по не обробленому ґрунту. Якщо приміром, волога після збирання соняшнику перед посівом озимої пшениці мінімальна, проводимо десикацію одночасно прибираємо бур`яни і далі сіємо без обробки ґрунту, аби не втратити вологи. Якщо осінь волога, то проводимо обробіток ґрунту і сіємо.

У скрутній економічній ситуації для господарств особливо гостро постає проблема економії добрив, на які витрачається левова частка обігових коштів. Як це робите?

- Основний метод – це подальша локалізація внесень міндобрив, тоді коефіцієнт їх використання буде максимальним. Завдяки такій системі ми економимо 25-30% добрив. Якщо раніше, за радянських часів, добрива в основному вносили в розкид, бо вони були дешевшими за вирощувану продукцію, тому ніхто не зважав. Якщо раніше вносилось 140 кг у діючій речовині на 1 га, а то сучасні господарі використовують вдвічі менше, в рази зменшилось внесення органічних добрив. При розкидному способі коефіцієнт засвоєння добрив рослинами значно менший, ніж при локальному. Тому локалізація у цьому аспекті дуже корисна. Потрібно приділяти цьому більше уваги. Техніка для локального внесення хоча і дорога (далеко не кожен може її собі дозволити – потрібно мати доступ або до дешевих кредитів, або мати достатньо коштів на рахунку) проте реально може окупитися господарству за 2-3 сезони, а її амортизаційний строк її 7-10 років.