Секрети "Моркви": як влаштувати сімейну овочеву ферму

Власники підприємства  із веселою назвою  «МоркваФерма» секретів виробництва не приховують. На сторінці у соціальній мережі майже кожен день відвідувачі сторінки можуть «відслідковувати» життя ферми, коментувати фото, обмінюватись пропозиціями та коментарями і робити замовлення на овочі з ферми. Для Agraverу.com Ірина та  Дмитро Чернецови розповіли про переваги такого підходу та та поділились подробицями веденням малого овочевого бізнесу.

Ви дуже активні у соцмережах. Що це дає?

Дмитро: Всі нові клієнти в перші роки прийшли до нас лише через соцмережі. Зараз вже почало працювати так зване «сарафанне радіо». Задоволений клієнт завжди приведе нового клієнта. Запустити групу в Facebook коштувало нам $10 - дві рекламні компанії по $5, щоб залучити нових користувачів, окрім своїх друзів. Більше жодних платних рекламних компаній ми не робили.

І ви продаєте свою продукцію переважно через Facebook?

Ірина:  З появою Facebook, Instagram та інших соціальних мереж питання збуту продукції значно  спростилося. Головне - мати гарний продукт в якості якого ти впевнений. На даний час у нас два канали збуту - кінцевий споживач та ресторани. На наступний рік плануємо розширити свою клієнтську базу, але вхід у великі мережі не ставимо за мету, бо це вже зовсім інший бізнес. Маржинальність  роботи із магазинами для  маленьких ферм не велика, тож ми намагаємось максимально зробити все власними силами. Мушу сказати, що прибутковість в обхід мереж  значно вища, а клієнтів не так і мало – все залежить від того, як ви вирощуєте та які культури.

Яким чином ви обирали культури під посадку?

Ірина: Ми вирощуємо культури,  які швидко ростуть і займають мало місця. Приміром, картоплі, капусти та інших рослин, які розвиваються весь сезон і займають купу місця ми не садимо. Першими почали вирощувати ті овочі, що самі їмо, і корисні дитині. Це були томати, огірки, перець, салат, руккола, капуста брокколі, часник і т.д.

Ще на початку сезону ми плануємо, які рослини і в якій кількості і, навіть, на яких грядках ми посадимо. Прописуємо дати посіву та сбору врожаю. Оскільки ми співпрацюємо з ресторанами, ми не можемо дозволити собі «випадіння» якогось продукту з асортименту, тому без детального планування ми просто не втримаємо нашіх клієнтів. У сезон, коли роботи дуже багато, в нас вже є готовий план дій по тижням, якого ми чітко дотримуємось. Всі обов’язки поділені за можливостями, чоловікові – важка робота з технікою, мені – кропітка з розсадою, а малий допомагає всім потрохи – там насіння посипав мамі, там – татові сівалку потягав. Роботи вистачає всім!  

І  надалі ви розширювали асортимент, чи не так?

Дмитро: З часом ми не розширили, а навпаки - скоротили асортимент, бо зрозуміли,  що невеликі розміри ділянки «диктують» свої умови і що, вирощуючи капусту, ми і попит не зможемо задовільнити, і заробити грошей –  адже фермерство, як не крути, справа сезонна. Тому зараз вирощуємо тільки скоростиглі сорти  і культури (термін достигання до 70 днів). Решту нашого асортименту скоригував попит. Найбільш популярними, серед наших споживачів, я б назвав рукколу, шпинат і томати черрі. 

За якими ще принципами  ви обираєте сорти, окрім швидкості достигання?

Ірина:  Обираючи сорти, ми спочатку, приділяємо увагу смаковим якостям рослини, а потім враховуємо вже стійкість до хвороб і урожайність. Ми, як ніхто інший, розуміємо, що клієнти цінують  і обирають нашу ферму,  в першу чергу,  за якість самого продукту, – овочі  зі «смаком трави» вони можуть купити і в інших місцях. Ми намагаємось тримати основний асортимент в межах 15 культур - все що більше – вже наші експерименти.

Овочі яких сортів вже встигли стати вашими особистими «фаворитами»?

Ірина: О тут, наші смаки дещо розділились (усміхається). Я люблю рукколу (сорти Arugula і Sylvetta), петрушку (сорт Фестиваль), черрі тільки індетермінантні (дуже сподобався сорт Здоровая Жизнь), буряк (Redball, Cylindra,  Detroit)  а також салати Lolla Biondo & Rosso.

Дмитро: Я люблю ще листову капусту браунколь (Kale Blue Curled Scotch), різні сорти томатів і, останнім часом, мій фаворит - це французький мікс салатів (mesclun mix) до якого входять молоде листя руколи, ендівію, кервелю і листового салату. Якщо до цього міксу додати горіхів, солоного сиру і якусь цікаву заправку, то виходить ідеальна вечеря.

Ви зробили ставку на зелену та овочеву «екзотику». Натомість в  Україні, навіть враховуючи аграрну спрямованість нашої держави, купити таке насіння майже неможливо. Як ви вирішуєте цю проблему?

Ірина:  Проблема не так у екзотиці як у тому, що на  українському ринку днем із вогнем не знайдеш органічного насіння. А оскільки ми із самого початку вирішили взагалі не використовувати на ділянці хімію - це стало дуже  великою проблемою. Якісного не обробленого насіння в Україні знайти важко, особливо, якщо хочеться купити якійсь цікавий сорт, тому частково ми купуємо насіння за кордоном.

Чи пробували ви працювати із українськими селекціонерами?

Ірина:  Так, крім іноземного насіння   решту ми купуємо в українських інститутах в Нікітскому Ботанічному саду та Харьковському інституті рослин та у місцевих селекціонерів (з Дніпропетровської області та Чернігова). Томати ростуть відмінно, у редиски дуже гарний смак, але дуже швидко перестигає. А взагалі-то українського насіння – на жаль, немає. Те, що пропонується компаніями, дуже низької якості, великий пересорт і обмежений вибір сортів.  

Як даєте собі раду із розсадою? Вирощуєте лише самі чи купуєте вже готову?

Ірина:  Розсаду зараз вирощуємо самі, декілька разів докуповували готову і результат був незадовільний. Свої томати стояли, а покупні – всі пропали. Більше разсади купувати не будемо – годі експериментів! 

Ви  почали завозити в Україну досить незвичні сорти рослин. Чи не боялись ви що  такий «експеримент» може не сподобатись подекуди досить консервативним українцям? 

Ірина: Ні, з приводу цього у нас не було жодних побоювань, бо наші клієнти, так само як і ми, готові експерементувати та знайомитись з новими овочами та смаками. Плюс до того ці «експерементальні овочі» ми вирощуємо в невеликих обсягах – на перший сезон самі для початку куштуємо їх, спостерігаємо.  А вже на наступний рік ми плануємо посадки згідно отриманого досвіду   –  будемо вирощувати лише ті культури, які однозначно добре у нас «прижились». За результатами 2015 року у  нас дві улюблені новинки – це капуста Браунколь (Кейл) (або як її називають листова капуста) та мангольд різнокольоровий.

Ви вирощуєте органічну продукцію, натомість, сертифікат отримувати не поспішаєте. Чому?

Дмитро: Так, ми знаємо і слідкуємо за всіма вимогами щодо вирощування органічних овочів, використовуємо лише чисте (не оброблене фунгіцидами) насіння. Постійно робимо відповідні тести насіння, води, землі і овочів та зелені. Але самого органічного сертифікату не маємо і поки що не плануємо його отримання. Бо це неодмінно  напряму відобразиться на вартості кінцевого продукту – 2-3 тисячі євро вкладені у початкову сертифікацію землі краще витратити на розвиток ферми, купівлю витратних матеріалів. До того ж ми не бачимо сенсу –  у нас в країні практично не довіряють сертифікатам, тому що історично склалося що у нас будь-який «папірець» можна отримати за хабар. А компанії, які займаються органічною сертифікацією, на жаль, майже не популяризують «органік продукцію» і сертифікацію серед споживачів, а роблять це лише серед виробників. Такий підхід має змінюватись.

Ми намагаємось бути максимально відкритими з нашими покупцями, постійно пишемо про те, що і як ми вирощуємо. Завжди раді гостям, яким цікаво побувати у нас на ділянці. Мені здається, що особистий контакт набагато важливіший для такого невеликого господарства як у нас.

Сьогодні на невеликих ділянках часто будують так звані теплі чи високі грядки. Чи використовуєте ви ці технології у себе?

Ірина:  Ми не будуємо ані  теплих, ані високих грядок. Наша ділянка поділена на грядки довжиною 10 м ширина 0,6 м. Ширину обрали згідно фрезі культиватора, а довжина  обумовлена стандартними розмірами більшості матеріалів (плівки, агроволокна, поливу). Маючи однакові розміри всіх грядок, нам зручніше планувати обсяги і розуміти, який врожай можемо отримати з грядки.  

Чи використовуєте ви якесь ноу-хау у боротьбі із хворобами та шкідниками? Адже, як відомо овочі вирощені без хімії уражуються більше.

Ірина:  Найпростишій вихід – це просто не вирощувати рослини, які неможливо, або дуже складно виростити без хімії. Це приміром, капуста, картопля, боби і огірки (які до речі поки що нам не вдається виростити, бо немає теплиць). Більшість рослин, які пошкоджуються хрестоцвітніми блошками, таких як руккола, редис, кейл, пак-чой ми в обов’язковому порядку накриваємо агроволокном. Руккола в нас накрита протягом всього  сезону. 

Томати ми також нічим не обробляємо,  – вірите ви або ні – але це щира правда. Можливо, нам як новачкам щастить, але ми вживаємо певних заходів. По-перше, саджаємо рідко, – одна рослина в ряду, відстань в рядках не менше 50 см. Обов’язково підв`язуємо всі рослини та пасинкуємо їх. Для себе ми зробили висновок, що здорова рослина росте лише на здоровому багатому грунті, тому всі наші зусилля ми спрямовуємо на покращення нашого грунту, а не на його «отруєння».

Також велику увагу ми приділяємо чистоті і безпеці. Наприклад, ми використовуємо фільтровану воду зі свердловини, а не з відкритих водоймищ (які є джерелом великої кількості різноманітних шкідливих для людини організмів) і періодично її перевіряєм. Також ми зовсім не використовуємо гній у якості добрива. Гній містить велику кількість гельмінтів та інших мешканців системи травлення худоби, а для вирощування зелені, салатів та пряних трав це критично, тому що їх, як правило, їдять без обробки – лише поверхньо омивають водою.

Аби подовжити сезон ви взялись за вирощування мікрогріну – маленьких паростків рослин які користуються популярністю у ресторанах здорової їжі та у вегетаріанців. Наскільки ця справа є самоокупною та прибутковою?

Дмитро: Так, дійсно, ми взялись за вирощування мікрогріну лише цьому сезоні, тому говорити про успіхи та самоокупність передчасно, нашими спостереженнями зможемо поділитися наприкінці  сезону.  Зараз вирощуємо 4 культури –  горох, капусту, редис та соняшник. Мушу сказати, що це досить популярний вид бізнесу, мікрогрін охоче  купують власники ресторанів, магазини, а також люди, які піклуються про здоров’я та здоровий спосіб життя.

Скільки людей працює на фермі та скільки землі ви обробляєте?

Дмитро: Зараз у  нас небагато землі – лише 40 соток, з яких 30 ми вже обробляємо. Працюємо удвох і поки нам таких розмірів вистачає. Ми новачки у землеробстві і тільки напрацьовуємо досвід, а тому свідомо обмежили себе ділянкою, з якою під силу справитись. Адже на власному досвіді ми переконались, що важливо не те, на якій території по масштабах ти вирощуєш, а наскільки ефективно ти використовуєш наявну землю. Ми постійно вчимось на досвіді іноземних фермерів, які так само як і ми вирощують на маленьких ділянках та максимально оптимізують всі процесси виробництва, збору врожаю, продажів. Через інтернет можна знайти всю необхідну інформацію, купити всі книжки, які тебе цікавлять, поспілкуватися з розумними та досвідченими спеціалістами. Головне - мати бажання.

Які результати минулого року ви отримали та які прорахунки були? Чи можна дійсно назвати це прибутковим бізнесом чи хобі? Як взагалі все починали?

Дмитро: Ідея щось змінити у своєму житті почала «визрівати», ще коли ми разом із дружиною жили і працювали в Києві. А народження сина 4 роки тому підштовхнуло нас до ідеї зробити свою ферму. Чому саме ферму і овочі? Бо ми (як і багато наших друзів-киян) зіткнулися з проблемою, що не можемо купити дитині «чисті» продукти, про походження яких знаємо достеменно і маємо максимум інформації – звідки привезено, коли вироблено, яким чином вирощено. На той час в Україні було обмаль виробників органічних продуктів, а ціни на них – космічні. Так, поступово, з бабусиного огорода, все і почалось. 

Ірина: Це був перший рік, коли ми почали вирощувати овочі на продаж, і він нам дав дуже багато інформації для роздумів. Якщо попередній рік ми планували дуже поверхнево (не знали попиту), то зараз робимо це більш детально і виважено. Знаючи врожайність насіння, вихід з грядки і попит є можливість все досконало спланувати. Прибутку не отримали, але ми «відбили» всі витрати, включаючи устаткування і інструменти, які будемо використовувати ще не один рік. Ціни ми намагаємось тримати трохи вищє середніх, але привозимо за це тільки якісні, свіжі продукти щойно з грядки – це наш основний принцип і конкурентна перевага. У цьому році ми плануємо «переїхати» вже на свою ділянку від бабусі. Тому, крім досвіду і вже наявних інструментів, прийдеться знову починати все з нуля.

Чому «Морква»?

Ірина: Назва «МоркваФерма» була придумана нами, коли ми обирали наше перше насіння для  посадки і натрапили на моркву різних кольорів –  білу, фіолетову, червону.  Справжній кольоровий вибух, і, до  речі, все  це саме сорти, а не гібриди. Ми були вражені і захоплені цим відкриттям! А ще більше радості у нас було, коли ця морква виросла дійсно, різнокольоровою. Ми зараз багато експериментуємо із різними сортами овочів, але безперечно – морква залишається нашою улюбленицею – для неї завжди чільне місце на городі. А потім ми зрозуміли, що із назвою не прогадали – слово «морква» дуже позитивне, і веселе, таке ж,  як і наша родина!

Ірина Забуга